Крокер, Артур (Kroker, Arthur) Hap. 27 серпня 1945 p., Вініпеґ, Канада. Ф'їлософ і соціальний теоретик У своїй науковій діяльності Артур Крокер порушує питання технологічного детермінізму, розглядаючи його з трьох вигідних позицій: французького постмодернізму, канадського дискурсу технології та сучасного мистецького критицизму. Крокер ідентифікує власне пост-модерні умови, застосовуючи термін "панічна культура", що позначає втрату традиційних форм суб'єктивності та репрезентації. Беручи об'єкти для свого дослідження з різних галузей — з критичної теорії, мистецтва, науки та з повсякденності, він у своїх працях теоретично розглядає долю людської особистості в технологічно опосередкованому світі, і вони становлять інтерес для вчених, що досліджують історію мистецтва, працюють у сфері комунікаційних та медіа-студій, у царинах критичної теорії, культурних студій, фемінізму, філософії, політики та соціології. У своїй праці "Одержимий індивід" (1992) Крокер розширив культурні перспективи, запропоновані Роланом Бартом, Жаном Бодріяром, Дельозом і Ґваттарі, Мішелем Фуко, Жаном-Франсуа Ліотаром та Полем Віриліо. Він показав, що французький аналіз технологічного суспільства являє собою цінну критику американських технологічних імперативів. Ціла низка критичних дискурсів спрямована проти прагматичного погляду на технологію як на свободу: риторика технології (Барт), технологія як симуляція (Бодріяр), технологія як бажання (Дельоз і Ґваттарі), технології суб'єктивності (Фуко), технологія як естетика (Ліотар) та як чиста швидкість (Віриліо). На думку Кро-кера, ці дискурси дають опис технології як цинічної влади і виявляють нігілізм підпорядкування технічній волі. Саме в рамках цього кри- 222 тичного переосмислення панівних ідеологій розміщує він можливість нової політичної відмови від технологічної залежності. Еклектичний багатодисциплінарний підхід Крокера зосереджується навколо проблем тіла, але тіла продовженого та обробленого електронною технологією. В апокаліптичному майбутньому, яке аналізує Крокер, постмодерністське панічне тіло вже повністю заселяє віртуальну реальність, новий медіа-простір, що утворюється після соціального вибуху. Крокер наслідує Бодріяра, коли відкидає традиційні припущення про референційність та обстоює семіологічну модель для розшифрування нових форм культурного обміну. Він вдається до гіперболічного стилю іронічного занурення, який називає аварійною естетикою, для дослідження таких тем, як шизофренічна суб'єктивність, Тендерна політика, транссексуалізм, постгуманізм, штучне життя, телематичне буття та силові структури пізнього капіталізму. Крокер — плідний літописець кіберкуль-тури, і в своїх працях він зумів налагодити тісні зв'язки з белетристикою кіберпанку, рухом у галузі наукової художньої фантастики, що виник у 1980-х pp., з метою дослідження технологічних відгалужень досвіду в постіндустріа-льному суспільстві. Його теоретичні міркування вільно перемежовуються з думками про візуальне мистецтво, телебачення та відео, а також із нарисами та репортажами. Політично заанґа-жована деконструкція технокультури, здійснена Крокером, ясно виражає зв'язок між кібер-панком та постмодернізмом. Його творчість включає в себе мультимедійну співпрацю з музикантами та художниками, а також читання лекцій. Разом зі своєю дружиною Мері-Луї-зою Крокер він є співредактором серії "Куль-тур-тексти" та впливового електронного журналу "CTheory", що раніше виходив у друкованій формі під назвою "Канадський журнал політичної та суспільної теорії" ("Canadian Journal of Political and Social Theory"). 3 1987 p. він викладач на відділенні політичних наук у Кон-кордійському університеті в Монреалі. Додаткова література
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крокер, Артур» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
