Рашке, Карл А. (Raschke, Carl Α.) Нар. 11 вересня 1944 p., Нью-Йорк, США. Філософ релігії Після публікації в 1974 р. своєї книжки "Значення й мовлення в релігії: поза мовними іграми" Карл Рашке у своїй подальшій науковій діяльності намагався прояснити концептуальну плутанину в підході сучасності до мови, релігії і людського тіла. Рашке постійно твердив, що висвітлення цієї плутанини відіграє важливу критичну роль, оскільки допоможе усвідомленню тих меж раціонального розуму, що їх сучасна думка здебільшого ігнорувала. Проте найважливіші праці Рашке не тільки відігравали цю критичну роль, а й мали на меті показати, як фундаментальна онтологія цієї концептуальної плутанини може також здійснювати службову функцію. Саме цей другий етап наукової творчості Рашке можна цілком слушно назвати постмодерністським. У "Значенні й мовленні в релігії: поза мовними іграми" Рашке твердить, що невдалі намагання англо-американської філософії адекватно проаналізувати релігійну мову відкривають її глибшу невдачу, а саме невміння пояснити 352 процес утворення значення в самому осередді власне мови. Як вважає Рашке, висловлювання стають релігійними в тих випадках, коли їх уже не можна повністю зрозуміти як ходи в будь-якій визначеній мовній грі, а натомість вони є фрагментами в процесі сиґніфікації, що створює та відтворює "всякі логічні обґрунтування для знання та діяльності"; це правила розмежування, завдяки яким проголошуються та розрізняються мовні ігри. Семантичний процес, окреслений у книжці "Значення й мовлення в релігії: поза мовними іграми", аналізується детальніше в "Алхімії слова" (1979), книжці, завдяки якій Рашке став одним із перших американських учених, котрі спробували впоратися з прихованим смислом розробленої Жаком Дерида "деконструк-ції". На думку Рашке, прочитання філософських текстів, здійснене Жаком Дерида, показує, що спроби оперти значення висловлювань на мережі знаків, структури досвіду або моделі "застосування" передбачають існування безпосередньої присутності, до якої ці знаки, структури та моделі в кінцевому підсумку відсилають (1979: ЗО). Рашке твердить, що деконструк-ція, як і релігійна мова, відкриває мову для тих продуктивних процесів, які затьмарюються недоречним наголосом на референційному застосуванні мови. З другого боку, Рашке наполягає на тому, що "метою деконструкції є трансцендентно вийти за межі необхідності самої деконструкції . Рашке критикує прихильників деконструкції за наголошування на критичному аспекті деконструкції за рахунок того, що він називає її есхатологічним аспектом або аспектом одкровення. У "Деконструкції Бога" (1982: 3) Рашке твердить, що якщо "деконструкція є смертю Бога, переведена в письмо", і якщо смерть Бога розуміється як переміщення влади від трансцендентного до іманентного, тоді деконструкція звістує про спустошення влади, дарованої розумові, через її перетікання до трансцендентності, чиїм привілейованим знаком є "священна" голова (caput sanctum), у в'язке розмаїття знаків, що їх сучасна раціональність ототожнила зі знаком тма. Остання філософська праця Рашке "Вогонь і троянди: постмодерність і думка про тіло продовжує цю аргументацію навіть далі. Книжка закінчується обговоренням перетворення тіла, що обіцяє примирити еротичні й трагічні дискурси через думку про Слово, яке стало плоттю, або через повторну концептуалізацію тілесної "краси" як динамічної, надмірної чуттєвості, яка сама себе означує (1996: 180). Невідомо, чи коли-небудь такий проект буде реалізований. Але сама постановка цієї проблеми свідчить про те, що глибоке дослідження мови, релігії і тіла, здійснене Карлом Рашке, не втрачає своєї актуальності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рашке, Карл А.» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
