Система рейтингу банків CAMEL отримала назву відповідно до назви її компонентів: «С» (Capital adequacy) — адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників; «A» (Asset quality) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку; «М» (Management) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил; «Е» (Earnings) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності; «L» (Liquidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань. Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, наданої банком в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку за даною системою є безперервним процесом. Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достатності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз. Під час розрахунку коефіцієнтів використовують поняття «капітал», який складається з: • оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал); • інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них належать резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні резервні відрахування на покриття можливих у майбутньому збитків за кредитами, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований статус відносно інтересів вкладників. Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів: • інспекторська перевірка на місці; • класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів); • установлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами; • перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготовленими для проведення кредитного аналізу (оцінки кредитів) з метою одержання оцінки діяльності банку. Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозуміло, що методи управління оцінюються суб'єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по інших компонентах системи CAMEL). Оцінювати управління починають з вивчення ефективності роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо, оцінюючи методи управління, проаналізувати банківську політику і його організаційну структуру, включаючи систему контролю. Політика банку визначає основні напрями банківської діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управлінських рішень менеджером банку. Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямів політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних звітів у НБУ. Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку, тобто з'ясування, який прибуток одержує банк. Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін'єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці надходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу. Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують показник рентабельності банку. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий. Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) чи періодичними (результатом великих окремих операцій). Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов'язання. Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання. Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів. Постановою Правління НБУ № 171 від 8 травня 2002 р. затверджено Положення про порядок визначення рейтингових оцінок, в якому поряд із зазначеними раніше компонентами розглядається також шостий компонент — чутливість до ринкового ризику (S). Ця система дістала назву CAMELS. Послідовно розглянемо визначення складових системи CAMELS. 1. Аналіз капіталу банку. Аналізуючи капітал банку, необхідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій. Основне завдання аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рівні капіталу: основний, додатковий, субординований. Для того щоб визначити доступність капіталу, активи банку треба зважити з урахуванням коефіцієнтів ризику. Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв. Рейтинг 1 {сильний) — банки, у яких: > нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 і 5 %; > показники капіталу кращі, ніж в інших банків; > за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна. Рейтинг 2 (задовільний) — банки, у яких: > нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %; > показники капіталу одні з найкращих; > за результатами інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня. Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких: > показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам; > середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу; > середня якість активів, що визначено під час перевірок. Рейтинг 4 (граничний) — банки, які: > виконують один із двох установлених нормативів; > перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу; ? > демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування. Рейтинг 5 (незадовільний) — це банки: > які порушують установлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу); > у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи; > що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок. 2. Аналіз якості активів банку. Аналізуючи якість активів, використовують систему класифікації кредитів, інших видів активів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалансові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони вираховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до суми капіталу. Зважування на ризик по кожній класифікації активів виконують, використовуючи дані табл. 14.12. Таблиця 14.12 КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ БАНКУ
Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак вони не викликають серйозної проблеми; субстандартними— активи, що можуть спричинити явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними — активи, за якими передбачаються збитки, але їх розмір поки що не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені. Якість активів (АК) визначають за формулою:
4. Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності: • перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності; • експертна оцінка за приведеними критеріями. Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків. Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у разі нагальної потреби. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками. Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками. Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі середніх порівняно з іншими банками. Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками. Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що . порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або де-. кількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії. 5. Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями. Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком. Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком. Рейтинг З (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку. Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління. Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу. 6. Оцінка чутливості до ринкового ризику. Рейтингова оцінка чутливості визначається з урахуванням таких факторів: • чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо; • розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати, вимірювати і здійснювати їх моніторинг та контроль, враховуючи розмір банку; • характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних з ринковим ризиком; • наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління ринковим ризиком; • наявність і ефективність лімітів ринкового ризику; • виконання вимог нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику; • ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність функціонування процесу управління ринковим ризиком (у тому числі підзвітність і розмежування повноважень); • достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання внутрішніх лімітів, вимог НБУ щодо обмеження ринкового ризику, достовірності та структури систем його вимірювання. Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достатньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику. Ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю та обмеження, які відповідають розміру активів банку, складності його операцій і достатності капіталу. Наявність відповідних інформаційних систем управління, які забезпечують отримання керівництвом банку (а також підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками середньої ланки — детальних звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій. Діє ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визначає підзвітність та чітке розмежування повноважень. Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (структури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог НБУ щодо його обмеження. Виконуються вимоги нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику. Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов'язані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду. Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і контролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку. Рейтинг 4 (граничний). Банк має значні недоліки, пов'язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним — недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками. іти Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання НБУ для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків. 7. Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п'ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами. При цьому аналізується, скільки компонентів мають однакову рейтингову оцінку. Комплексна рейтингова оцінка, як правило, виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше. Банки, що одержали рейтинг 1, або сильний, мають такі характеристики: • фінансовий стан надійний в усіх аспектах; • виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи; • фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі; • фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння. Банкам, що мають рейтинг 2, або задовільний, властиві такі характеристики: • в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний; • виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку; • фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон'юнктури, що змінюється; • занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку. Банки, що одержали рейтинг 3, або посередній, мають такі характеристики: • банк ослаблений у фінансовому й операційному аспектах, а також допущені порушення законів і нормативних актів; • фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо; • фінансовий стан, мабуть, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не будуть досить ефективними; • фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду. Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають такі характеристики: ♦ виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності; ♦ ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином; ♦ якщо не будуть вжиті заходи для виправлення ситуації, становище банку може погіршитися до такого ступеня, що поставить під сумнів можливість його існування; ♦ є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства; ♦ банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій щодо вирішення наявних проблем і усунення недоліків. Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики: • існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближчому майбутньому; є ряд серйозних недоліків; • становище настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників банку або інших фінансових джерел; • якщо не вжити оперативних заходів для виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здійснити злиття банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації. Отже, за допомогою системи рейтингу CAMEL роблять висновок про фінансовий стан кредитної установи, її позицію інших банків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рейтингова система CAMEL» з дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
