На перший погляд, консультативний діалог скоріше нагадує вільну бесіду, ніж стандартизовану процедуру. Однак більшість консультантів вважають, що психотерапевтична взаємодія має сувору внутрішню логіку і розгортається поетапно. Кожний наступний етап базується на попередньому та просуває інтерв'ю вперед. Звичайно, що і логіка переходу з одного етапу на інший, і витрачений час будуть змінюватися в зв'язку з унікальністю та неповторністю конкретного консультативного випадку, особливостями психотерапевтичного підходу чи навіть уподобаннями консультанта. Мистецтво консультативної роботи передбачає, що кожне інтерв'ю буде побудовано нестандартно, по-новому. Так само як уроки в школі бувають присвячені засвоєнню нового матеріалу, закріпленню чи перевірці знань, так і консультативна бесіда може бути цілком присвячена збору інформації, закріпленню тих позицій, що стали надбанням попередніх сесій, або набувати будь-якої іншої форми. Для досвідченого консультанта така різноманітність цілком природна. Адже відомо, що застосовуючи лише рефлексивне слухання, можна досягти досить відчутного результату. Однак початківцям не завадить тримати процес перебігу консультативної бесіди під контролем. Для початку варто умовно розділити консультативну бесіду хоча б на дві частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну -частину, в якій зважуються і приймаються рішення з приводу можливих змін та формуються навички, необхідні для відповідних трансформацій. Коли в першій частині консультант працює над створенням рапорту, використовує активне слухання, збирає інформацію, то друга частина може бути більш технічною (наприклад, використовуються відповідні техніки роботи з фобіями, обмеженнями в переконаннях тощо) та містити елементи формування навичок, тренінгу, корекції. Більш детальна диференціація консультативного інтерв'ю дає можливість виділити у ньому певні кроки, які відповідають конкретним завданням, і мають певну логіку розгортання. Кількість таких кроків може варіюватися від трьох (Хзмбли Г., 1992: 1) встановлення довіри (рапорт та близькість), 2) дослідження, 3) рішення і висновки) до восьми кроків (Шостром 3., Браммер Л., 2002:1) скарга, усвідомлення потреби; 2) формулювання потреби, подолання резистентності,
46 3)вираз почуттів, прояснення і розробка проблеми, 4) вивчення установок стосовно самого себе, 5) аналіз глибоких почуттів, 6) проробка почуттів, 7) інсайт, 8) активні дії, завершення). Переважна більшість авторів пропонує п'ятикрокову модель інтерв'ю (А.Айві,1998; Н.Пезешкіан, 1993 та ін.). Однак інформативним для консультанта-початківця є не стільки кількість етапів консультативного процесу, скільки конкретне наповнення кожного з них. Наведемо орієнтовну модель структури консультативного інтерв'ю, виділену Р.Меєм (Мей Р., 1994), А.Айві (Айві А., 1998), Г.Абрамовою (Абрамова Г.С., 1993) та в проблемно-орієнтованому консультуванні (Горностай П.П., Васьковская С.В., 1995).
Табл. 2. Структура консультативного процесу.
Структура консультативного процесу Р. Мей А.Айві Г.Абрамова Проблемно-орієнтоване консультування Авторське узагальнення 1 Встановленняконтакту Контакт-структу-рування "Привіт" Аналіз скарги Контакт, Рапорт. Робочий альянс. Контракт 5 2 Сповідь Визначенняпроблеми "В чому проблема?" Аналіз психол. ситуації Збір інформації. Первинна діагностика проблеми 15-20 3 Тлумачен ня Визначення теми "Чого ви хочете досягти?" Ідентифікаціяпсихол.проблем Дослідження проблеми. Аналіз гіпотез 10-15 4 Трансфор манія особисто сті Аналіз альтернатив "Що щеможназробити?" Формулювання консультативного завдання Дослідження можливостей. Ресурси таальтернативи 10-15 5 Узагальнення для життя „А ви будете це робити?" (перехід до дій) Розв'язання консультативн ого завдання Психопрактична допомога (навчання, тренування тощо) 15 В передосташгьому стовпчику подано авторське узагальнення фаз консультативного процесу. В таблиці вказані основні завдання та приблизний час, якого потребує робота на певній стадії консультування. Якщо час, визначений в таблиці на кожну стадію бесіди, є до деякої міри умовним, то дотримання перебіг етапів консультативного інтерв'ю вважається обов'язковим. Ця вимога випливає з тих міркувань, що психологічна робота повинна мати завершений вигляд або хоча б логіку, яку зумів зауважити не тільки консультант, але й клієнт.
47 Як свідчить наведена схема, консультативна сесія загалом триває приблизно 50-80 хвилин. Завдання перед консультантом стоять серйозні, а часу обмаль. Однак якщо раціонально ним розпорядитися, встигнути можна багато. Перше, що потрібно запам'ятати: психологічна допомога полягає не тільки в тому, щоб правильно вислухати та інтегрувати особистість, надавши їй необхідну підтримку, але й в тому, щоб озброїти людину конкретними засобами збереження або відновлення психологічної рівноваги. Тому в кожному, навіть зовсім маленькому інтерв'ю, слід чітко визначити терапевтичне завдання і спланувати час на його виконання. На два останні етапи консультативної взаємодії - формулювання та розв'язання терапевтичного завдання відводиться не менше третини від загального часу. І хоча ці два етапи виводяться в кінець списку, це зовсім не означає, що вони забезпечуються часом за залишковим принципом. Друге-третє інтерв'ю взагалі може починатися з корекційної роботи, адже терапевтичні завдання можуть бути визначені вже на першій зустрічі і консультант в змозі передбачити приблизний арсенал технічних прийомів та методів, які йому стануть у пригоді. Друга настанова витікає з практичного досвіду: збільшення тривалості інтерв'ю „змазує" його ефект, бо клієнт втомлюється і в потоці інформації не зауважує головного. Потрібно зауважити, що час стає додатковим елементом психотерапевтичного впливу тоді, коли його навчиться цінувати не стільки консультант, скільки клієнт. Вважають, що залучення клієнта до обговорення питання про розподіл часу як на конкретній сесії, так і протягом всієї взаємодії є однією з форм передачі відповідальності.
Секрети ефективного консультанта Щоб стимулювати активність клієнта та опосередковано апелювати до відповідальності, доцільно повідомляти йому про те, скільки часу він має у своєму розпорядженні. Неабияке значення має й завершення інтерв'ю. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б кілька хвилин, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани на майбутнє, отримати зворотний зв'язок та попрощатися. Насамкінець хочеться зауважити: дотримуватися формальностей в організації консультативного процесу зовсім не обов'язково, особливо тоді, коли працюєш творчо і відчуваєш, що саме так потрібно розпорядитися кожним конкретним інтерв'ю. Те ж саме стосується і консультативних завдань, виведених на тому чи іншому етапі, адже консультування не лінійний, а системний процес, і більшість задач вирішуються одночасно, протягом кожної хвилини інтерв'ю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Структура та хронотоп консультації» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
