Проблема психічних станів у вітчизняній психології досі вивчена мало, хоча всі науковці визначають психічний стан як один із компо¬нентів психіки людини. На сучасному етапі розвитку вітчизняної пси¬хологічної науки немає загальноусталеного визначення цього терміна, не визначені структура і функції, детермінанти, класифікації та методи його дослідження. Причина цього явища полягає в самій природі пси¬хічних Станів, які посідають проміжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості. Це — форма психічної ак¬тивності людини, конкретна реакція всісї нашої психіки на конкретну си¬туацію, що склалася навколо нас, а також момент єдності статики (психічні властивості) та динаміки (психічні процеси: пізнавальні, емо¬ційні, вольові) функціонування психіки людини. Але межі між цими явищами розмиті й відносні, що створює певні труднощі у вивченні психічних станів та в їх діагностиці. Психічний стан впливає на перебіг всіх психічних процесів, він може перетворю¬ватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виник¬нення відповідного стану. Наприклад, якщо воїн дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування негативної риси характеру — тривожності. Психічний стан також тісно пов'язаний з індивідуально-исихічни-ми особливостями воїна, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Наприклад, стан страху в одного воїна може виявлятися в заціпенінні, гальмуванні цілеспрямованої діяльності, а в іншого — у психічному збудженні. Визначальним для психічного стану є ставлення особистості до чо¬гось. Через ставлення до дійсності й до себе як суб'єкта діяльності реа¬лізується конкретний вияв психічного світу людини. Це не просто спо¬лучна ланка між психічними процесами та психічними властивостями людини, це конкретне відображення її ставлення до власних різнома¬нітних психічних явищ і виявів, ставлення як закріплення цілісності, сталості й водночас змін у психічному відображенні її зв'язків зі сві¬том. Про складність психічних станів свідчить той факт, що В. Джеймс і І.П. Павлов визначали психологію як науку про психічні стани лю¬дини. У вітчизняній психології цю проблему досліджували М.М. Ланґе (афективні вияви, мотиваційні стани, гіпнотичні стани), О.Ф. Лазур-ський (увага, емоційні стани та їх вияви). Фізіологічні механізми пси¬хічних станів обґрунтовували І.М. Сеченов і І.П. Павлов. Як окре¬мий науковий напрям необхідно виділити роботи В.М. Бехтерева та його учнів, в яких описується генеза психічних станів, особливо емо¬ційних, що виявляються на тлі загальної психічної напруженості. Вперше проблему психічних станів як загальнопсихологічну кате¬горію, що погребує систематичного вивчення, порушив М.Д. Левитов [56]. Він проаналізував наукову літературу з цієї проблеми, розглянув механізми вияву психічних станів, виклав загальні завдання їх вивчення: а) виділення психічних станів у особливу категорію психології та визначення її зв'язків з іншими психологічними категоріями; б) розгляд механізмів виникнення й розвитку психічних станів та визначення їх зв'язків з індивідуально-психічними особливостями людини; в) дослідження психічних станів у різних видах людської діяльності тощо. У військовій психології цю проблему систематизовано і глибоко не вивчали, існує викладення окремих аспектів психічних станів за бойо¬вих обставин [91, с. 242-267]. На початку XX ст. російський військо¬вий психолог М.М. Головін у роботі «Исследование боя. Исследова¬ние деятельности и свойств человека как бойца» (1907) визначив роль психічного фактора у війні [21]. Англійський військовий психолог Норман Коупленд у праці «Пси¬хологія і солдат» чітко визначає сутність і роль морального фактора в сучасній війні, його детермінанти, вказує основні напрями роботи ко¬мандирів щодо формування високого морального духу військ. Понятгя (.(.моральний дух» і «психічний стан» Коупленд ототожнює і висловлюється так: «Про його існування було відомо тисячі років тому, але тільки талановиті керівники були спроможні оцінити й використати його. Наполеон, певно, найкраще з усіх видатних полководців розумів значення морального стану військ. Він говорив, що один солдат, який володіє висо¬ким духом, дорівнює трьом, які не мають цієї зброї» [48, с. 12]. Моральний або психічний стан є, на його думку, таємницею лише на¬стільки, наскільки він невидимий та невідчутний. Це наймогутніша зброя, яка відома людині; могутніша, ніж найтяжчий танк, ніж найпотужніша ар¬тилерійська гармата, ніж найруйнівніша зброя. Високий психічний стан військ — цс засіб, здатний перетворити поразку на перемогу. Армію не роз¬бито, доки вона не пройнялась усвідомленням поразки, бо поразка — це висновок розуму, а не фізичний стан. Таким чином, глибоке розуміння і знання змісту психічного стану командирами забезпечує їм успіх у роботі з особовим складом підроз¬ділів і частин. Розглянемо більш конкретно поняття «психічний стан». В. Даль під станом розуміє «положення, в якому хтось або щось перебуває» [26, с. 279]. М.Д. Левитов визначає психічні стани так: «Цілісна характе¬ристика психічної діяльності за певний період часу, що визначає своє¬рідність психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості» [56, с. 20]. Перева¬гою цієї дефініції є те, що вона виділяє психічні стани із системи пси¬хічних явищ, підкреслюючи, що вони є щось цілісне й на певному від¬тинку часу характеризують своєрідність психічної діяльності. Таким чи¬ном, вони, з одного боку, пов'язані з психічними процесами (але, на відміну від них, більш цілісно), з#іншого — з психічними властивостя¬ми особистості. Існують і інші дефініції, пов'язані з вивченням функціональних ста¬нів, що виникають у різних видах діяльності. Наприклад, Є.П. Ільїн психофізіологічний стан визначає так: «Це цілісна реакція особистості на зовнішні та внутрішні стимули, спрямовані на досягнення позитив¬ного результату» [37, с. 329]. В.М. М'ясишсв визначає психічний стан як загальний функціональ¬ний рівень, на тлі якого розвиваються психічні процеси [50]. У психологічних словниках також немає чіткого визначення цього поняття, а викладено тільки окремі категоріальні показники явища. На¬приклад, у словнику за редакцією К.К. Платонова вказано його про¬міжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості [85, с. 174]. У словнику за редакцією А.В. Петровського і М.Г. Ярошевського психічний стан розглядається як поняття, що ви¬користовується для відокремлення в психіці індивіда одночасно ста¬тичного моменту, порівняно з психічними процесами та стійкими ви¬явами психічних властивостей [96, с. 267]. Отже, на основі цих дефініцій можна дати таке визначення. Психіч¬ний стан як психічне явище характеризується цілісністю, є конкрет¬ною реакцією особистості на зовнішні та внутрішні стимули, служить проміжною ланкою між її психічними процесами та психічними влас¬тивостями, безпосередньо пов'язаний з ними й на певному відтинку часу відображає ставлення до власних психічних явищ, характеризує своєрідність психічної діяльності, має певні часові межі. Але в цих характеристиках відсутні два важливі моменти, що мають суттєве значення для характеристики й уточнення поняття «психічний стан». Це: 1) розуміння поведінки, що особливо яскраво виявляється за екстремальної ситуації, у тому числі й у бойовій обстанов¬ці (від відваги до паніки); 2) розгляд ситуації як основної причини, що викликає психіч¬ний стан. Отже, будь-який психічний стан є як переживан¬ням (емоційна сфера психіки), так і діяльністю (пізнаваль¬на і вольова сфери психіки). Психічний стан можна визначити як певну єдність переживання й зовнішньої діяльності воїна, його дій, хоча тут зв'язок між поведінкою та станом не завжди безпосередній. Необхідно наголосити на такому моменті: на виникнення будь-якого психічного стану безпосередньо впливає конкретна ситуація, тобто психічні стани детермінуються зо¬внішніми впливами, зовнішніми обставинами, попереднім настроєм тощо. Правильне розуміння цих аспектів виникнення та розвитку відпо¬відних психічних станів допомагає офіцерові цілеспрямованіше органі¬зувати власну роботу та життєдіяльність особового складу. Ситуація — це система умов, що спонукають воїна до активної діяльності або су¬купність обставин, створених у підрозділі для творчої, змістовної, ці¬леспрямованої життєдіяльності. І останній аспект цієї проблеми: у ви¬никненні будь-якого психічного стану суттєву роль відіграє особистіс-ний фактор, тобто індивідуально-психічні особливості кожного окре¬мого воїна (природно-біологічні причини, особливості мотивації, по¬чуттів, досвід, світогляд, вихованість тощо). Таким чином, психічний стан — це відображення особистістю си¬туації в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності пове¬дінки та переживання на певному проміжку часу. Основні ознаки психічного стану (рис. 5-І): цілісність, ситуативність, сталість у часі, єдність поведінки та переживання, зв'язок з особистіс-ними якостями й психічними процесами. Динаміка психічного стану складається з таких етапів: становлення; виникнення; перебіг; кульмінація; спад; зникнення. Перебіг цих етапів залежить від динамічності нервової системи вої¬на, тобто різна динамічність зумовлює різний характер перебігу пси¬хічних станів. Також слід мати на увазі основні характеристики дина¬міки — періодичність, циклічність, повторення психічного стану (у зв'язку з біоритмами).
Цілеспрямованій роботі командира в управлінні психічними стана¬ми особового складу допомагає знання основних виявів психічних про¬цесів: — стани емоційні: настрої, афекти, тривога тощо; — стани вольові: рішучість, розгубленість тощо; — стани пізнавальні: зосередженість, замисленість тощо (рис. 5-2). Психічні стани можна класифікувати за такими показниками: 1. Діяльність — стани, які поліпшують або погіршують діяль¬ність. 2. Взаємини та спілкування — стани, які поліпшують (погір¬шують) взаємини та спілкування. 3. Особистість (характер, система ставлення до дійсності): стани, зумовлені позитивним або негативним ставленням до дійсності. 4. Біологічні структури особистості — позитивні й негатив¬ні психофізіологічні стани. 5. Емоційні компоненти характеру — позитивний та негатив¬ний емоціональний стан. 6. Вольові риси характеру — позитивний та негативний во¬льовий стан. 7. Інтелектуальні риси характеру — позитивний та негатив¬ний інтелектуальний стан.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття «психічний стан»» з дисципліни «Військова психологія»
