ОПЕРАЦІЇ З ОБМІНУ ГОТІВКОВОЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ ЧЕРЕЗ МЕРЕЖУ ОБМІННИХ ПУНКТІВ
Організація роботи обмінних пунктів, що є структурними одиницями комерційних банків, які виконали необхідні умови для їх відкриття і мають відповідні пункти валютної ліцензії, здійснюється з метою забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів. Операції обмінних пунктів уповноважених комерційних банків можуть здійснюватись з: купівлі готівкової іноземної валюти; зворотного обміну невикористаної національної валюти на іноземну нерезидентам України за умови надання ними першого примірника довідки форми № 377 про продаж валюти банку; продажу готівкової іноземної валюти. Відповідальність за недотримання умов інструктивних матеріалів уповноважений банк несе відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15—93. Згідно з Положенням про пункти обміну валюти, затвердженим постановою Правління НБУ, режим роботи обмінного пункту встановлюється банком чи установою, що відкрила обмінний пункт самостійно, хоча тут існують і певні обмеження. Так, у прикордонних зонах, аеропортах, на морських і річкових вокзалах обмінні пункти повинні працювати не менш ніж 20 годин на добу, а режим роботи в інших місцях погоджується з адміністрацією установи, на території якої вони відкриті, але не менш ніж вісім годин на добу щоденно. Фізичні особи — резиденти та нерезиденти — мають право продавати готівкову іноземну валюту обмінним пунктам банків або установ, які одержали відповідну ліцензію Національного банку України. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються в порядку та за курсом, встановленим НБУ з можливістю 10 %-го відхилення. По цих операціях банком стягується комісійний збір у національній валюті, розмір якого встановлюється уповноваженим банком або установою, що отримала ліцензію НБУ, за погодженням з уповноваженим банком, з яким укладено агентську угоду. Технологія проведення операцій через мережу обмінних валютних пунктів Обмінні пункти здійснюють операції купівлі та продажу іноземної валюти для фізичних осіб — як резидентів так і нерезидентів України. Обмінні операції виконує касир обмінного пункту, за яким закріплюється штамп, що повинен мати такі реквізити: назву уповноваженого банку; місце його розташування; прізвище та ініціали касира. Банк забезпечує касира обмінного пункту авансом у національній та іноземній валютах для безперебійної роботи протягом робочого дня, а також бланками суворої звітності. Якщо протягом робочого дня пункту обміну не вистачає готівки в іноземній або національній валюті, касир повідомляє про це уповноважений банк. Протягом робочого дня при проведенні операцій обміну валют касир керується розпорядженням про встановлення курсів валют, затвердженим начальником валютного підрозділу або особою, що його заміщає. Обмін валюти здійснюється касиром з обов’язковим оформленням бланків суворої звітності за формами № 377 та № 377-А та занесенням змісту операцій у комп’ютер. Фізичній особі-нерезиденту касиром надається довідка за формою № 377. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Касир має право провести зворотний обмін при пред’явленні першого примірника довідки за формою № 377 з будь-якого обмінного пункту України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, що вказаний у довідці. При цьому перший примірник залишається в пункті обміну валют. Фізичній особі-резиденту касиром надається квитанція за формою № 377-А. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Одночасно з виписуванням довідок робиться запис у реєстрі купівлі-продажу іноземної валюти, окремо — з операцій продажу та купівлі. Операції купівлі-продажу іноземної валюти вносяться у комп’ютер. Надання довідок про обмін фізичним особам-резидентам та нерезидентам валюти в гривні (форма № 377), які надають їм право вивозити товар з України без сплати митного збору, здійснюється лише уповноваженими банками та їх філіями. Обмін гривень на іноземну валюту юридичним особам-резидентам, які від’їжджають у відрядження, провадиться лише уповноваженими банками або їх філіями. Працівники пункту обміну валюти зобов’язані вести журнали-реєстри суворої звітності по операціях з купівлі-продажу іноземної валюти. До 30 вересня 1996 р. пункти обміну валюти вели облік придбаної валюти за встановленими формами суворої звітності, надаючи квитанції з купівлі-продажу іноземної валюти за формою № 377 старого зразка, і подавали звіт уповноваженим банкам, а також Національному банку України. З 1 жовтня 1996 р. пункти обміну валюти працюють з квитанціями про купівлю-продаж іноземної валюти за формами № 377 і № 377-А нового зразка. Згідно з нормативними документами НБУ за касиром обмінного пункту закріплюється особистий штамп, який видається працівникам обмінних пунктів під розписку. На початку робочого дня банк забезпечує працівників своїх обмінних пунктів авансом у гривнях та іноземній валюті, бланками суворої звітності, пломбами та іншими необхідними матеріалами. Порядок забезпечення пунктів, що діють на підставі агентських угод, визначається цими угодами. Банк встановлює для обмінного пункту ліміт авансу в гривнях та іноземній валюті в розмірі, що забезпечує роботу пункту упродовж робочого дня. Цей ліміт може бути збільшено для безперервної роботи обмінного пункту у вихідні і святкові дні та в інших необхідних випадках. Банк організує роботу з дотримання ліміту грошового авансу. Відповідно до вимог НБУ в пункті обміну необхідно вести два реєстри-журнали суворої звітності для обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти: 1-й реєстр-журнал — по операціях купівлі іноземної валюти; 2-й реєстр-журнал — по операціях продажу іноземної валюти. По закінченні операційного дня касир підраховує загальну суму прийнятої і виданої іноземної валюти та гривень, робить відповідні записи в журналах-реєстрах. Щоденно у встановленому банком порядку касир здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної валюти і гривень, що перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту, зробивши відповідні бухгалтерські записи. Робота з валютною готівкою в обмінному пункті здійснюється відповідно до Інструкції з емісійно-касової роботи. У разі укладення агентської угоди з установою, що відкрила обмінний пункт, уповноважений банк зобов’язаний щоденно купувати залишок іноземної валюти, що перевищує ліміт. Після закінчення операційного дня працівники обмінного пункту: підраховують цінності; звіряють їх відповідність з даними звітних документів та записами в комп’ютері; формують інкасаторську сумку. Грошові білети в іноземній валюті підлягають купівлі і прийому в платежі при збереженні основних ознак платіжності: найменування емісійного банку; номера і серії; вартості цифрами та літерами; основного малюнка (портрета) лицьової та зворотної сторін, а також елементів захисту від підробки (водяного знаку, впресованих у папір кольорових волокон і дисків, ниток тощо). Не підлягають купівлі і прийому в платежі грошові білети (платіжні документи) з такими пошкодженнями: розірвані на частини і склеєні; які змінили початкове забарвлення (залиті фарбою, чорнилом, мастилом, ті, що побували у воді і хімічних речовинах, тощо); обпалені, які не зберегли основних ознак платіжності; які мають значні пошкодження навмисного характеру (змінені основні малюнки, наприклад, портрети людей, мають місце чорнильні написи, вилучена захисна нитка тощо). Головним критерієм при купівлі та прийнятті банківських білетів є їх справжність, для визначення якої використовуються спеціальні технічні засоби. Щодо видів банкнот основних валют, то зазвичай приймаються до обміну такі купюри у ВКВ: Долари США: банкноти емісії з 1928 р. Канадські долари: банкноти емісії з 1986 р. Англійські фунти стерлінгів: банкноти емісії з 1990 р. Німецькі марки: банкноти емісії з 1989 р. Французькі франки: банкноти вартістю 50 та 500 франків емісії з 1992 р., вартістю 20, 100 і 200 франків з 1976 р. Взагалі оскільки у визначенні банкнот, що приймаються, в різних банках існує суб’єктивний підхід, НБУ рекомендує приймати всі грошові білети, що перебувають в обігу у відповідних країнах та не втратили основних ознак платіжності. Хоча слід зазначити, що дана вказівка належним чином не виконується через відсутність належного контролю за роботою обмінних пунктів з боку уповноважених банків та НБУ. Грошові білети НБУ, щодо дійсності яких не виникає жодних сумнівів, повинні прийматися без обмежень для обміну, навіть, якщо вони мають плями, написи, протерті та природно зношені, але від яких залишилося не менш ніж 3/4 їх початкового розміру та видимі номінал, літери серії та один номер. Усі банкноти, які приймаються для обміну, як національної, так й іноземної валюти, обов’язково перевіряються на справжність технічними засобами лише при проведенні операції. Пункт обміну валют не здійснює розмін банкнот, не проводить обмін однієї валюти на іншу (конверсію), не бере комісійні за проведення операцій купівлі-продажу валют. При ревізії пункту обміну валют обов’язкова присутність представника уповноваженого банку. Обмінні пункти можуть відкриватися за агентськими угодами. Починаючи з 25.05.93 НБУ встановив такий порядок надання ліцензій на право проведення обмінних операцій в іноземній валюті. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що отримали ліцензію або тимчасовий дозвіл НБУ на здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти в готівці, мають право відкривати на території України власні пункти обміну іноземної валюти. Інші юридичні особи — резиденти, що не допускали порушень валютного і податкового законодавства, можуть відкривати обмінний пункт лише на підставі агентської угоди з уповноваженим банком. Уповноважені банки, уклавши агентську угоду на відкриття обмінного пункту, повинні зареєструвати вказані пункти в регіональному управлінні НБУ. Для реєстрації обмінних пунктів у регіональному управлінні НБУ необхідно подати такі документи: копію агентської угоди; нотаріально посвідчену копію статуту установи; довідку комерційного банку про відкриття валютного або гривневого рахунку та про наявність у клієнта приміщення, влаштованого згідно з вимогами щодо збереження валютних цінностей (сейфи, сигналізація, організація охорони приміщення і т. п.); інформацію організації про наявність необхідної для проведення операцій з обміну валюти оргтехніки (персональні комп’ютери, пристрої з перевірки справжності банкнот). Комерційні банки можуть за угодою з установою зарахувати касира обмінного пункту в штат банку. Обласне управління НБУ зобов’язано в тижневий строк розглянути та перевірити заяву й, у разі додержання встановлених вимог, зареєструвати обмінний пункт. Відповідальність за порушення вищеперелічених умов укладання агентських угод уповноважені банки та кредитно-фінансові установи несуть відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15—93. Комерційні банки протягом дня повинні забезпечувати безперебійне функціонування обмінних пунктів банків та їх агентів шляхом постійного забезпечення їх необхідною кількістю як національної, так і іноземної валюти. Як порушення розглядається і здійснення в односторонньому порядку лише купівлі або лише продажу іноземної валюти, що може повести за собою заборону на здійснення відповідних операцій та (або) анулювання певних пунктів валютної ліцензії. З метою посилення контролю за діяльністю обмінних пунктів НБУ також зобов’язав усі комерційні банки, включаючи й агентів, встановити в обмінних пунктах комп’ютерну техніку або електронні контрольно-касові апарати (ЕККА). З 20 липня 1996 р. заборонена дія пересувних пунктів обміну, що не мали комп’ютерної техніки або ЕККА. Згідно із затвердженим НБУ Порядком роботи обмінних пунктів уповноважених банків з одночасним виконанням функцій приписної каси обмінні пункти банків з повним або частковим виконанням функцій приписної каси (далі — обмінна каса банку) відкриваються при підприємствах торговельної мережі та підприємствах, що надають послуги населенню (далі — підприємства) за наказом уповноваженого банку на підставі договору між уповноваженим банком і підприємством. Обмінна каса банку є структурним підрозділом уповноваженого банку і здійснює всі операції, покладені на неї керівництвом банку відповідно до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Обмінна каса на договірних засадах може бути відкрита при будь-якому підприємстві незалежно від наявності розрахункового рахунку цього підприємства в уповноваженому банку. Функціями обмінної каси банку є: забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб (резидентів і нерезидентів України) з купівлі-продажу іноземної валюти відповідно до встановлених норм і правил; ведення щоденного обліку купленої та проданої іноземної валюти за встановленими нормами суворої звітності; прийняття готівки в національній валюті України в розрахунок за товари або надані послуги та здійснення їх обліку; порівняння з контролем підприємства загальної суми виручки, що підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок цього підприємства; забезпечення відповідного рівня захисту інформації. Кожна обмінна каса банку згідно з вимогами НБУ повинна бути обладнана комп’ютерною технікою та ЕККА, а також технічним обладнанням, що гарантує перевірку платоспроможності банкнот та формування готівки в пачки і корінці у встановленому НБУ порядку. Керівництво і контроль за роботою обмінної каси банку здійснює уповноважений банк. Контролю підлягає: додержання вимог збереження валютних коштів; своєчасність і правильність оформлення відповідних операцій; дотримання встановленого режиму роботи; законність здійснення операцій відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів НБУ. Бухгалтерський контроль здійснює головний бухгалтер чи його заступник, який призначений наказом керівника. Контроль здійснюється щодо вірності видачі, здачі та обліку іноземної валюти і гривневої готівки, оформлення реєстрів-журналів і додержання курсів валют. У разі порушення правил здійснення операцій з купівлі та продажу іноземної валюти власними обмінними пунктами та пунктами — агентами банку уповноважений банк рішенням НБУ позбавляється ліцензії на право здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти. Підставою для позбавлення ліцензії може служити акт перевірки обмінного пункту, здійснений уповноваженим органом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОПЕРАЦІЇ З ОБМІНУ ГОТІВКОВОЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ ЧЕРЕЗ МЕРЕЖУ ОБМІННИХ ПУНКТІВ» з дисципліни «Валютні операції»
