Як зазначалось вище, основне призначення бізнес-плану — залучення інвестицій. Процес залучення інвесторів до фінансування фірми-початківця включає в себе 13 стадій. Кожна з яких має свої особливості, ризики та активи, необхідні для успіху. Нижче пропонуються описи кожної стадії, що містять поради і спостереження, наведені у [19]. Стадія 1. Вибір цілей фінансування. Як правило, метою номер один є отримання грошей на свій банківський рахунок. Однак засновники фірми також повинні відповісти й на такі питання: Як довго ми можемо шукати гроші? Коли нам потрібно відмовитися від цієї ідеї? Яку максимальну кількість акцій можна віддати інвесторам? Який обсяг капіталу має бути залучений на цьому етапі? Якими є мінімум, максимум і скільки просити на початку переговорів? Усі цифри необхідно узгодити з партнерами-засновниками до переговорів. Стадія 2. Підготовка плану залучення інвесторів. Засновники фірми повинні визначитися, в які компанії вони хотіли б звернутися, як виділити свій бізнес-план на фоні сотень інших таких самих планів і що треба, щоб обрана провідна венчурна фірма погодилася на співпрацю. Їм необхідно ретельно розробити план дій як на даній стадії, так і для будь-яких інших кроків у бізнесі. Стадія 3. Вироблення найліпшої стратегії залучення капіталу. Для початку засновники фірми повинні проаналізувати сильні й слабкі сторони свого бізнесу. Інвестори шукають потенційного переможця — компанію з безумовною перевагою перед конкурентами. І вони дуже пильно вивчатимуть керівників фірми-початківця та її провідних фахівців. Главі фірми необхідно обговорити стратегію з досвідченими в області бізнесу фахівцями «зі сторони», як з тими, хто не збирається підтримувати лідерів компанії-початківця, так і з тими, кому сподобався її бізнес-план. Необхідно мати на увазі, що інвестори після перших раундів фінансування продовжуватимуть укладати кошти тільки у разі успішної реалізації етапів бізнес-плану. Стадія 4. Постановка задач. Задача глави фірми-початківця полягає в тому, щоб забезпечити силами невеликої команди ефективну реалізацію плану залучення інвестицій. Одна людина в компанії повинна відповідати за контакти з венчурними капіталістами, призначення і складання планів. Попрактикуйтеся в проведенні пробної презентації, і нехай ваші співробітники вас покритикують. Венчурним капіталістам доводиться спостерігати презентації кожного дня, і глава фірми-початківця має бути впевнений, що «попаде в десятку». Стадія 5. Початок кампанії. До розв’язання питання залучення венчурних інвестицій необхідно підходити з максимальним раціоналізмом. Не треба відкривати людям тонкощі бізнесу вашої фірми-початківця, якщо останні їм невідомі, бо вони можуть відмовитися фінансувати компанію, особливо в якості провідного інвестора. Стадія 6. Проведення презентацій. Задача голови фірми під час презентації — виділити свою компанію на фоні інших. Необхідно продемонструвати, що ваша компанія здатна забезпечити інвесторам можливість мати велику віддачу в короткий період часу. На цьому й треба обов’язково детально зупинитися під час презентації. Не слід включати в презентацію або бізнес-план вартість угоди. Глава фірми повинен настроїтися по-бойовому. Перша зустріч звичайно триває недовго, близько однієї години. На презентації, що проводиться потім, як правило, присутня більша кількість партнерів фірми. Вона відбувається у великій кімнаті, де керівникові фірми відводиться місце в центрі. До того часу один з партнерів вирішує, чи заслуговує компанія на серйозну увагу. Для її глави тепер він — ключова фігура: саме він захищатиме інтереси фірми та аналізуватиме її бізнес-план. Партнери розраховують побачити професійну презентацію. На проведення першої офіційної презентації, включаючи перерви і запитання-відповіді, главі фірми-початківця звичайно відводиться близько двох годин. Ні в якому разі не треба демонструвати якісь власні напрацювання, особливо під час першої зустрічі, венчурні капіталісти не підписують зобов’язань про нерозголошення. Коли ж настає час відкривати завісу таємниці зі своєї інтелектуальної власності, то краще взаємодіяти з експертом, найнятим венчурною фірмою, уклавши з ним договір про нерозголошення. Однак тут також є деякі проблеми. Венчурні капіталісти не завжди довіряють власним фахівцям у сфері технологій або ринку, тому вони запрошують фахівців зі сторони. Але експерти звичайно готують надто негативні звіти, в основному через те, що бояться помилитися. Залучення експертів — добре в теорії, однак часто доводилося чути про негативні результати. Саме з цієї причини венчурні капіталісти, що мають досвід роботи в якійсь певній сфері, стараються об’єднуватися один з одним і здійснювати інвестиції саме тут. Тому краще звертатися до венчурних капіталістів, що мають особистий досвід у тій сфері, в якій спеціалізується їх фірма. Підприємець також має бути готовий відповісти на запитання про пайову участь в операції. На кожній зустрічі, починаючи з першої, керівники фірм-початківців і досвідчені венчурні капіталісти розглядають цей момент як початок переговорів. Отже, підприємець повинен бути на самому високому рівні. Коли його запитують: «наскільки доречний торг?», йому слід відповідати: «він доречний». Якщо інша сторона все ж таки наполягає на тому, щоб було названо конкретну цифру, треба бути готовим почати переговори з розумних значень. Стадія 7. Спілкування після презентації. Мета — визначити, наскільки реальний інтерес венчурної фірми до того, що було представлено на презентації. Ризик того, що інвестори в кінцевому результаті не виявляться зацікавленими, є ще досить великим. Необхідні постійний натиск та упевненість. Досвід показує, що звичайно венчурному капіталісту треба шість разів зателефонувати або відправити повідомлення електронною поштою, перш ніж він один раз відповість. Це дуже зайняті люди, на їх робочому столі лежать гори непрочитаних бізнес-планів, кожний місяць їм доводиться брати участь у п’яти-шести нарадах, а ще треба «витягувати» проблемні інвестиції. Керівник фірми-початківця має бути не несміливим і скромним, а наполегливим і водночас гнучким. Негативні моменти можна обернути на позитивні. Коли керівникові фірми-початківця кажуть по телефону з провідної венчурної компанії, що «він знаходиться на правильному шляху і плани його чудові, але інвестори все-таки хочуть почекати на даному етапі, оскільки поки що угода не зовсім їх влаштовує», треба бути готовим негайно задати питання: «Не могли б ви розповісти детальніше, що нам треба змінити в нашому бізнес-плані?». Венчурні капіталісти люблять давати поради, багато з яких є дуже цінними, враховуючи досвід їх роботи в даній індустрії. Стадія 8. Змініть свій план, але не змінюйте свого бачення. Отже, главі фірми-початківця потрібно вирішити, що і як необхідно змінити: план, цінову політику або навіть весь бізнес. Підприємець повинен уважно прислухатися до порад найближчих помічників, але передусім він зобов’язаний не змінювати своєї мети. Це дуже важливо (з погляду далекої перспективи) як для компанії, так і для особистої психологічної рівноваги самого підприємця. Стадія 9. Час обачності. На цьому етапі венчурні капіталісти, специфіка роботи яких вимагає максимальної обережності, шукають найменші неузгодженості. Вони перевіряють усі посилання, а потім знаходять ще й посилання на інші посилання. Вони телефонують в аналітичні фірми і десяткам своїх друзів, які могли б купити перший продукт фірми-початківця, а також юристам — ті взагалі залучаються з кожного питання. Тут велику роль можуть відіграти адвокат фірми-початківця та її консультант. Кмітливий юрист здатний зробити все необхідне для укладення угоди. Він знає цілі венчурних капіталістів і, як відносно нейтральна особа, може зв’язатися з ними та з’ясувати, чи існують якісь проблеми, що їх непокоять. Щодо консультанта, то він спроможний допомогти главі фірми-початківця підготувати відповіді на можливі запитання з боку інвесторів. Ваша задача — пройти через цю стадію максимально швидко. Але пам’ятайте: вона може тривати декілька місяців! Стадія 10. Провідний венчурний капіталіст говорить: «Так!». Для керівника фірми-початківця на даному етапі єдина мета — примусити венчурного капіталіста з грошима дати позитивну відповідь. Однак і тут є багато підводних каменів. Венчурні капіталісти інтенсивно порівнюють альтернативні компанії, підшукуючи шляхи максимально ефективного інвестування коштів, що у них є. І будь-яка операція має десятки альтернативних варіантів. Стадія 11. Підготовка контракту щодо фінансування. Мета на даній стадії — щоб усні «так» перетворилися на письмові контракти, так звані завершальні документи, а також згода всіх венчурних партнерів брати участь в угоді. Найбільший ризик — це те, що якась несподіванка може відвернути провідного венчурного інвестора. Таке іноді дійсно трапляється. Стадія 12. Завершальний тиждень. Тут повною мірою свої здібності має продемонструвати адвокат фірми-початківця. Документи мають бути підготовлені та узгоджені між усіма учасниками. Некомпетентний юрист може «провалити» операцію, тому треба залучати фахівців, що займаються саме венчурними фірмами і компаніями-новачками. Стадія 13. Гроші в банку. Навіть на цій стадії може трапитися таке: у великої венчурної фірми з’являється більш привабливий варіант саме тоді, коли вона вже завершує переговори з якоюсь компанією. Голова фірми раптом може почути в телефонній трубці: «На жаль...». Немає нічого дивного в тому, що альтернативну угоду буде укладено з прямим конкурентом. Таке трапляється, причому дуже часто. Щоб уникнути подібних результатів, експерти радять: Завжди залишайтеся активним. Керівник фірми не повинен бути байдужим і випускати важелі управління зі своїх рук. Завжди намічайте альтернативні джерела фінансування. Але, щоб не «перегнути палку», необхідні досвід і розрахунок, які здатні надати юридичний радник і консультант фірми. Завжди пам’ятайте, що укладання угоди — це робота. Підприємець не повинен розгублюватися, почувши відповідь «На жаль...». До цього треба бути готовим. Навіть великі фахівці з продажу більшою мірою настроєні на негативний результат — адже на цьому життя не закінчується. Підприємці повинні виходити з того, що все, наведене в їх бізнес-плані, зазнає перевірки, особливо деталі маркетингових заходів. Венчурні капіталісти вишукують, де можуть бути пастки, упущення, надмірні спрощення, прихована конкуренція, завищення можливостей. Вони намагаються знайти «срібну нитку», що проходить через бізнес-план, той рядок, який переконає їх у тому, що пропонована розробка варта інвестування в неї грошей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поетапний опис кампанії по залученню капіталу» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
