Важливість установки консультанта на співпереживання не тільки декларується в розділі, де йдеться про налагодження консультативного діалогу, але й має пряме відношення до технології ведення консультативної бесіди.
132 Співпереживання є однією з форм емпатії - глибинного механізму осягнення переживань іншої людини. Емпатія - це стан емоційного вживання у почуття іншої людини, специфічний вид розуміння іншого через ототожнення з ним та його переживаннями. Завдяки процесам ідентифікації людина має змогу так переживати емоції та почуття іншої людини, ніби сама знаходиться на її місці. В емпатії більше переваг для консультування, ніж в симпатії, яка передбачає жалісливість та турботливість, тобто почуття, які, хоча й неявно, однак принижують гідність дорослої людини. Консультант повинен чітко розмежовувати співпереживання як переживання емоційних станів іншої людини, та співчуття - переживання власних емоційних станів з приводу почуттів іншого. В другому випадку власні переживання можуть настільки поглинути психолога, що заважатимуть консультативному процесу. Секрети ефективного консультанта При відреагуванні є сенс ггроконтролювати себе і пересвідчитись, що в комунікації присутня саме емпатія, а не демонстрація прояву турботливості. Так фраза "Я відчуваю, як вам важко говорити про це" є виразом емпатії, а фрази "Боже, як вам не повезло!", чи "Не знаю, як би я сам справився в цій ситуації"" є проявами надмірного співчуття та турботливості. Емпатія допомагає консультанту вибрати правильний тон бесіди і висловлювати такі репліки на підтримку розмови, які дозгюляють співрозмовник розкритися ще більше. Відповідь з урахуванням переживань клієнта називають рефлексивною, або емпатійною. Термін „емпатійна відповідь" використовується в розумінні, запропонованому К.Роджерсом, - як навичка рефлексивного слухання (КРоджерс, 1994). Сутність навички полягає в тому, щоб уважно слухаючи клієнта, щоразу відображати те, про що він говорить, ніби повертаючи йому сказане в дещо переробленій формі. Переповідаючи головні думки клієнта, консультант показує, що насправді відчуває і розуміє його. Виділення суті сказаного, використання ключових слів допомагає впевнитися в тому, що вони мають на увазі одне й те ж саме. Емпатійна відповідь дозволяє уникати опору, полегшує ведення розмови для клієнта. Емпатія - це здатність відчути в тому, що говорить співрозмовник, смисл, який він туди вкладає, підмітити тонкі нюанси ставлення та ледь помітний намір. Сконструйована завдяки емоційному резонансу інформація стає особливо корисною, коли клієнт, будучи повністю асоційованим з власним нагальним переживанням, сам себе не розуміє і не передбачає наслідків своїх дій. Завдяки емпатії стає можливим не тільки констатувати психічний стан співбесідника, але й передбачати його подальші афективні
133 дії, тобто зробити припущення, які на кілька кроків попереджатимуть реакції та вчинки іншої людини. Те, що готовий робити клієнт, може бути, м'яко кажучи, нелогічним. Однак, навіть помічаючи цю нелогічність, не варто оцінювати її як хорошу або погану. Тобто нема сенсу на репліку „Ось крокодили літають" відповідати „Подивіться на нього (цього ідіота), він взагалі нічого не знає про цей світ" чи „Хіба? Це абсурд". Краще сказати: „Так, а ти можеш розповісти про це докладніше". Нехай людина спробує деталізувати, можливо, вона так сприйме більше і її враження зміниться.
Секрети ефективного консультанта По суті, проявляти емпатію - це помічати, реагувати та брати до уваги кожен порух чи слово клієнта. Частота емпатійних відповідей, як ніщо інше, демонструє якість контакту і показує, чи сформовано позицію „Ми" в консультуванні. Якщо відповідь консультанта рівнозначна репліці клієнта як за змістом, так і емоційно, крім того, вона оформлена як влучне перефразування чи переповідання, то говорять про симетричний (базовий) рівень емпатії, тобто консультант симетрично віддзеркалив те, що сигналізував клієнт. Наприклад,: Клієнт: „Мене дуже засмучує те, що мій чоловік пізно приходить додому ". Консультант: „ Отже, ваш чоловік пізно приходить додому, і це вас засмучує? " Клієнт: „ Так, дійсно, я не знаю, що з цим робити " Однак віддзеркалити можна й не психотерапевтично, а точно - один в один, тобто потрапити в той же глухий кут, в якому знаходиться клієнт. В такому разі власна „негативна" репліка, почута з чужих вуст, буде для клієнта в кілька разів болючішою і може суттєво погіршити його стан. Відповіді, які щось забирають або віднімають у людини свідчать про погану емпатію і називаються від'ємними. Наприклад, якщо на репліку клієнтки: „На це чоловік мені заявив: „Ти, дурепо, заварила цю кашу, так сама й розхльобуй", консультант у відповідь скаже: "Справді безглуздий вчинок, спробуй тепер його виправити!", він автоматично стає союзником її чоловіка і знищує надію на підтримку та розуміння. Трохи менш травматичною буде констатація: „Ви відчуваєте, що цей вчинок дійсно дуже ускладнить вашу ситуацію", але він є теж дещо від'ємним, адже не містить і натяку на розв'язання ситуації. Подібні реакції погіршують стан клієнта і свідчать про погані навички вислуховування. Секрети ефективного консультанта Інколи при формуванні емпатійного відображення важливою для клієнта є не стільки якість, скільки адресність, тобто чи справді консультант дивиться на ситуацію з системи його координат. Тому консультанту варто щоразу перепитувати себе: „З ким я? З цією людиною? Чи з іншими, про кого йдеться?"
134
В емпатійну відповідь можна вплітати і конкретні ідеї щодо змін. Ефективний консультант, співпереживаючи співбесіднику, йде за ним, приймає його переживання, однак, як сторонній спостерігач, не впадає в замкнене коло песимізму, яке той сам собі створив. А відтак він вільний від того, щоб бачити лише негатив або концентруватися на гіршому. Тому, використовуючи навички впливу (див.: 5), він додає слушні і конгруентні почуття, з кожним разом ледь помітно зміщуючи людину в іншу систему координат, де самодослідження буде більш продуктивним та менш травматичним. Таке емпатійне відображеній називають адитивним. Наприклад, у відповідь на наведену вище фразу психолог говорить: ,Але ж ви прагнули діяти, і що тепер?" (менш адитивний рівень) або „Легко критикувати ініціативу, важче взяти на себе відповідальність і виправити ситуацію. Давайте подумаємо, які позитивні моменти відкриває нам теперішщ ситуація" (адитивний рівень). Таким чином, емпатію можна визначити як встановлення позитивних аспектів у досвіді клієнта і вибіркове уважне ставлення до позитивних моментів його висловлювань. А. Айві вважає, що позитивне ставлення можна оцінювані за п'ятибальною шкалою, де від'ємний рівень отримує оцінку - „1", дещо від'ємний - „2", рівнозначний, симетричний - „З", менш адитивний - „4", а адитивний - „5". Користуючись шкалою, можна дізнатися, на якому рівні знаходиться емпатія у кожній репліці консультанта (Айві А., 1998, с. 138-141).
Секрети ефективного консультанта У від'ємній відповіді консультант виявляє якусь помилку клієнта, У симетричній - він звертає увагу або правильно відображає те, що говорить клієнт. В адитивній відповіді консультант показує, як навіть у складних ситуаціях робити щось позитивне. Найбезпечнішою для консультанта є рівнозначна відповідь третього рівня. „Віднімальні" відповіді охолоджують стосунки і не сприяють конструктивному просуванню вперед., Додавальні" відповіді збільшують „ризик помилки", бо є віхою на ще не звіданому і поки що „чужому" для клієнта шляху. Формулюючи адитивні репліки, психолог має бути готовим до тогс, що його власне сприймання і розуміння проблеми може не збігатися з потребами клієнта, і той може негативно відреагувати на сказане консультантом, бо не готовий сприймати почуте або його рівень розвитку занадто низький для цієї теми. Жоден консультант не в змозі наперед передбачити реакції клієнта на черговий стимул. Вчасно зорієнтуватися у доцільності рівня рефлексивного відреагування та гнучко вийти з ситуації дозволяють навички спостереження та калібрування реакцій клієнта. Помічаючи опір консультант спускається на симетричний рівень та здійснює втручання більш узгоджене з потребами клієнта.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Емпатійна відповідь» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
