Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту
Стабілізаційний кредит - це кредит Національного банку, що може надаватися комерційному банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк. Умови та механізм надання стабілізаційного кредиту наведено на рис. 4.4. -►Джерело: ресурси, виділені НБУ Забезпечення: ліквідні активи комерційного банку або гарантії фінансово стабільного банку Термін: до 3 років, чітко обумовлений, індивідуальний для кожного банку Ставка: не нижче облікової ставки НБУ Стабілізаційний кредит Необхідна умова отримання: " надання ТУ НБУ техніко-економічного обґрунтування необхідності стабілізаційного кредиту та доцільності його використання; позитивний відгук ТУ НБУ; заборона здійснювати кредитні операції за рахунок коштів стабілізаційного кредиту. Рис. 4.4. Умови та механізм надання стабілізаційного кредиту Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків в Україні. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає відповідні пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду. Генеральний департамент банківського нагляду готує пропо- 123
зиції на розгляд Правління Національного банку щодо можливості надання банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ. У разі зміни облікової ставки Національного банку підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом. Стабілізаційний кредит може надаватися таким банкам (рис. 4.5): ♦ фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з Національним банком договору застави державних цінних паперів або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в стані фінансового оздоровлення; банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів або інших цінностей; банку, який перебуває в стані фінансового оздоровлення і звер нувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гаран тію чи поруку фінансово стабільного банку або іншої фінансової установи, які згідно з їх фінансовим станом, достатністю капіталу можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань. Стабілізаційний кредит надається банкові строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту ухвалюється Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені відповідним територіальним управлінням, пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду та юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються: 0 строк користування кредитом; 0 порядок його погашення; 0 порядок сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту і відповідного договору застави. Договір про надання стабілізаційного кредиту має передбачати: порядок надання і погашення кредиту; строки надання і погашення кредиту; порядок обрахування та сплати процентів за користування ста білізаційним кредитом; відповідальність за несвоєчасне погашення стабілізаційного кредиту тощо. У разі надання стабілізаційного кредиту банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в стані фінансового оздоровлення, Національний банк відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження й застереження. Банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків. Відповідне територіальне управління НБУ та Генеральний департамент банківського нагляду здійснюють контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і сплатою процентів за користування ним. У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України». Генеральний департамент банківського нагляду щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом і процентів за користування ним. У разі їх невиконання Генеральний департамент банківського нагляду подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку для прийняття відповідного рішення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
