Базельський комітет як координатор роботи з банківського нагляду
Принципи банківського нагляду окремо не визначені вітчизняним банківським законодавством, оскільки Україна дотримується концептуальних основ контролю банків, сформульованих на міжнародному рівні Базельсь-ким комітетом з банківського нагляду. Об'єктивними причинами його створення були економічні потрясіння, які пережили країни, пов'язані інтернаціоналізацією у фінансовій сфері: 1973-1974 pp. — «перший нафтовий шок»; потім банкрутство двох великих міжнародних банків — західно-німецького «Банкхаус Герштаат» та американського «Франклін національного банку». Основоположником ідеї організованого міжнародного банківського нагляду став директор Банку Англії Пітер Кук. Тому «Комітет Кука» є неофіційною назвою Базельського комітету. Базельський комітет з банківського нагляду створений наприкінці 1974 року при Банку міжнародних розрахунків у місті Базель (Швейцарія) керівниками центральних банків таких держав: США, Канада, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Люксембург, Швеція. На сьогодні до них приєдналися Ірландія та Іспанія (всього 14 країн). Комітет є наднаціональним наглядовим органом, підзвітним Комітету керуючих центральними банками. Він розробляє нормативи і директиви щодо здійснення нагляду, а також оприлюднює рекомендаційного характеру заяви країн щодо найбільш ефективної практики банківського нагляду. Ухвалені Базельським комітетом документи не мають юридичної сили (набуття якої ніколи і не було метою). Саме високий авторитет Базельського комітету сприяє тому, що більш як у 130 країнах світу
Банківський нагляд
11
дотримуються практики розроблених ним підходів, в т.ч. і в Україні. Завданням Базельського комітету є гармонізація світової практики регулювання банківського бізнесу. Воно вирішується шляхом дотримання двох основних принципів: 1) жодне банківське утворення не повинне уникнути нагляду; 2) нагляд має бути адекватним, надійним. Для реалізації цих принципів Базельським комітетом з початку свого створення було прийнято ряд послідовних директив. Основними з них стали перша та друга угода про капітал, а також основні принципи ефективного банківського нагляду. Першим вагомим кроком на шляху до міжнародної гармонізації банківського регулювання стало прийняте у 1988 р. Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу, відоме як Угода про капітал або Базельська угода. Пізніше цей документ отримав назву — Базель -І. Базель-1 у редакції 1988 р. містив три основні постулати: 1) капітал банку складається з основного та додаткового (в Україні це передбачено ст. ЗО Закону України «Про банки і банківську діяльність»); 2) банки повинні утримувати капітал для покриття кредитного ризику. Кредитний ризик оцінювався за допомогою вагових коефіцієнтів (в Україні передбачено розрахунок резерву під кредитні ризики згідно з Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями банків) 3) в будь-який момент часу співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням коефіцієнта кредитного ризику, не повинне бути меншим від 8% (Інструкція про порядок регулювання
12
Т.П.Гудзь
діяльності банків в Україні передбачає норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) зараз не менше 10%). Згодом до першої угоди про капітал було прийнято ряд поправок. Так, на сьогодні актуальним питанням у банківській сфері є впровадження Базеля -І. Ще у червні 2004 р. Базельський комітет з банківського нагляду прийняв нову концептуальну редакцію Угоди про капітал — Базель-И, який не слід розглядати як принципове новаторство в практиці банківського нагляду. Базель -II не замінює попередні редакції Угоди про капітал, а лише доповнює їх у тій частині, що мала недопрацювання. Слід визнати, що Базель-І (1988 р.) передбачав вузький діапазон ризиків. При оцінці достатності капіталу спочатку враховувався тільки кредитний ризик, потім у 1996 р. були внесені поправки, які визначали вимоги щодо ринкового ризику. Однак кожен, хто має відношення до банківського бізнесу, може засвідчити, що насправді банківських ризиків набагато більше. Тож насамперед рівень об'єктивності оцінки ризиків потребував підвищення. По-друге, в угоді про капітал намагалися оцінити кількість ризику, абсолютно не звертаючи увагу на якість управління ним. Тому банки просто втрачали стимул до поліпшення свого ризик-менеджменту, адже досконалість практики управління ризиком не впливла на методику розрахунку його кількісної оцінки, яка і визначала необхідну величину капіталу. На разі дуже влучно пригадати прислів'я: «Не можна стригти всіх під один гребінець». Ще одним недоліком стала ілюзія, що гарантією стабільної роботи банку є номінальне дотримання адекватності капіталу на рівні 8%. У зв'язку з цим практика нагляду випрацьовувала методи посилення зовнішнього контролю за діяльністю банків. Водночас до уваги зовсім не брався досить відомий підхід до організації ефективної роботи будь-яких систем —
Банківський нагляд
13
налагодження їх самоконтролю на основі дотримання вимог прозорої діяльності. Ці аспекти максимально були враховані Базелем-ІІ (рис. 2). Він привертає увагу новим концептуальним підходом до нагляду взагалі та до поняття адекватності капіталу зокрема. Цей підхід отримав у світі назву «нагляд на основі оцінки ризиків». Його три компоненти — мінімальні вимоги до капіталу, контроль з боку нагляду та ринкова дисципліна — тісно пов'язані між собою.
Рис, 2. Базель -И-
переглянута концептуальна основа Базельськоїугоди про капітал
Найістотнішою відмінністю від попередніх версій Угоди є розширення спектра банківських ризиків (групою операційних ризиків) та забезпечення індивідуального
14
Т.П.Гудзь
підходу щодо оцінки їх рівня на основі альтернативних методик. Також сформульовані чотири принципи контролю нагляду щодо оцінки адекватності капіталу: процес оцінки ризиків у банках; оцінка процесу наглядом; капітал понад мінімальні норми; втручання нагляду на ранніх стадіях задля усунення проблем. Ринкова дисципліна — третя компонента — передбачає вимоги до банків щодо розкриття інформації кількісного та якісного характеру, тобто розшифровка ключових статей звітності, наведення основних коефіцієнтів поряд з інформацією про корпоративну структуру банку, про пріоритетні сфери вкладення капіталу, практику ризик-менеджменту. Ці заходи спрямовані на забезпечення прозорої банківської діяльності, що дасть змогу ринку в особі клієнтів повноцінно виконувати свою регулятивну функцію, а банкам прозоро конкурувати між собою. Таким чином упровадження Базеля-П має сприяти переорієнтації наглядової політики від посилення жорсткості до створення умов прозорості діяльності банків. У період між двома угодами про капітал були прийняті Основні принципи ефективного банківського нагляду (1997р.) Ці принципи використовуються країнами як стандарти ефективної та надійної практики наглядової та регулятивної політики у сфері банківської діяльності. Напрацювання досвіду у сфері впровадження Основних принципів у державах зумовлює необхідність їх перегляду, що востаннє було зроблено у 2006 році. Зміст 25 принципів ефективного банківського нагляду наведено у додатку А та проаналізовано на рис. 3. Крім того, визначені принципи є основою для проведення Міжнародним валютним фондом та Світовим банком аналізу якості системи банківського нагляду держав. Так, згідно з Програмою оцінки фінансового сектора у травні 2003 р. був проведений перегляд дотримання Україною основних принципів ефективного банківського нагляду. Результати показали, що україн-
Банківський нагляд
15
Рис. З Принципи ефективного банківського нагляду ська система банківського нагляду та її методологічна основна значною мірою наблизилися до повного виконання вимог Базельського комітету. Одночасно було встановлено невиконання 7 принципів. На сьогодні за трьома з них досягнуто певних позитивних зрушень:
16
Т.П.Гудзь
— посилено вимоги щодо кредитування споріднених компаній та фізичних осіб, а саме: воно має проводитися на умовах «обережності», із забезпеченням ефективного моніторингу таких позик і застосуванням прийнятних заходів для зменшення ризиків (додаток А — 10-ий принцип); — визначено адекватні положення, практики і процедури банків, включаючи суворі правила «знай свого клієнта», які сприяють встановленню високих етичних і професійних стандартів у фінансовому секторі та запобігають навмисному чи ненавмисному використанню банку кримінальними елементами (додаток А — 18-ий принцип); — спрямовані дії на підтримку регулярних контактів органу нагляду із керівництвом банків та краще розуміння банківських операцій (додаток А — принцип 19). Водночас удосконалення потребують: — повноваження щодо розгляду та відхилення пропозицій про передачу іншим особам значних часток участі або контрольного пакета в діючих банках щодо забезпечення прозорої структури власності (додаток А — принцип 4); — механізм кредитування інсайдерів банку на умовах «обережності» в частині скасування пільг (додаток А — 10-ий принцип); — здійснення нагляду за банківськими групами на консолідованій основі в частині визначення реальних власників банку (додаток А — 24-ий принцип); — забезпечення достовірності інформації, отриманої в процесі нагляду, контроль за дотриманням стандартів бухгалтерського обліку в частині перевірки фінансової звітності зовнішніми аудиторами відповідно до Міжнародних стандартів та практики, встановлення ефективної взаємодії служби банківського нагляду та аудиту (додаток А — 22-ий принцип).
Банківський нагляд
17
Суть застосування визначених принципів полягає не у суворому їх дотриманні, а в розумній перевірці їх реалізації в реальній банківській діяльності. Це дає змогу виявляти переваги та недоліки методології банківського нагляду для її подальшого вдосконалення шляхом обміну досвідом між країнами. В такому контексті особливої уваги заслуговує вивчення світового досвіду нагляду за банками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Базельський комітет як координатор роботи з банківського нагляду» з дисципліни «Банківський нагляд»
