Телесинестезія — термін, створений бельгійським живописцем, художником нью-медіа та теоретиком Юґо Ерманом, що відомий під псевдонімом Доктор Юґо, для обґрунтування свого твердження, що нові медіа та Інтернет дають нам змогу одержувати різні види інформації, які мають специфічно телематичну природу і з цієї причини принципово відрізняються від звичайних форм комунікації. Пов'язуючи поняття "теле" та "синестезія" між 419 собою, ми повідомляємо про той факт, що передача дискретних цифрових даних створює си-нестетичний ефект: телесинестезія. "Синестезія" утворена від грецьких слів "syn" (разом) і "aislhesis" (сприйняття). До певної міри кожен із нас є синестетом (сприймати = синесте-тичний і синоптичний). Синестезія — це чуттєва здатність, пов'язана з розмиванням нормальних відмінностей та меж між чуттями: образ і звук перемішуються, іноді переплітаються також відчуття і смак; одне слово, стають можливими всі чуттєві взаємодії. "Теле" (що також походить із грецької мови) означає "далеко" або те, що відбувається на великій відстані. У майбутньому наша свідомість, наше тіло і наші чуття зіткнуться з новим досвідом, з синестетичними якостями, які є моментальними, передусім — мультисенсорними, як результат нових медіа (розмноження інформатики та знання). "Змістом засобу є попередній засіб", — писав Маршал МакЛюен. Наслідком цього прин ципу є той факт, що особа, яка дошукується глибшого внутрішнього значення, неминуче має прийти до попереднього засобу: у випадку письма це означає мову; у випадку фотографії — це живопис та графіка; для радіо — це водночас оповідь і концерти; для кіно — це водночас фотографія і театр; для інтерактивних медіа — опера, театр, телебачення та відео. Ми знаємо, що одна стимуляція чуттів автоматично приводить до іншої через асоціацію. Тому синестезія — це важливий фактор у кожному творчому акті й у кожній формі інтерпретації. Це саме можна сказати про медіа, але в цьому випадку процес відбувається на метарів-ні: кібермедіа, де наші чуття стають телечуття-ми. Віртуальні світи вже з'явилися в багатьох різних сферах. Сьогодні можна знайти їм застосування в галузях мистецтв, наукового створення зорових образів, віртуальних університетів, кінематографічної анімації й симуляції, телеконференцій, телепраці, віртуальних подорожей, віртуальних музеїв, віртуального спорту, віртуальних роботів, телекупівлі, телемедицини, теленавчання тощо. Віртуальна реальність не лише робить немислиме цілком мислимим, а й робить його також функціональним. Переглядаючи ресурси мереж та вільно подорожуючи крізь кіберпростір, легко добутися до віртуаль- них світів. Вивчати світ засобами комп'ютерної технології; бачити, чути, відчувати цей досвід та обмінюватися ним з іншими — це сама суть віртуальної реальності (ВР). І водночас це призводить до того, що засобами інтермедіа, а передусім через ВР, віковічні мрії художників про синестезію відроджуються й стають дійсністю. У цьому контексті ми говоримо про опти-мізацію та модальності досвіду. Синхронізуючи образи, звук, рухи, відчуття дотику, електронні медіа здатні перемішати і сплавити один засіб з іншим, внаслідок чого кольори стають чутними, звуки — видимими, а слова — відчутними на дотик. Внаслідок цього, перебуваючи в мережі Інтернету, ми налагоджуємо повний зв'язок між собою (в "реальному часі") через відчуття зору, звуку та дотику. Кіберпростір — це справді колективне ментальне середовище/оточення. Це приводить нас до пункту, де ми можемо детальніше поміркувати про вплив та наслідки телесинестезії, як вона розглянута вище: інтерактивні мультимедіа та електронні мережі створюють недосліджені можливості взаємозв'язку, таким чином даючи нам змогу збільшити діапазон нашого чуттєвого сприймання. Новий інтерактивний зв'язок між свідомістю, тілом, чуттями та нашою технокультурою відбувається в межах людського досвіду як досвіду цілеспрямованого суб'єкта/об'єкта, що може бути визначений як віртуальне тіло. Це — початок дослідницької експедиції — підсилених, розширених людських чуттів (телечуттів) у кібер-просторі; таким чином, телесинестезія конституює для нас новий всесвітній виклик. Цей опис містить у собі визначення телесинестезії: віртуальні взаємодії між телечуттями, які розвиваються за допомогою нових технологічних засобів, із метою вийти за межі досяжності людських чуттів. Телесинестетичний досвід є важливим дослідженням, оскільки він допомагає глибше проникнути в природу і наших природних чуттів, і наших електронно підсилених/розширених чуттів. На думку філософа та феноменолога Морі-са Мерло-Понті, синестезія витісняє природний спосіб сприйняття світу. У своїй "Феноменології сприйняття" він писав: "Синестетичне сприйняття — це правило, і ми не усвідомлю- 420 ємо цього факту з тієї єдиної причини, що наукове знання зміщує і переміщує епіцентр нашого досвіду в такий спосіб, що ми призвичаїлися більше не бачити або більше не чути, і взагалі — більше не відчувати" (1989: 229). Телесинестезія: мандрівні чуття — це так, ніби Айнштайн і Маґріт зустрічаються один з одним у віртуальному середовищі. Це найвищі застосування людського досвіду. В майбутньому синестетичні медіа та кібернетичний час будуть найбільш новаторськими складниками цього процесу. Це динамічний метазасіб із відповідними вимірами і перспективами в телеку-льтурі. Це порушує нові запитання: "наскільки ми підготовлені до цього?"; "як саме ми (як суспільство) навчимося та призвичаїмося жити разом у віртуальному мультиверсумі?"; "чи слід нам усвідомити потребу та необхідність бачення, критичного роздуму та ясного розуміння стосовно цих надшвидкісних процесів розвитку?". Бо, в кінцевому підсумку, ми прагнемо, щоб наша технологія мала людське обличчя і сприяла підвищенню цінності та якості нашого життя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Телесинестезія» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
