Варто докладніше пояснити, чому фізична симптоматика (симптоми, нездужання, хвороби) має таке важливе значення для психолога. Справа в тому, що хвороби, як свідчать дослідження в галузі психосоматики , є стратегічною відповіддю організму на потребу суб'єкта. Це своєрідне продовження комунікації між людиною і світом, до якого вона намагається пристосуватися. А.Менегетті пише, що навіть коли „свідомість не відає, тіло віщує". Причому спочатку пізнає світ серце, рука, шлунок, шкіра, печінка, а потім мозок чи розум. Видаючи результат після свідомої обробки сприйнятого, людина припускається грубих помилок, бо не бере до уваги всю інформацію. Адже, в обхід звичних каналів сприйняття, часто ноги „бачать", а руки „знають", та й психологічна інтуїція краще спрацьовує на дотик, ніж через зір чи слух. Інформація правої півкулі, як зазначалося вище, є більш надійною, ніж лівопівкульна. Тому тіло не може брехати чи пересмикувати інформацію, щоб вона виглядала прийнятною, так, як це робить Его людини.
158 Влаштуватися відповідно до своїх глибинних потреб людині досить складно, адже глибинна інтенціональність рідко лежить на поверхні свідомості. Не прислухаючись до власного єства, мало усвідомлюючи свої істинні орієнтири, людина робить дуже багато помилок, прагне і досягас того, що потрібно не стільки їй як суб'єкту життя, скільки соціуму від неї. Стиль поведінки такої людини в очах інших людей може виглядати досить буденно, нейтрально, однак в розрізі знання біологічних законів виявляє себе руйнівним, дезорганізуючим чином. Так, наприклад, людина, яка почувається ображеною, приниженою чи потерпаючою від безрезультатності своїх старань, індукує на такі переживання дуже багато енергії, яка не має зовнішнього виходу. В такий спосіб людина, сама того не помічаючи, інтровертує багато надлишкової енергії. А споконвічне призначення енергії в природі полягає в тому, щоб щось створювати або руйнувати. Залишаючись у внутрішній структурі психіки, зайва енергія шукає розрядки і започаткує збої нормального функціонування, або ж спровокує новоутворення, тобто неоплазію (пухлини). Описані механізми розширюють комунікативні можливості людини, додають виразності її спілкуванню зі світом. До усвідомленої комунікації долучається процес „промовляння тілом". Тіло „говорить" мовою власної деформації. Сприймаючи іншу людину, можна помітити риси специфічної тілесної маски, яка з'являється в результаті конкретних трансформацій її тілобудови (диспропорційність, згорбленість, зайва вага, худорлявість та ін.), або ж промовисті особливості експресії і міміки (втягування голови в плечі, характерні жести та пози, хода з вистрибом, дитяча беззахисність на обличчі дорослої людини тощо). Ставши прерогативою несвідомої психіки, приховані інтенції виражаються в символічній мові хворобливого симптому. Симптоматика може мати непостійний або хронічний характер (наприклад, симптоми головного болю, відчуття перенапруги, лінощів, утоми й ін.). Коли симптоми зливаються в патологічні синдроми, людина хворіє, і її хвороби символічно ,цовідомлякт" про те, чого не змогло донести світу її словесно-логічне, ,Я".
Секрети ефективного консультанта Пристосовуючись до світу організм людини найчастіше використовує символічну мову конкретних збоїв в функціонуванні органів чи їх різноманітні морфологічні порушення. „Вслухаючись" в мову певного органу чи його дисфункції, можна збагнути досить багато. Так, у випадку конверсійних психосоматозів хворий орган, на рівні якого найгостріше виражено проблему, формує майже пряму підказку. Наприклад, втрата голосу напередодні відповідального виступу - як прояв страху публічності, <жіночі» хвороби - як спроба звернути увагу на сексуальну дисгармонію або зневажену жіночність, помилкова (уявна) вагітність - як гостра потреба материнства і т. ін. Однак навіть у випадку неконверсійних психосоматозів, що сугіровдджуються, за термінологією 159 психосоматиків, „мовчанням симптому" (хвороба є, але нема прямих підказок), аналіз захворювання в площині характеристик людини та її особистісної історії, дослідження процесу виникнення хвороби можуть мати високу інформативну виразність. Так, наприклад, працюючи з онкохворими, психологи на 15% збільшують вірогідність їх одужання, коли правильно ідентифікують події, що передували самому захворюванню. Секрет полягає у тому, що ракова пухлина починає свій ріст при різкому зниженні імунного захисту в зв'язку зі стресовим переживанням, яке особистість не зуміла асимілювати. Достатньо, заручившись згодою клієнта на виживання та співпрацю, відтворити те, що свого часу він не зміг прийняти, допомогти йому усвідомити проблему та кардинально змінити власні погляди, цінності та відчуття з цього конкретного приводу (або й життя взагалі), як організм вишукує потенції для зцілення. Крім тілесних і хворобливих симптомів, психолог може брати на замітку фактор дистонічного стану суб'єкта - нервозність, підвищену чутливість до того, що пов'язано з його особою, постійну турботу і тривогу стосовно своїх симптомів, а також гаряче бажання втягнути у свої проблеми інших людей. Помітне занепокоєння та прогрес напружено-маніакального стану, як вважає А.Менегетті, теж є ознакою недостатньої адаптаційної здатності людини і може бути інформативно інтерпретований. Таким чином, за допомогою хвороби людина компенсує свою психологічну некомпетентність, або отримує вторинну вигоду в тій ситуації, яка є для неї безвихідною. Під час консультативної бесіди з клієнтом майже завжди є моменти, коли мова так чи інакше заходить про характер фізичних відчуттів, що супроводжують психологічні переживання, або торкається згадок про пережиту чи актуальну хворобливість, і знайомому з теорією психосоматичних розладів психологу не так вже й важко проінтерпретувати для себе "символічну мову" тіла клієнта. Цей матеріал може залишатись для внутрішнього професійного використання або стати предметом консультативної роботи з клієнтом.
Секрети ефективного консультанта На деякий час психосоматичні порушення урівноважують людину з її ситуацією і будь-яке втручання в цю систему приводить до її розбалансування. Маючи знання з психосоматики, психолог не тільки точніше „зчитує" сутність конверсійних процесів (як формувалося відхилення), але й набагато глибше розуміє приховані аспекти проявленої проблематики. Адже більшість психосоматичних феноменів провокуються несвідомим. Вони утворюються для того, щоб підтримати людину в її ситуації, тобто клієнт на даний час може бути
160 не готовий до того, щоб розв'язувати власні проблеми по-іншому. Йому важко перейти на іншу, більш оптимальну стратегію, у нього нема досвіду або особистісної сили подивитись „правді в очі", він не має власної інтенції до змін. В такій ситуації, коли прогноз щодо перспективи змін є малоймовірним, етичніше не руйнувати завчасно те, що поки що функціонує.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мова тілесного симптому» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
