Метакритика — це тип критики, що дбайливо пояснює ідеологічні та інституційні аспекти різних читацьких методів; це критика критики. Метакритика — це вивчення критичних методологій та практик із метою пояснити різноманітні ідеї та цінності, які складають теоретичні дискурси. Префікс "мета" вказує на вивчення основ, як у "метафізиці" — вивченні основ науки (фізики). Таким чином, "мета" пропонує більшу/ширшу перспективу конкретного суб'єкта. Якщо ж ми розширимо поняття "мета-критики", то воно охопить значно більшу сферу застосування критичних та інтерпретаційних стратегій, досліджуючи найпоширеніші припущення, які зумовлюють різні способи прочитання. Метакритика за суттю своєю вивчає тенденції та вірування відповідно до того, що вони належать до критичних методологій, щоб прояснити спосіб дії, з яким конкретна критика або методологія прочитання підходить до тексту. Одне слово, метакритика виразно зосереджує 258 увагу на штерпретацшнш лінзі, крізь яку текст розглядається і прочитується. Практика метакритики повинна осмислюватися в історичному контексті постструктура-лістської літературної теорії (див. постструкту-ралізм). Поява (та запровадження) постструктуралістських методів прочитання, які виразно зосередили увагу на суспільно-історичних, культурних, ідеологічних та інституційних вимірах мови, текстуальності, канонічності та значенні, зумовили потребу більш заглибленого та більш критичного способу роботи з текстами і мовою. Тобто, якщо всі мовні акти є явно або неявно культурними, то певний важливий компонент дослідження мови та текстуальності повинен брати до уваги культурний контекст, у якому застосовується мова і аналізуються тексти. Постструктуралістські методи прочитання, по суті, зосереджують увагу на стосунках між цінностями, суб'єктивністю, мовою та текстуальністю, а метакритика (як пряме розширення постструктуралістських вимог) звертається до відносин між ідеологічними та установчими цінностями в тому їхньому аспекті, що знаходить свій вираз в інтерпретаційних та критичних стратегіях. З розвитком постмодерністської теорії та засвоєнням постструктуралістських літературних методів метакритика стала головною опорою переважної більшості літературних студій, де будь-який акт прочитання має "метакритич-ні" наслідки. Тобто в постмодерністському дискурсі будь-який "текст" (літературний або теоретичний) несе культурне і критичне навантаження, тому будь-яке прочитання або критика цього тексту повинні бути "метакритичними" і брати до уваги констеляцію контекстуальних значень, пов'язаних із текстом. Читати "мета-критично" — означає добре усвідомлювати, як ці контекстуальні значення були введені в інтерпретацію тексту, як критик засвоює і трансформує контекст, щоб видобути текстуальне значення. По суті, метакритика є одним із головних способів читання в постмодерністському дискурсі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Метакритика» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
