Д'юї, Джон (Dewey, John) Hap. 20 жовтня 1859 p., Берлінґтон, Вермонт, США; пом. 1 червня 1952 p., Нью-Йорк, США. Філософ, педагог, есеїст Джон Д'юї розпочав свою наукову діяльність, ще бувши вчителем середньої школи. Згодом він викладав у Колумбійському та Чиказькому університетах, де заснував Лабораторну школу і брав участь у діяльності заснованого Джейн Едеме соціального поселення Гал-Гаус. Д'юї, як правило, об'єднують із двома іншими американськими прагматиками, Ч. С. Пірсом та Вільямом Джеймсом. Проте Д'юї наклав свій особливий відбиток на американсь- кий прагматизм, твердячи, що проблеми філософії і практика самої філософії мають бути спрямовані на поліпшення соціальних умов та реформування американського суспільства. У філософії він особливо уславився тим, що робив наголос на "споглядальній теорії знання", яку опрацьовував теоретично, а також завдяки його повторній концептуалізації істини, як Гарантованого утвердження. Д'юї спочатку пристав до однієї з версій гегелівського ідеалізму, але в кінцевому підсумку дозволив втягти себе в боротьбу, спрямовану на підрив аспектів традиційного дуалізму сучасної філософії, таких, як мистецтво/знання, суб'єкт/об'єкт, приватний/публічний. Критика Д'юї проекту модернізму починається з його критики картезіанського пошуку певності, нібито "приватної" природи свідомості й досвіду та ідеалу знання як узгодження між "приватним" змістом свідомості та громадським і матеріальним світом. Як вважав Д'юї, "жалюгідна" концепція досвіду як дискретних та виокремлюваних сенсорних подій могла привести лише до нестерпного суб'єктивізму, і, твердив Д'юї, це була концепція досвіду, що не підкріплювалася досвідом як таким. Наш досвід спілкування зі світом, на думку Д'юї, не був досвідом відчуженого й окремого "суб'єкта", відрізаного від світу об'єктів. Процес страждань та терпіння радше пов'язує суб'єкта та об'єкт між собою; людський організм становить єдність свідомості й тіла, що є частиною природного світу та пов'язана з ним як його частина, а не як віддалений глядач. Істина, що її, як твердив Д'юї (цитуючи Емерсона), знаходять "на великій дорозі", була просто думкою, яка обґрунтовувалася своїм контекстом та його свідченнями, пов'язуючи таким чином знання зі свідченнями та експериментами. Праці Д'юї, написані на теми освіти і мистецтва, також побудовані на його розумінні взаємодії між людським досвідом та "об'єктивним" світом. Реформи Д'юї в галузі освіти наголошували на важливості практичної діяльності як форми знання та важливості праці, яка спиралася б на інтереси студентів як спонукальні сили освіти. Обговорюючи проблеми мистецтва, Д'юї робив наголос на способах, завдяки яким мистецтво, як і наука, стають формою пошуків, що дозволяють людському інтелектові 136 працювати й вибудовувати досвід, а потім черпати з цього нагромадженого досвіду, щоб надати нової форми досвіду майбутньому. І нарешті, можна сказати, що зовсім не поміченими залишаються спроби Д'юї підірвати професіоналізм філософії, який щодалі зростає. Вивчивши способи, за допомогою яких кордони між дисциплінами зміцнювали академічну та суспільну ієрархію, Д'юї поставив діагноз професійній філософії, провістивши тим самим пізніші дискусії про "кінець філософії".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Д'юї, Джон» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
