Ще один конструкт, який Курт Левін використовує для аналізу психічних феноменів, це валентність. Під валентністю він розуміє властивість об’єкта притягати або відштовхувати. Тобто мова йде про цінності регіону для людини. Регіон, який притягає, має позитивну валентність, а відразливий – негативну. Є регіони, які мають для людини нейтральну валентність. Якщо людина голодна, то гамбургер матиме для неї позитивну валентність, а якщо сита, то ставлення до котлети, розташованої між двома булочками, матиме нейтральний характер. Якщо ж індивід з’їв гамбургерів занадто багато, тоді вони викликають у нього відторгнення і матимуть негативну валентність. На підставі конструкта валентності Курт Левін інтерпретує феномен конфлікту. За його словами, конфлікт психологічно можна визначити як протидію приблизно рівних сил поля. Для рушійних сил (тобто для сил, пов’язаних із позитивною і негативною валентностями) він виокремлює три основних різновиди внутрішнього конфлікту: 1. Людина перебуває між двома позитивними валентностями. Їй необхідно вибрати між двома привабливими об’єктами. Коливання зумовлено тим, що після здійснення вибору, мета може виглядати набагато менш привабливо, ніж у ситуації конфлікту.
2. Зіткнення з об’єктом, який має одночасно позитивну і негативну валентності («і хочеться, і страшно»). Поведінка людини в цій ситуації має характер «човника»: наближення-віддалення від об’єкта.
3. Конфлікт між двома негативними валентностями (наприклад, між необхідністю виконання неприємної роботи та загрозою покарання). Енергетичні витрати в такому разі значно підвищуються, навіть якщо робота досить легка.
Таким чином, відповідно до теорії Левіна, поведінка людини в конфлікті пов’язана з валентністю об’єктів, розташованих у його психологічному полі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Валентність» з дисципліни «Психологія особистості»
