ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ РОБОЧОЇ СИЛИ
В умовах ринкової економіки керівник підприємства, оціню-ючи ефективність використання ресурсів робочої сили, що є в його розпорядженні, повинен вирішувати два відносно самостій-ні завдання. По-перше, необхідно оцінити в кожному з періодів ефектив-ність застосування в процесі виробництва наявних ресурсів робо-чої сили, і якщо виявиться, що ефективність з яких-небудь при-чин знижується, то на підставі економіко-статистичного аналізу вживати відповідні заходи. По-друге, ураховуючи, що окремі види ресурсів, які спожи-ваються у виробництві, мають певну взаємозамінність (замість продавця в тютюновому магазині встановити автомат з прода-жу цигарок; замість виробництва лиття у своєму цеху можна купувати те, що постачається іншим підприємством), необхід-но правильно оцінити, як відбиваються на витратах виробниц-тва та обігу результати споживання ресурсів робочої сили, тобто результати споживання ресурсів живої праці не в нату-ральній (за затратами праці), а в грошовій формі (оскільки ви-трати виробництва та обігу можна визначати тільки у вартіс-ному виразі). Перше завдання вирішується на практиці за допомогою ви-значення показників продуктивності праці, аналізу динаміки та виявлення резервів підвищення, що іноді потребує від економіч-них служб підприємства розроблення спеціальних планів органі-заційно-технічних заходів. Результатом вирішення цього завдання будуть дані про рі-вень витрат робочої сили (робочого часу) на виробництво про-дукції на базі даних про обсяги продукції та трудомісткості її одиниці. Вирішення другого завдання базується на даних, отриманих унаслідок вирішення першого, та додатково на даних про ціну. У таку грошову оцінку витрат виробництва, безпосередньо пов’язаних із споживанням у виробничому процесі живої праці, мають включатися не тільки суми, безпосередньо витрачені на оплату праці робітників у вигляді нарахованої їм заробітної платні, а й можливі нарахування та відрахування в різноманітні фонди (пен-сійний, обов’язкового медичного страхування, фонд зайнятості тощо) та податки, ставка яких визначається залежно від фонду оплати праці або чисельності персоналу (податок на транспорт, шкільний податок тощо). Єдиним критерієм включення або не включення певних сум у витрати, пов’язані із споживанням жи-вої праці, є нормативно встановлений порядок формування ви-трат виробництва та обігу. Не слід думати, що включення різних нарахувань на фонд оплати праці у витрати виробництва має суто фіскальний харак-тер та здійснюється виключно в інтересах збільшення доходів державного бюджету. Річ у тому, що розміри фонду оплати пра-ці, які нараховуються окремим працівникам, далеко не відобра-жають народногосподарську вартість товару — робоча сила. До неї, крім фонду індивідуального споживання, що забезпечує про-сте відтворення робочої сили даного працівника, мають зарахо-вуватись і витрати на розширене відтворення робочої сили (ви-трати на освіту, охорону здоров’я тощо). Чим менші при рівних інших умовах витрати, пов’язані зі споживанням ресурсів живої праці та призначені для зарахування в загальну суму витрат ви-робництва й обігу підприємства, тим більша величина прибутку — важливого інтегрального критерію економічної ефективності ре-зультатів діяльності підприємства. Виходячи з вищесказаного, оцінка економічної ефективності застосування та споживання ресурсів живої праці може бути по-будована на основі такої моделі взаємозв’язку відповідних пока-зників:
Змінні, включені до цієї моделі, мають такий економічний зміст: Y — залежна змінна — загальна сума витрат, яка включена у витрати виробництва й обігу підприємства та стосується безпосе-редньо використання ресурсів живої праці на відміну від інших елементів затрат, пов’язаних з використанням засобів праці, предметів праці, оплати послуг інших організацій; Х1 — коефіцієнт збільшення витрат на оплату праці у зв’язку з включенням у витрати виробництва, крім фонду споживання, на-рахувань, базою яких є фонд споживання чи фонд оплати праці, оскільки деяка частина фонду споживання може мати своїм дже-релом чистий прибуток підприємства і, отже, не включатися у витрати виробництва та обігу; Х2 — середні розміри фонду оплати праці (фонду споживан-ня), що припадають на одиницю затрат живої праці, у людино-годинах, людино-днях або середньосписковою кількістю працівників; Х3 — трудомісткість виробництва одиниці продукції, вираже-на у відповідних одиницях виміру живої праці; Х4 — сумарний обсяг виробленої продукції за відповідний пе-ріод. Можливості практичного застосування рекомендованої мо-делі під час економічного аналізу розглянемо на прикладі (табл. 1).
Таблиця 1 ДАНІ ДЛЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ Показник Рівень показника базовий період звітний період Обсяг виробленої продукції, млн грн у діючих цінах 25 000 28 000 Середньооблікова чисельність персоналу основної дія-льності, чол. 7500 8960 Середня трудомісткість одиниці продукції, чол./млн грн (ряд. 1 : ряд. 2) 0,30 0,32 Фонд оплати праці, що підлягає включенню у витрати виробництва та нарахований усім працівникам основної діяльності, млн грн 5400,0 7526,4 Середня річна оплата праці одного облікового праців-ника персоналу основної діяльності, млн грн (ряд. 4 : : ряд. 2) 0,72 0,84 Нарахування* на фонд оплати праці, що належать вклю-ченню у витрати виробництва за встановленими норма-тивами, % 38,0 39,0 * У складі нарахувань на фонд оплати праці в базисному році відрахування до пен-сійного фонду — 28 %, фонду медичного страхування — 3,6 %, фонду соціального стра-хування — 5,4 %, фонду зайнятості — 1,0 %, а у звітному році до фонду зайнятості — 2 %.
Скориставшись записом вихідної моделі, отримаємо для бази-сного року : млн грн; для звітного року: млн грн. Використовуючи дані табл. 8.1, можна відповідно до алгорит-му ланцюгових підстановок зробити такі висновки: 1. Під впливом усіх включених у вихідну модель чинників за-гальна величина витрат, які пов’язані зі споживанням живої праці та підлягають зарахуванню у витрати виробництва, збільшилась у звітному році: млн грн. 2. Ця загальна зміна може бути розподілена на величини, які характеризують вплив змін окремих чинників, включених у мо-дель: а) вплив збільшення коефіцієнта нарощення витрат, пов’язаних з використанням живої праці, у зв’зку з застосуванням нор-мативів нарахувань на фонд оплати праці становить: млн грн; б) збільшення середньорічної оплати праці одного спискового працівника основної діяльності призвело до зростання загальної суми витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці, на: млн грн; в) зниження продуктивності живої праці (зростання трудоміс-ткості одиниці продукції) призвело до зростання витрат, пов’язаних із споживанням у виробництві живої праці: млн грн; г) збільшення вартості виробленої продукції (воно в розрахун-ках прийняте у діючих цінах, оскільки оплата праці визначена у фактичних розмірах, як і нарахування на неї) призвело до зрос-тання витрат, пов’язаних із застосуванням живої праці, у їх зага-льній величині: млн грн. Вочевидь, що сума оцінок факторних впливів збігається з за-гальною зміною результативного показника — загальною сумою витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці. Дійсно, млн грн. Отже, усі враховані моделлю чинники вплинули на зниження економічної ефективності використання у виробництві затрат живої праці. Не викликає труднощів і перехід до показника пи-томих витрат, пов’язаних з використанням живої праці в розра-хунку на одиницю продукції. Для цього достатньо загальні суми збільшення витрат, що входять у витрати виробництва, під впливом зміни кожного з чинників, поділити на вартість продукції у звітному періоді (28 000 млн грн). У результаті такого роз-рахунку отримаємо: 0,27 + 5,30 + 1,99 = +7,56 к. на 1 грн вартості продукції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ РОБОЧОЇ СИЛИ» з дисципліни «Статистика праці»
