Економіко-правові основи фінансового оздоровлення банку
Тимчасовий адміністратор проводить аналіз фінансового стану банку і за його результатами має викласти пропозиції щодо подальшої діяльності банку: його фінансового оздоровлення чи неможливості продовжувати функціонування, що фактично означає відкликання банківської ліцензії та введення процедури ліквідації. З метою стабілізації діяльності банку тимчасовий адміністратор, залежно від конкретної ситуації, може здійснювати такі заходи: 1) розробляє разом з фахівцями банку програму фінансового оздоровлення (реструктуризацію чи реорганізацію) з визначенням економічного ефекту реалізації запланованих заходів у грошовому вираженні, організовує і контролює її виконання; 2) приймає рішення про збільшення статутного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснює процедуру збільшення статутного капіталу згідно з чинним законодавством; 3) приймає рішення про скликання загальних зборів учасників шляхом видання наказу та здійснює процедуру скликання та проведення загальних зборів учасників
Банківський нагляд
243
згідно з чинним законодавством України. Загальні збори учасників можуть бути скликані для прийняття таких рішень: про санацію банку його учасниками або інвесторами, реорганізацію банку, затвердження складу правління (дирекції) та ради банку. Питання про санацію банку його учасниками або інвесторами може вноситися тимчасовим адміністратором на розгляд загальних зборів учасників, якщо банк є недокапіталізованим, значно недокапіталізованим або критично недокапіталізованим. У цьому випадку тимчасовий адміністратор (керівник тимчасової адміністрації) бере участь у роботі загальних зборів учасників банку з правом дорадчого голосу як представник Національного банку; 4) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними або збитковими, або надто ризиковими для банку. Обмежує залучення вкладів (депозитів) за новими угодами з фізичними особами з метою захисту інтересів вкладників; 5) вживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості; 6) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, встановленому чинним законодавством України; 7) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку з метою підвищення платоспроможності банку, а саме: — повертає депозити з інших банків; — продає цінні папери, які мають активний ринок, серед яких емітовані третіми особами та державні цінні папери; — уживає заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку; — повертає вкладені банком кошти в статутні капітали інших юридичних осіб;
244
Т.П.Гудзь
— продає окремі філії чи безбалансові відділення; — укладає угоду з іншим фінансово стабільним банком про переведення боргу перед вкладниками банку — фізичними особами та здійснює відповідні заходи згідно з цією угодою; — продає кредитну заборгованість на умовах угоди про уступку вимог банку; — продає основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, що не використовуються банком; — та інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку; 8) подає позови до суду щодо повернення проблемної заборгованості позичальників та інших боржників банку; 9) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;
10) надає органам банківського нагляду для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; 11) готує пропозиції про заборону власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку; 12) організовує за згодою Національного банку продаж або реорганізацію та інші функції щодо його оздоровлення банку у відповідності до чинного банківського законодавства. Як свідчить практика, найбільш ефективними серед санаційних заходів є комплексні підходи до фінансової стабілізації банку. Йдеться про реструктуризацію та реорганізацію. Реструктуризація банку — це комплекс організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових,
Банківський нагляд
245
технічних заходів, спрямованих на покращання фінансового стану, підвищення ліквідності та платоспроможності банку, зокрема шляхом реорганізації банку, повної або часткової зміни власника з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи-інвестора, яка не підлягає санації, що сприятиме фінансовому оздоровленню банку та дасть змогу задовольнити вимоги кредиторів. Заходи фінансово-економічного оздоровлення банку можна згрупувати у декілька видів реструктуризації: 1) реструктуризація основного і додаткового капіталу банку з метою збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня (зменшення статутного капіталу з метою отримання санаційного прибутку, або навпаки, його збільшення для розширення власних внутрішніх фінансових ресурсів, залучення субординованого боргу). 2) реструктуризація боргових зобов'язань банку:
— визначення умов участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора; — установлення строків і черговості виплати банком або інвестором боргу кредиторам (у частині прострочених зобов'язань та зобов'язань, строк виконання яких настане протягом наступних шести місяців); — відстрочку або розстрочку платежів за зобов'язаннями банку (простроченими та строковими) або прощення (списання) боргів (частини боргів) згідно з чинним законодавством України; — установлення відповідальності інвестора (банку) за невиконання взятих згідно з програмою санації зобов'язань; — забезпечення першочергового погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів з якими минув; 3) реструктуризація активів банку:
246
Т.П.Гудзь
— формування в потрібному розмірі резервних фондів та спеціальних резервів під активні операції банків, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку та чинним законодавством України; — диверсифікацію активів і пасивів з метою підвищення їх ліквідності; — ліквідація (продаж) збиткових філій та частки в дочірніх підприємствах; — організація роботи щодо оголошення банкрутами боржників банку, які припинили погашення кредитів або сплату відсотків за ними; — переоформлення раніше наданих пільгових кредитів; — налагодження ризик-менеджменту та посилення внутрішнього аудиту; 4) проведення реорганізації банку з обов'язковою умовою — дотримання розміру регулятивного капіталу банку. Реорганізацію банку слід розглядати як комплексний захід реструктуризації, який передбачає зміну організаційно-правової форми та/або форми власності. Реорганізація банку проводиться на підставі дозволу Комісії Національного банку згідно з Методичними рекомендаціями про порядок реорганізації, реструктуризації комерційних банків (постанова Правління Національного банку України від 9 жовтня 2000 року № 395). До форм реорганізації відносяться: виділення, злиття, перетворення, поділ, приєднання. Виділення — це створення комерційного банку — юридичної особи (або кількох комерційних банків — юридичних осіб), до якого (яких) за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку — юридичної особи, що реорганізовується. Злиття — це припинення діяльності двох (чи кількох) комерційних банків як юридичних осіб та передавання за
Банківський нагляд
247
передаточним балансом усіх майнових прав і зобов'язань банку — юридичній особі, що створений в результаті реорганізації. Перетворення — це зміна організаційно-правових форм банку. При перетворенні одного банку на інший до нового банку переходять усі майнові права і зобов'язання банку. Поділ — це припинення діяльності одного комерційного банку як юридичної особи та передавання за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком комерційним банкам — юридичним особам, що створені в результаті реорганізації. Приєднання — це припинення діяльності одного комерційного банку як юридичної особи та передавання за передаточним балансом усіх його майнових прав і зобов'язань іншому комерційному банку - юридичній особі на правах філії чи без відкриття філії. Стратегією Національного банку України щодо реструктуризації та реорганізації банків у стані фінансової скрути (постанова Правління Національного банку України від 1 грудня 1998 р. № 502) передбачено особливі умови реорганізації проблемних банків: — зміна керівництва банку. Керівники банку, які призвели до збиткової діяльності банку, не повинні очолювати в подальшому комерційний банк; — відношення проблемних кредитів до капіталу банку має становити не більше 50 % (або якісні активи становлять не менше 25 %); — реорганізація може бути проведена, якщо період фінансового оздоровлення був подовжений і перевищує 12 місяців. Оздоровлення банку може проводитися через його продаж інвестору. Такий шлях санації обирається, якщо: — банк має недостатній рівень капіталізації; — існують не сплачені зобов'язання з вини банку;
248
Т.П.Гудзь
— значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) становить менше 10%, тобто у два рази менший від мінімально необхідного рівня, а надходжень не достатньо для його підвищення. При цьому тимчасовий адміністратор має отримати дозвіл Комісії Національного банку на організацію продажу банку. Він надається за таких умов: — інвестор має кошти в достатній сумі для виконання заходів програми санації щодо формування статутного капіталу; — інвестор уклав відповідні угоди з банком та кредиторами про реструктуризацію боргів банку; — програма санації відповідає нормативним вимогам Національного банку; — інвестор, що придбав істотну участь у банку, отримав на це письмовий дозвіл Національного банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економіко-правові основи фінансового оздоровлення банку» з дисципліни «Банківський нагляд»
