План іманентності — це дофілософський образ думки, який дає основу для створення філософських концепцій. Поняття плану іманентності було розвинуте і використане сучасними французькими філософами Жилем Дельозом та Феліксом Ґваттарі, зокрема в їхній праці "Що таке філософія?". Важливість поняття іманентності у працях Дельоза і Ґваттарі пов'язана з тенденцією, що властива модерній та постмоде-рній історії філософії, відступити від зацікавлення трансцендентністю і приділити значно пильнішу увагу іманентності (внутрішній притаманності). Дельоз явно запозичив поняття плану іманентності у Бенедикта Спінози. Для Спінози є лише одна субстанція (Природа Бога), яка існує в різних модусах. Такий світогляд дістав назву пантеїзму або монізму, і в своїй "Етиці" Спіноза розвинув те, що він назвав паралеліз- мом розуму й тіла, які знову ж таки є двома різними проявами однієї субстанції. У своїй книжці "Спіноза: практична філософія" Дельоз стверджує існування нової субстанції, Природи, з різними атрибутами, що їх він називає філософським планом, у протилежність планові теологічному, що є дуальністю, яка містить у собі сховану трансцендентність або глибину. У своїй "Критиці чистого розуму" Імануїл Кант також здійснив формулювання плану іманентності. Кант твердив у "Трансцендентній естетиці", що існує лише один простір і один час, що їх слід мислити як необмежені, і всяка поява в якомусь конкретному просторі або часі є просто розмежуванням цієї універсальної форми появи. Оскільки ж кожна поява для Канта є відчутною або емпіричною появою, то виходить, що цей необмежений простір і час мусить бути іманентним для людського чуттєвого сприймання. У праці "Що таке філософія?" Дельоз і Ґваттарі твердять, що філософія має стосунок до створення концептів. Створення концептів відбувається в певному дофілософському середовищі, яке Дельоз і Ґваттарі називають планом іманентності. План іманентності не може бути протиставлений попередній або наявній трансцендентності; радше трансцендентне повинне мислитися лише як похідне іманентного. План іманентності альтернативно описується як одна хвиля, образ думки, рухливий абсолютний горизонт і неподільне середовище. Цей план передує концептові й надає йому простір, у якому він може бути створений, але сам він не створює концептів. Частиною філософського проекту, здійснюваного Дельозом і Ґваттарі, було запропонувати або опрацювати й ідентифікувати новий план іманентності для філософії, що тлумачився б у термінах комплексних сил, інтенсивностей, симулякрів, поверхонь, тіл і машин. Цей змінений план іманентності трансформує уявлення про те, що це означає — займатися філософією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «План іманентності» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
