У військовій психології під панікою розуміють певний емоційний стан (емоційне потрясіння, збентеження, жах тощо, які виникають у масі воїнів або в окремого воїна), різновид поведінки натовпу внаслі¬док дефіциту або надлишку інформації. Сам термін «паніка» походить від імені грецького бога Папа, покровителя пастухів, пасовищ і стад, який викликав своїм гнівом «шаленство» останніх, що під його впли¬вом кидалися у вогонь або у прірву. Безпосереднім приводом до паніки стає певна ситуація, шокувальний стимул, що перериває звичні форми поведінки. Ця ситуація може бути реальною або уявною. Щоб виникла паніка, ситуація має бути дуже інтенсивною або зовсім невідомою — тобто такою, щоб притягнути до себе увагу. Перша реакція на такий стимул — потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. У такій ситуації індивід вдається до неврівноважених і поквапливих спроб інтер¬претувати подію в межах власного досвіду або пригадує аналогічні си¬туації з досвіду інших. Відчуття гостроти, необхідності швидкого прийняття рішення зава¬жає логічному осмисленню кризової ситуації і викликає страх. Якщо перший страх не придушено, реакція загострюється. Переляк одних позначається на інших, що підсилює загальну паніку. Отже, паніка ви¬никає і виявляється як індивідуально-психічне явище у формі страху, а в критичній бойовій обстановці — відразу у формі панічного жаху і як масового, групово-психічного. При цьому індивідуальний страх пер¬винний, він є передумовою, грунтом для групового потрясіння та пані¬ки. У свою чергу, панічний стан пригнічує, діє на більш стійких членів підрозділу. Таку ситуацію описує Л .М. Толстой у романі «Війна і мир», аналізуючи виникнення паніки в битві під Аустерліцем [118]. Паніка належить до таких явищ, які важко вивчити, тому складно охарактеризувати природу цього явища. Це пов'язано з тим, що її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки: по-перше, на війні дії воро¬га ніколи завчасно невідомі і, як наслідок, невідомий час виникнення паніки; по-друге, у ситуації паніки складно залишатися спостерігачем (її грізна сила полягає в тому, що будь-яка людина, потрапивши за бо¬йових обставин у ситуацію паніки, так чи інакше піддається їй). Під час паніки починають одночасно діяти кілька соціально-психо¬логічних механізмів впливу на поведінку людини. Спрацьовують меха¬нізми комунікативного, перцептивного та інтерактивного впливів. Си¬туація паніки завжди супроводжується зараженням і навіюванням. Вона може виникати як у малих військових підрозділах, так і у великих вій¬ськових з'єднаннях і об'єднаннях. Наприклад, український психолог Валентин Моляко, розглядаючи психологічні наслідки чорнобильської катастрофи, указує на такі умо¬ви виникнення будь-якої паніки: — наявність шокувального стимулу; — дефіцит інформації про подію (особливо інформації досто¬вірної) і, водночас, надлишок неперевіреної інформації з неофіційних джерел. Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості пове¬дінки: — неадекватну оцінку ситуації (перебільшення небезпеки), прагнення врятуватися втечею; — посилену метушливість, хаотизм поведінки або, навпаки, її загальмованість; — погіршення дисципліни, працездатності; — пошук заспокійливих засобів (наприклад, алкоголю); — прагнення одержати інформацію. Реагування воїнів на різні бойові ситуації, якщо вони психологічно непідготовлені, може закінчуватися панікою. Тому дуже важливою є відповідь на запитання: як запобігти й покласти край паніці, якщо вона розпочалася? 1. Слід добре знати сутність, причини виникнення та посилення паніки, їх можна об'єднати у три групи: — фізіологічні; — психічні; — соціально-психологічні. До фізіологічних причин належать явища, які спричинюють виник¬нення умов, що фізично ослаблюють воїнів. Це, зокрема, втома, депре¬сія, тривале безсоння, психічне потрясіння внаслідок тривалого пере¬бування в небезпечній ситуації, гнітючого чекання супротивника тощо. Кожна з цих причин серйозно ослаблює емоційно-вольову сферу вій¬ськовослужбовця, його здатність швидко і правильно оцінювати бойо¬ву ситуацію. До психічних причин належать такі психічні явища, як раптовість, сильне здивування, невпевненість, почуття ізоляції, усвідомлення без¬силля перед безпекою, недостатнє знання військової справи, незадовіль¬не володіння зброєю і бойовою технікою, неспроможність вміло діяти на полі бою, незнання супротивника (його тактики дій та характерис¬тик бойової техніки) тощо. До соціально-психологічних причин належать: — відсутність згуртованості військового підрозділу; — втрата довіри воїнів до командирів; — дефіцит або надлишок інформації, що посилює напруження; — бездіяльність; — відсутність організованості та порядку, втрата управління в бою; — наявність негативних тенденцій у морально-психологічно¬му кліматі та психології військового колективу тощо. Це також спричинює зменшення можливостей раціонально та пра¬вильно оцінити бойову ситуацію. 2. Ще в мирний час необхідно провадити цілеспрямовану психологічну підготовку особового складу щодо подолання труднощів сучасної війни та ефективних дій на полі бою. Характер труднощів, що долає воїн в умовах сучасного бою, зміст конкретної військової спеціальності та коло службових обов'язків у бою мають визначити зміст цієї підготовки. Психологічна підготовка — це цілеспрямована наукова підготовка психіки військовослужбовців до стійкої практичної діяльності у складі підрозділу на полі бою в умовах сучасної війни. Вона має формувати психічну стійкість і психологічну готовність особового складу до діяль¬ності в екстремальних умовах сучасного швидкоплинного бою. 3. Один із головних попереджувальних прийомів — це організація ефективного управління підрозділом в бою з одночасним формуванням у особового складу довіри до командирів. Не менш важливі для запобі¬гання паніці такі фактори: знання воїнами своїх функціональних обов'яз¬ків, обставин, причин бойової ситуації, можливість одержання досто¬вірної інформації про них; знання супротивника, його дій і тактики; вміння управляти своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях тощо. 4. Коли паніка виникла, покласти їй край може лише рішуча й інтен¬сивна дія командирів, яка виведе воїнів із ситуації шоку або потрясін¬ня. При цьому слід мати на увазі, що панічна маса за психічним станом і діями воїнів неоднорідна. Досліджуючи різні випадки, які мали місце в мирних і воєнних умовах, психологи дійшли висновку, що в натовпі, охопленому панікою, є три різ¬норідні групи людей. До першої, найменшої, належать ті, які перебувають у стані вкрай тяжкого афекту. Для них характерна втрата орієнтації, несві¬доме прагнення до втечі. Другу групу складають воїни, які не втратили здат¬ності орієнтуватися, але ситуацію сприймають поверхнево. У разі рішучих та наполегливих дій командирів вони здатні підкорятися наказу й виконува¬ти цілеспрямовані дії. Третя група — це ті, самовладання яких не похитну¬лось і які здатні діяти цілеспрямовано і свідомо. Загальні заходи щодо попередження та припинення паніки в бою такі: — усунення впливу причин паніки; — ізоляція джерела паніки; — недопущення передумов виникнення паніки. 5. У підрозділах, де воїни пережили паніку, необхідно вести цілеспрямовану роботу з ліквідації її наслідків. Вона має розпочинатися відразу ж після інциденту, оскільки паніка є своєрідною кризою в психології військового колективу, що залишає нездоровий слід, ослаблює психічну стійкість підрозділу в наступних бойових діях. У зв'язку з цим такий підрозділ доцільно використовувати лише після відповідної «оздоровчої роботи», яку провадять За такими напрямами: — виявлення осіб, які показали психічну нестійкість і усунення їх з підрозділу; — часткове або повне переформування підрозділу; — влиття в підрозділ нового поповнення; — допомога особовому складу щодо усвідомлення випадку паніки та подолання її наслідків; — цілеспрямована виховна робота з оздоровленням мораль¬но-психологічної атмосфери у підрозділі; — змістовна бойова підготовка тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність паніки та причини її виникнення» з дисципліни «Військова психологія»
