МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ НА ПОКРИТТЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ
Маючи на меті зниження кредитних ризиків цілком зрозумілою є необхідність формування комерційними банками страхових резервів на покриття можливих збитків від кредитної діяльності. На сьогодні комерційні банки зобов’язані формувати резерв для відшкодування можливих втрат за позиками згідно із Положенням про порядок фор-мування і використання резерву для відшкодування втрат за позиками комерційних банків, затвердженим Національним банком України. Резерв регулюється періодично залежно від обсягів фактичної забор-гованості та класифікаційної групи, до якої віднесена конкретна позич-ка. Класифікаційна група визначається за оцінкою фінансового стану позичальника і перспектив його розвитку та за оцінкою погашення по-зичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотками. Фінансовий стан позичальника та перспективи його розвитку дають можливість віднести його до однієї з категорій: · клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і дозволяє по-гашати основну суму боргу та відсотки у встановлені строки. Одночасно можна дійти висновку, що фінансова діяльність і на-далі здійснюватиметься на такому ж високому рівні; · клас «Б» — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривало-го часу; · клас «В» — фінансова діяльність задовільна, але спостеріга-ється чітка тенденція до погіршення; · клас «Г» — фінансова діяльність погана і спостерігається чі-тка циклічність протягом коротких періодів; · клас «Д» — фінансова діяльність свідчить про збитки і, оче-видно, що ні основна сума позики, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені. Погашення позичальником кредитної заборгованості за осно-вним боргом та за відсотками оцінюється таким чином: · «добре» — якщо заборгованість за позичкою та відсотками сплачується у встановлені строки, а також якщо позику пролон-говано один раз строком не більше ніж на 30 днів; · «слабке» — якщо прострочена заборгованість за позичкою та відсотками не перевищує 90 днів, а також по заборгованості із загальним строком пролонгації від 30 до 90 днів; · «недостатнє» — якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками становить понад 90 днів, а також по заборгованості за позикою із загальним строком пролонгації понад 90 днів. Таблиця 8.1 ОФІЦІЙНІ ОЦІНКИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКІВ Фінансовий стан (клас) Погашення заборгованості добре слабке недостатнє А стандартні під контролем субстандартні Б під контролем субстандартні сумнівні В субстандартні сумнівні безнадійні Г сумнівні безнадійні безнадійні Д безнадійні безнадійні безнадійні На підставі класифікації позичок банк створює резерв за кож-ною групою позичок у таких розмірах: · стандартні — 2 %; · під контролем — 5 %; · субстандартні — 20 %; · сумнівні — 50 %; · безнадійні — 100 %. При визначенні обсягу резерву сума заборгованості за група-ми позичок зменшується на вартість: · гарантії уряду України; · гарантії банків, зареєстрованих у країнах, віднесених Націо-нальним банком України до категорії «А»; · грошових вкладів і депозитів позичальника, розміщених у банку, що надає позичку; · майна, оформленого під заставу, та майнових прав позича-льника, оцінених за ринковою вартістю з урахуванням практич-ної складності реалізації заставленого майна. Комерційні банки повинні формувати загальний і спеціальний ре-зерви. Загальний резерв формується за стандартними позичками за ра-хунок відрахувань від чистого прибутку, спеціальний резерв — за не-стандартними позичками за рахунок збільшення валових витрат у розмірі, що не перевищує 40 % від загальної суми заборгованості за кредитами, та за рахунок чистого прибутку у залишку необхідної суми. Аналіз принципів формування страхових резервів на покриття можливих збитків від кредитної діяльності виявляє ряд суттєвих недоліків, а саме: · розглянутий порядок формування резервів вимагає досить жорсткого віднесення кредиту до однієї з груп позичок, однак очевидним є той факт, що позички, віднесені до однієї класифі-каційної групи, можуть мати різну ймовірність збитків; · графік формування резервів жодним чином не пов’язаний з фактичними строками закінчення дії кредитних угод; · основна мета формування резервів — перерозподіл доходів і прибутку банку на користь резервного фонду на покриття мож-ливих збитків за позичками банку. Наслідками такого принципу формування резервного фонду є збільшення капіталу банку та зменшення бази оподаткування, однак інших вимог до реальних грошових коштів, що відповідають фактичному обсягу створених фондів, окрім 30 % резервування коштів на коррахунку, немає. Враховуючи наведені недоліки, пропонується застосування альтернативного принципу формування резервного фонду на по-криття можливих збитків за позичками комерційних банків, який насамперед ставить за мету забезпечення ліквідності банку. Кредитний портфель банку можна подати у вигляді таблиці 8.2. Таблиця 8.2 Дата надання позички … … Дата повернення позички … … Сума позички … … Ймовірність збитків … … Сума прогнозованих збитків … …
Тобто на кожну дату прогнозується обсяг можливих збит-ків . Втрата частини боргу впливає не тільки на фінансовий результат діяльності банку, але й робить досить імовірним пору-шення ліквідності, оскільки строк повернення кредиту, як прави-ло, синхронізується зі строком виконання банком своїх зо-бов’язань. Пропонується створювати фонд відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків у вигляді високоліквід-них активів (облігацій внутрішньої державної позики, міжбанків-ських кредитів під заставу ОВДП зі строком погашення, близь-ким до строку погашення міжбанківського кредиту, міжбанківських кредитів під заставу валютних коштів та ін.) зі строком погашення, що збігається з датою настання можливих збитків, та у розмірах очікуваних збитків. Створення такого фонду прово-диться як у момент надання позички, так і протягом дії кредит-них угод рівними частинами. Отже, при формуванні резервів у вигляді високоліквідних ак-тивів необхідно, щоб на момент погашення q-ї позички обсяг сформованого резерву дорівнював сумі прогнозованих збитків ( ), де (8.92) Позначимо термін (відрізок часу), на який надається q-та по-зичка, через : . (8.93) Можливі такі основні стратегії формування резервів: 1. Резерви формуються на момент надання позички. 2. У момент надання позички формується лише деяка частина резерву (aq), решта — рівними частинами (Cq) Lq разів за рівні ін-тервали часу протягом періоду, на який надана позичка. Для реалізації поставлених цілей скористаємося відповідними моделями і технікою фінансових обчислень на основі складних відсотків (подамо необхідні формули). Нехай початковий капітал (кошти) вкладається комерційним банком у високоліквідні цінні папери, які слугують за резерв. Це здійснюється у момент t0 (для зручності приймемо, що t0 = 0). Нехай обсяг коштів становить K грн. Як відомо, при нарахуванні складних відсотків протягом n років кінцеве значення нагрома-джених коштів (майбутня вартість початкового капіталу K) FV(K) обчислюється за такою формулою: (8.94) де R — річна ставка відсотка (доходу). Аналогічно теперішня (поточна) вартість PV(K) коштів K, які надійдуть через n років, дорівнює: . (8.95) Зауважимо, що формули (8.94) і (8.95) є правильними як для цілочисельних, так і для дробових значень n, якщо враховувати, що вибрана альтернатива передбачає сплату відсотків ® та їх реінвестування один раз на рік. Тобто, величина n — кількість років у розглядуваному інтервалі часу t. (Наприклад, якщо t = 60 діб, то n = 60/365 » 0,164, а якщо t = 37, місяців, то n = 37/12 » » 3,083.) Якщо за альтернативу розглядаються фінансові інвестиції у відсоткові цінні папери з нормою відсотка R річних, а сплати здійснюються m разів на рік рівними частинами через рівні ін-тервали часу, то формула для обчислення майбутньої вартості, накопиченої впродовж n років, сьогоднішніх коштів (K) матиме такий вигляд: . (8.96) Відповідно, сьогоднішня (поточна) вартість суми K, котра на-дійде через n років, дорівнюватиме: . (8.97) У граничному випадку (так званої неперервної капіталізації відсотків), якщо період обчислення складного відсотка вважати нескінченно малим (m прямує до нескінченності, тобто відсоток сплачується та реінвестується неперервно), формули (8.96) та (8.97) набудуть відповідно вигляду: (8.98) (8.99) де Rн — річна ставка неперервних відсотків; n — кількість років (у загальному випадку — дріб); e — основа натуральних логари-фмів: e = 2,718272. Неперервним складним відсотком є сенс користуватися в теоретичних викладках, оскільки він допускає використання елементів диференційного числення. Нарахування з непере-рвним складним відсотком зручно виконувати також при неве-ликих інтервалах часу тощо. Зауважимо, що необхідно перера-ховувати відсотки, що нараховуються m разів на рік, в еквівалентні їм неперервні відсотки (Rн). Це можна здійснити за формулою: (8.100) де R — річна ставка відсотків. Розглянемо детальніше основні стратегії формування страхо-вого фонду на покриття можливих збитків за позичками комер-ційних банків [84]. Стратегія 1 Так, використовуючи формулу (8.95) та маючи необхідну ін-формацію стосовно наведених у табл. 8.2 можливих (імовірних) значень збитків , зумовлених кредитним ризиком, яким обтяжені відповідні позики, можна обчислити обсяг резер-вів , які необхідно сформувати у вигляді високолік-відних активів (наприклад, високоліквідних цінних паперів) від-разу після надання позички (у момент ). Враховуючи те, що цінні папери, як правило приносять дохід, річна норма від-сотку яких R відома, маємо: (8.101) де nq — кількість років (обчислюється на основі значень термінів tq , на які надано позички). Звідси — обсяг необхідних резервів: , . (8.102) Значення можна легко обчислити, скориставшись для цьо-го моделлю неперервної капіталізації відсотків згідно з форму-лою (8.98). У такому разі маємо такий вираз: , (8.103) де обчислюється згідно з (8.100). Стратегія 2 Базовий варіант цієї стратегії ґрунтується на принципі форму-вання резервів на покриття кредитних ризиків рівними частинами разів протягом інтервалу на який надається позичка ( ). Для побудови дискретної моделі, яка б адекватно описувала дану стратегію та давала можливість обчислити величину скористаємося ануїтетом та знаходженням його теперішньої вар-тості [81]. Теперішню (поточну) вартість Т-річного ануїтету можна об-числити за формулою: , (8.104) де — теперішня вартість ануїтету; A — суми, що сплачу-ються за певний проміжок часу (рік); R — річна ставка дисконту; T — кількість років. Потрібно, щоб банк сформував такий обсяг резерву (кількома рівними між собою частинами), який дорівнював би обсягам мо-жливих збитків до запланованого в угоді моменту повернення позички. Необхідно, щоб виконувалася умова: (8.105) де R — річна ставка дисконту; nq — інтервал часу, вимірюваний у роках, адекватний інтервалу на який видається q-та позичка ; Dnq — однакові між собою підінтервали часу, які відповідають кількості разів поетапного рівномірного формуван-ня резервного фонду на інтервалі nq: . (8.106) Введемо таке позначення: . (8.107) Підставляючи (8.107) у (8.105), маємо: (8.108) Вираз у дужках є сумою геометричної прогресії, тому отри- маємо: . Звідси маємо: (8.109) Підставляючи (8.107) в (8.109), запишемо остаточно: (8.110) Формула (8.110) визначає обсяги коштів на які банку доцільно купувати Lq разів протягом інтервалу високоліквідні активи, щоб сформувати необхідні резерви, пов’язані з кредит-ним ризиком, збитки від якого становлять Zq. Для побудови економіко-математичної моделі, яка ґрунтуєть-ся на принципах неперервної капіталізації, введемо таке поняття, як інтенсивність формування резервів протягом відповідного інтервалу Як і раніше, величина nq — це кількість років (взагалі кажучи, дробова величина, яка вимірює інтервал tq). У такому разі маємо: . (8.111) Справедливою є така рівність: , (8.112) звідки одержимо: (8.113) Отже, . (8.114) Підставляючи в (8.147) вираз (8.144), остаточно одержимо: . (8.115) Зазначимо, що стратегія 2 має кілька модифікацій. Зокрема, можна допустити, що в момент надання позички банк формува-тиме певну частку необхідного резерву в обсязі . Решта резервів формується рівними частками за рівні підінтервали часу. У моделях неважко врахувати той факт, що відсотки нараховуються кілька разів на рік (m > 1) тощо. Стратегія поступового створення резервного фонду є досить гнучкою, бо дає можливість адаптивно управляти резервами. Здійснюючи моніторинг щодо фінансово-економічного стану по-зичальників і ступеня кредитного ризику, пов’язаного з наданням позички, банк у змозі уточнювати ймовірність настання можли-вих збитків, а, отже, й відповідним чином управляти обсягом резервів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ НА ПОКРИТТЯ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
