Лімінальність — це стан перебування між або поміж; цей термін походить від латинського слова Іітеп, тобто "поріг". Уперше цей термін був застосований антропологом Арнольдом Ван Генепом та його сучасником Віктором Те-рнером для опису туманного соціального та духовного розташування осіб у ритуальних обрядах переходу. Праця названих дослідників зосередила головну увагу на розташуванні періоду заручин, підліткового віку та інших не досить ясно виражених стадій ініціації, за яких статус зв'язків спорідненості індивіда або його впливу в спільноті є нерозв'язним. Поняття лімінальності не обов'язково вказує на перебування в "центрі ", тобто на рівно-віддаленій або якось інакше фіксованій позиції між двома крайніми точками. Радше лімінальність вказує на невизначене (див. невизначеність) існування між двома або більш як двома просторовими або часовими сферами, станами або на умови проходження крізь них. Постмо-дерністське розуміння цього терміна відкидає надання переваги якомусь чітко визначеному центрові перед проміжною територією з розмитими кордонами. Так само постмодерністська лімінальність трактує як однаково важливий процес або перехід як кінцевий результат або призначення. Лімінальність була також популярним концептом у літературних студіях, зокрема в 1980-х pp., що стало наслідком посилення критичної уваги до літератури, яка змальовувала життєві фази іммігрантських, висланих, пограничних та етнічних особистостей. Описи лімінального до- свіду в літературних студіях включають у себе постмодерністські теми переміщення, протиставлення ідентичність/"я" та передачі культури, наприклад, коли йдеться про спроби відокремити одна від одної дві або кілька культурних ідентичностей або кинути виклик узагальнюючим імпульсам панівної культури.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лімінальність» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
