Тести широко застосовують у різних галузях психоло¬гічної науки, у тому числі й військовій психології. Тестування — це метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань (тести), що мають певну шкалу значень. Метод використовується для стандартизо¬ваного вимірювання індивідуальних відмінностей особистості. У збройних силах тестові методики почали використовувати на початку Першої світової війни. Так. у США на початку цісї війни було розроблено тестові методики для оцінки призовників у різні роди військ. Цей захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. Було обстежено І млн. 700 тис. солдатів та 40 тис. офіцерів. За отриманими даними диференціюва¬ли військовослужбовців у військові частини для чорнових робіт, військові школи та комплектування військових частин за родами військ. Після Пер¬шої світової війни тести широко використовували для профвідбору та проф¬орієнтації. У СРСР у 20-ті pp. тести використовувались, але через брак спеціалістів часто неуспішно, що стало однією з причин дискредитації тестів. З 30-60-х pp. XX ст. тести почали використовувати під час добору льотчиків. Нині у Збройних силах України тестування широко використовується для: військово-професійної підготовки й добору; діагностики розвитку осо¬бистості військовослужбовця; військової освіти; психологічного консуль¬тування тощо. Цей метод дає змогу з певною вірогідністю визначити актуальний рівень розвитку у військовослужбовців необхідних навичок, знань, осо¬бистісних характеристик тощо. Методика тестування умовно поділяється на три етапи: — вибір тесту (зумовлений метою тестування і ступенем до¬стовірності й надійності тесту); — проведення тесту (обумовлюється інструкцією до нього); — інтерпретація результатів тесту (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета дослідження). За функціональною ознакою тестів щодо предмета дослідження роз¬різняють тести інтелекту, тести креативності, тести досягнень, критері-ально орієнтовані, особистісні тощо. Тести інтелекту — методи психологічної діагностики виявлення розумового потенціалу індивіда. У більшості з них досліджуваному на спеціальному бланку пропонують вказати запропоновані логічні відно¬шення класифікації, аналогії, узагальнення між термінами, поняттями, явищами. Своє рішення він викладає або в письмовій формі, або робля¬чи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді завдання складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. Успіш¬ність дій досліджуваного визначається за кількістю правильно розв'я¬заних завдань, за нею ж виводиться коефіцієнт інтелекту. Найбільш поширені та відомі тести: структура інтелекту Амтгауера; шкала вимі¬рювання інтелекту Векслера; шкільний тест розумового розвитку тощо. Тести креативності — сукупність методик для вивчення й оцінки творчих здібностей особистості. Здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати про¬блемні ситуації було виділено серед інтелектуальних здібностей в окре¬мий тип і названо креативністю. Фактори творчих досягнень особисто¬сті вивчають за двома напрямами: а) аналіз життєвого досвіду й індиві¬дуальних особливостей творчої особистості: б) аналіз творчого мислен¬ня та його продуктів (фактори креативності: гнучкість і чіткість мислен¬ня, чутливість до проблем, оригінальність, кмітливість та ін.). Найбільш відомі тести креативності: тести, створені Дж. Ґілфордом разом зі спів¬робітниками (1958), Є. Тарансом (1962), та методика дослідження ін¬телектуальної активності особистості — «Креативне поле», створена Д.Б. Богоявленською. Тести досягнень — методика психологічної діагностики, що вияв¬ляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень близькі за змістом до тестів спеціальних здібностей, але, на відміну від них, виявляють те, що було засвоєно до¬сліджуваними під час виконання певної діяльності з конкретними зав¬даннями та вимогами, а не узагальнені вміння, які формуються в про¬цесі нагромадження життєвого досвіду. Розрізняють три види тестів досягнень: — тести дій (для виявлення вміння виконувати дії з викорис¬танням механізмів, матеріалів, інструментарію); — тести письмові (завдання подаються на спеціальних блан¬ках і полягають у виборі правильної відповіді на запитан¬ня — вербальне або графічне); —усні тести (на заздалегідь підготовлену систему запитань даються усні відповіді, під час їх оцінювання враховується правильність формулювання відповідей). Тести досягнень широко використовуються в іноземній психологіч¬ній службі (наприклад, у школах), у вітчизняній же психологічній прак¬тиці вони широкого застосування не мають. Тести особистісні — методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюються різні якості особистості та її характеристики: настанови, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні власти¬вості, типові форми поведінки. Тести особистісні мають кілька сот різновидів, тому дуже важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів. Вони, як правило, мають одну з трьох форм: — шкали та опитувальні листи; — ситуативні тести або тести діяння, в яких подаються перцептивні, когнітивні або оцінні завдання, оцінку себе, своїх особистісних характеристик тощо; — проективні методи. Поряд зі змістовими класифікаціями методів тестування існують також інші. За особливостями завдань, які використовуються в проце¬дурах, тести можуть поділятися на вербальні та практичні; за формою процедури дослідження: групові й індивідуальні. Залежно від обмежень у часі — на тести швидкості та результативності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Тестування» з дисципліни «Військова психологія»
