Основні принципи проведення процентної політики в Україні, як однієї з важливих складових монетарної політики, визначені в Положенні “Про процентну політику Національного банку України” [67]. У цьому Положенні зазначено, що процентна політика Національного банку – це регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб’єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. Кінцевою метою процентної політики є вплив на процентні ставки в усіх сегментах економічних процесів. Відповідно до ст. 2 Положення Національний банк з метою ефективного управління грошово-кредитним ринком, обсягами грошової маси в обігу та виконання функцій кредитора останньої інстанції встановлює за своїми операціями такі процентні ставки: облікову, за кредитами овернайт, рефінансування та залучення тимчасово вільних коштів банків. Визначено, що облікова ставка Національного банку України є одним із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою. Відповідно до чинної законодавчої та нормативної бази [65,67, 68,66] Національний банк України має у своєму розпорядженні всі аналогічні інструменти, які у сукупності створюють операційну основу ефективної процентної політики в зарубіжних країнах. Зокрема, основними інструментами сучасної грошово-кредитної політики є обов’язкові резерви, операції з рефінансування банків (кредити овернайт, кредити строком до 14 днів і 365 днів), операції прямого та зворотного репо, операції з обміну іноземної валюти на національну (своп), операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитні сертифікати овернайт до 14 днів і до 365 днів), операції з державними облігаціями України, довгострокові кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу. Проте, сучасний механізм застосування цих інструментів для реалізації процентної політики в Україні відрізняється від вище узагальненої практики зарубіжних країн з активною процентною політикою (рис. 4.4).
за кредитами рефінансування овернайт (бланковий) за кредитами рефінансування овернайт за міжбанківськими кредитами овернайт облікова ставка НБУ мінімальна ставка за депозитними операціями НБУ* максимальна ставка за депозитними операціями НБУ
З 17.11.2006 р. за депозитними сертифікатами овернайт. Із кінця березня по серпень 2007 р. депозитні операції Національним банком не проводилися. Джерело: побудовано за даними офіційного сайту Національного банку України [76].
*
Рис. 4.4. Динаміка процентних ставок Національного банку України і процентних ставок овернайт на міжбанківському ринку у 2005-2008 рр. Як свідчить зарубіжний досвід, ознакою ефективності процентної політики на першому етапі дії монетарного трансмісійного механізму є незначна волатильність короткострокових ринкових ставок, пологість кривої дохідності, а в кінцевому підсумку про ефективність процентної політики центрального банку, як основного інструменту монетарної політики, свідчить виконання інфляційної цілі монетарної політики. Як бачимо з рис. 5 в Україні на першому етапі дії механізму монетарної трансмісії спостерігається значна волатильність ставок овернайт на міжбанківському ринку, зумовлена їх недостатньою чутливістю до імпульсів процентних ставок центрального банку і свідчить про відсутність тісного зв’язку між попитом на вільну ліквідність банків та процентною політикою центрального банку. Волатильність короткостро130
кових ставок на міжбанківському ринку свідчить про недостатню ефективність процентної політики у регулюванні грошовокредитного ринку через нівелювання впливу шоків ліквідності на ринкові процентні ставки. Це підтвердили також результати емпіричного дослідження дії процентного каналу монетарного трансмісійного механізму, які свідчать про відсутність одночасного впливу офіційних відсоткових ставок на ставки овернайт на міжбанківському ринку [37]. Очевидним є те, що посилення ролі процентної політики потребуватиме впровадження механізму застосування операційних основ реалізації процентної політики, ефективність яких доведена зарубіжним досвідом. Проте, реально оцінюючи ситуацію, яка склалася в Україні, зазначимо, що на даному етапі розвитку грошово-кредитної політики швидкий перехід до управління грошово-кредитним ринком через регулювання відсоткових ставок на основі вищевикладеного досвіду країн з активною процентною політикою може мати негативні наслідки для України, а його реалізація в короткостроковому періоді є неможливою із-за низки об’єктивних причин. По-перше, діючий в Україні режим монетарної політики базується на керованому курсі гривні, прив’язаної до долара США й орієнтованості головним чином на зовнішню (курсову) складову стабільності національної валюти. Цінова стабільність відповідно до ст.1. Закону України “Про Національний банк України” визначається як утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України. Економічними суб’єктами така політика центрального банку щодо підтримання стабільності курсу гривні розцінюється як неформальні гарантії щодо відсутності ризиків зміни курсу гривні по відношенню до долара США і в умовах лібералізації фінансових ринків, відкритості вітчизняної економіки та відсутності достатнього рівня регулювання руху капіталу стимулює зростання обсягів притоку іноземного капіталу в країну та нарощення операцій суб’єктів економіки в іноземній валюті. Нині надходження іноземного капіталу в обсягах, неадекватних кредитоспроможним потребам вітчизняної економіки, спричиняє певний тиск на курс національної валюти у напрямі його ревальвації і вимагає від центрального банку проведення валютних інтервенцій із купівлі іноземної валюти з метою підтримання стабільності курсу національної валюти щодо долара США. Така 131
політика позначається на структурі безготівкової емісії Національного банку України. Зокрема, у 2005-2007 рр. за рахунок проведення валютних операцій безготівкова емісія була здійснена відповідно на 81,7, 62,6 та 94,3 % і лише відповідно на 18,3, 37,4 та 5,7 % – за рахунок використання різних механізмів та інструментів грошово-кредитної політики (див. рис. 2.5). Незначна питома вага останніх зменшує сферу впливу процентної політики Національного банку України, а відповідно, активізація її ролі на даному етапі шляхом реалізації принципу “вузького процентного коридору”, може призвести до посилення дії валютного каналу монетарної трансмісії. Це виявиться у зростанні обсягів притоку іноземного капіталу, який стимулюватиметься високими офіційними ставками (обліковою та ставками за стерилізаційними операціями НБУ), зростанні фінансової доларизації, структурних дисбалансів на фінансовому ринку, зростанні обсягів валютних інтервенцій з купівлі іноземної валюти та стерилізаційних витрат Національного банку, а також зростанні пропозиції грошей через валютний канал та інфляційних процесів в країні. Виходом із зазначеної ситуації, як свідчить досвід країн з активною процентною політикою, може бути відмова від прив’язки обмінного курсу національної валюти та запровадження більш гнучкого курсоутворення, а також перехід до режиму інфляційного таргетування, за якого основним інструментом монетарної політики виступають процентні ставки центрального банку. Однак для вітчизняних умов, враховуючи низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, реалізація такої стратегії можлива лише в середньо-чи навіть у довгостроковій перспективі. Національний банк України в рамках середньострокової стратегії орієнтується на необхідність поступового переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності [50]. При цьому об’єктивним є визнання необхідності перехідного періоду до виконання інфляційного орієнтира як головної мети грошовокредитної політики. Протягом цього періоду з метою забезпечення ефективності переходу до нового монетарного режиму Національним банком визначено за необхідне створення низки макроекономічних, фінансових та інституційних умов, основними з яких є макроекономічна і фінансова збалансованість, поступовий перехід до режиму вільного плавання обмінного курсу, достатній розвиток ринку цінних паперів, трансмісійних механізмів, комунікацій центрального банку із суб’єктами господарювання і населенням [50]. 132
Першим важливим кроком у цьому напрямі стала проведена 22 травня 2008 року ревальвація офіційного курсу гривні до дол. США. з 5,05 до 4,85 грн. Обґрунтуванням цьому слугувало необхідність посилення антиінфляційних заходів через проведення стриманої емісійної політики. В умовах суттєвого припливу капіталу Національний банку України прийняв рішення щодо поступового збільшення гнучкості обмінного курсу та зміни офіційного валютного курсу, який буде максимально наближений до існуючого на ринку. При цьому Національний банк значно зменшив участь на валютному ринку і дав йому змогу самостійно визначати курс, близький до рівноважного рівня [71]. Подальше посилення гнучкості обмінного курсу гривні дозволить зменшити роль валютної політики та збільшити сферу впливу та роль процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку. По-друге, відсутність в Україні достатньо розвиненого фінансового ринку, насамперед ринку державних цінних паперів та міжбанківського ринку, на даному етапі розвитку не дозволяють Національному банку ефективно використовувати процентну ставку як основний інструмент монетарної політики. Йдеться про неспроможність сучасного фінансового ринку забезпечити ефективний механізм передачі імпульсів від короткострокових ставок до довгострокових та від останніх – до широкого спектру економічних та фінансових показників розвитку економіки. Адже лише добре розвинений та потужний фінансовий ринок забезпечує еластичну реакцію суб’єктів економіки на зміну процентної політики шляхом переливання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечує адекватну реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення та ефективність дії трансмісійного механізму грошово-кредитної політики щодо досягнення намічених цілей. Це пов’язано з тим, що зміна процентної політики центрального банку позначається на процентних ставках грошового ринку та дохідності фінансових активів. Відповідно, суб’єкти економіки з урахуванням дохідності різних фінансових та реальних активів (грошей, цінних паперів, нерухомості) приймають рішення щодо інвестицій та споживання, що в свою чергу впливає на рівень виробництва, зайнятості та інфляції в країні. Відсутність в Україні адекватного потребам економічних суб’єктів ринку цінних паперів зменшує можливості альтернативного розміщення та перероз133
поділу вільних ресурсів, обмежуючи їх лише депозитним, валютним та ринком нерухомості, зумовлюючи доларизацію, неадекватне зростання цін на житло, землю та структурні порушення у розвитку галузей економіки. Крім цього, відсутність потужного фондового ринку в Україні і, насамперед, ринку державних цінних паперів, позбавляє Національний банк можливості активно використовувати такий процентний інструмент впливу на грошову пропозицію, як операції на відкритому ринку з державними цінними паперами, які, як свідчить досвід країн з активною процентною політикою, є основними (за обсягами та значенням) монетарними операціями центральних банків. Іншим слабким сегментом фінансового ринку, без якого неможлива ефективна дія процентної політики Національного банку, є міжбанківський ринок. Процентні ставки на міжбанківському ринку – це перша ланка, на яку передається сукупний вплив інструментів монетарної політики, що позначається на ринкових процентних ставках за кредитами й депозитами, дохідності ринку цінних паперів та валютному курсі. В подальшому зміни на фінансовому ринку позначаються на витратах підприємств і домогосподарств та на сукупному попиті, відбувається коригування темпів економічного зростання, інфляції та інших макроекономічних змінних. Щодо міжбанківського ринку в Україні, то він нині характеризується відсутністю стандартизованих ставок-орієнтирів, незначними обсягами міжбанківських операцій та мінімальною здатністю до саморегулювання, обмеженістю строкових інструментів (понад 3 міс.), значними розривами в кривій дохідності на грошовому ринку та відсутністю інструментів хеджування процентних ризиків банків. Зокрема, близько 80-90 % обігу на грошовому ринку спричинені потоками, ініційованими клієнтами, і лише невеликі обсяги купівлі-продажу ініційовані банками за їх власними процентними ставками. Близько 80% обігу на міжбанківському ринку відбувається за інструментами овернайт, а операції за тижневими інструментами проводяться нечасто і в незначних обсягах. Недостатня спроможність міжбанківського ринку перерозподіляти кошти в умовах надлишкової ліквідності банківської системи України зумовлює наявність такого феномену, як кредити овернайт від НБУ. Відсутність ринкових ставок-орієнтирів на міжбанківському ринку ускладнює процес оцінки вартості грошових ресурсів та 134
є чинником високої волатильності процентних ставок та викривлень у кривій дохідності, що в подальшому позначається на зниженні дієвості процентного каналу, ефективності монетарного трансмісійного механізму та грошово-кредитної політики в цілому. Таким чином, нерозвинений фінансовий ринок, насамперед фондовий та міжбанківський, – вагомий стримуючий чинник ефективності процентної політики в регулюванні грошовокредитного ринку. На нашу думку, першочерговим кроком щодо розвитку фондового ринку в України має стати стимулювання розвитку ліквідного та прозорого ринку державних цінних паперів. Основними заходами в цьому напрямі можуть бути удосконалення структури боргових державних запозичень як за строками розміщення, так і за власниками. Випуск короткострокових (до 1 року), а також довгострокових (понад 5 років) державних боргових зобов’язань, орієнтація боргової політики держави на внутрішній ринок позитивно вплине на розвиток ринку цінних паперів та криву доходності на фінансовому ринку. Ще одним напрямом вирішення проблеми стимулювання розвитку ринку державних цінних паперів та міжбанківського ринку є, на нашу думку, активізація співпраці Національного банку України з банками маркет-мейкерами щодо визначення ставок-орієнтирів. Досвід багатьох країн світу показує, що співпраця центрального банку з найбільшими банками країни дозволила встановити ставки-орієнтири на ринку державних цінних паперів та міжбанківському ринку. Зокрема, в Словаччині на початковому етапі (1993-2000 рр.) розвитку фінансового ринку сприяла практика співпраці центрального банку з сімкою основних банків щодо домовленості про ставку-орієнтир на ринку державних цінних паперів із певною строковістю та обсягами. У міру розвитку ринку державних цінних паперів практика їх котування за домовленістю з банками маркет-мейкерами припинена. На сучасному етапі розвитку словацької банківської системи сімка найбільших банків визначає депозитні ставки на міжбанківському ринку, які є орієнтиром для Національного банку Словаччини у визначенні основної депозитної ставки. По-третє, важливою передумовою ефективності процентної політики центрального банку у регулюванні грошово-кредитного ринку є узгодженість фіскальної та монетарної політики та високий ступінь незалежності центрального банку у використанні ін135
струментів грошово-кредитної політики. Без виконання зазначених передумов зміни в грошово-кредитній політиці Національного банку України у напрямі посилення гнучкості валютного курсу та ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку на основі реалізації принципу «вузького процентного коридору» будуть високовитратною справою без належної ефективності щодо впливу на інфляційні процеси в країні. Це пов’язано з тим, що в умовах соціально орієнтованого бюджету, який спричиняє збільшення доходів населення без урахування темпів зростання продуктивності праці та реальних можливостей економіки щодо збалансованого розвитку та безінфляційного поглинання зростаючої грошової пропозиції з боку населення, Національний банк України не може перейти від кількісного управління грошово-кредитним ринком до управління через процентні ставки та взяти на себе відповідальність за підтримку цінової стабільності в країні. Крім того, проведення процентної політики за принципом «вузького процентного коридору» в умовах надлишкової ліквідності банківської системи зумовить значні витрати центрального банку, необхідні для проведення стерилізаційних операцій. Наприклад, в Чехії, Словакії, Туреччині, Румунії та Чилі в окремі періоди операційні витрати центральних банків суттєво перевищували їх доходи, а одержані збитки покривалися за рахунок державного бюджету. Проте цей факт не вплинув на прийняття монетарних рішень, оскільки можливі значні операційні витрати на проведення грошово-кредитної політики відповідно до намічених цілей без огляду на прибутковість центрального банку є об’єктивною складовою його операційної незалежності. В Україні ж в умовах фіскального домінування, питання реальної незалежності Національного банку України є наболілим і потребує нагальної уваги та певних законодавчих змін для його вирішення. Таким чином, відсутність відповідної узгодженості фіскальної та монетарної політики, нерозвиненість фінансового ринку, насамперед ринку державних цінних паперів та міжбанківського, на сьогодні є об’єктивними стримуючими чинниками переходу до плаваючого режиму курсоутворення та управління економічними процесами через регулювання процентними ставками на основі запровадження режиму монетарної політики, що базується на ціновій стабільності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Удосконалення процентної політики в Україні» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»
