У низці наукових праць акцентується на тому, що менеджери зосереджують свою увагу на незбігу термінів погашення, вико-нання чи переоцінки відсоткових активів і пасивів і проводять аналіз «розривів» термінової відсоткової структури (gap analisis) [233]. Статті аналітичного балансу групують окремо: відсоткові активи і пасиви (вони приносять відсотковий дохід чи витрати, наприклад облігації, боргові зобов’язання, кредити, депозити тощо), невідсот-кові активи і пасиви (наприклад, рахунки ностро і лоро), грошові кошти в касі, пайові цінні папери, основні фонди, власні кошти, ін-ші активи. Відсоткові активи і пасиви групують за терміном до по-гашення чи переоцінки (тобто за терміном надходження відсотково-го доходу) на кілька діапазонів. Чим більша кількість діапазонів використовується (чим коротші діапазони), тим точнішими вважа-ються обчислення. Зокрема, застосовується таке групування: перші 12 діапазонів по місяцях, чотири квартальних діапазони, потім річні діапазони і нарешті діапазон з відкритою межею. Групування на ді-апазони здійснюється, як правило, так, щоб усі відсоткові активи бу-ли враховані в діапазонах, що передують останньому, у котрому час-то враховують активи й пасиви з великим терміном чи безстрокові. Розрив (Gap) заданої терміновості визначається як різниця між сумою відсоткових активів заданої терміновості Аt і відсот-кових пасивів заданої терміновості Lt. Для кожного діапазону можна обчислити величину такого розриву: Gapt = Аt – Lt. Можна розрахувати кумулятивний розрив (Comulative GapТ) як суму розривів, що містять усі діапазони, починаючи від t0 до Т: . Можна також обчислити коефіцієнт відношення розривів до загального обсягу активів (Gap Ratiot): , а також коефіцієнт кумулятивних розривів:
Позитивний розрив означає, що відсоткові активи в межах за-даної терміновості перевищують за обсягом пасиви. Якщо відсоткові ставки зростуть, то збільшення відсоткового доходу переви-щить зростання вартості обслуговування боргу (відсоткових витpaт), і отже, зpocтe чиcтий відсотковий дохід. Якщо ж відсот-кові ставки знизяться, доходи по відсоткових активах становити-муть більше, ніж вартість обслуговування боргу, а чистий відсот-ковий дохід знизиться. Негативний розрив означає, що відсоткові пасиви в межах да-ної терміновості перевищують за масою активи. Якщо відсоткові ставки зростуть, вартість обслуговування боргу (відсоткові ви-трати) зростуть більше, ніж відсотковий дохід, і чистий відсотко-вий дохід знизиться. Якщо ж відсоткові ставки знизяться, вар-тість обслуговування боргу зменшиться більше, ніж відсотковий дохід, а чистий відсотковий дохід зросте. Чим більшою є абсолю-тна величина розриву, тим сильніший вплив зміни відсоткових ставок на відсотковий дохід, тобто тим більшим є ступінь ризику. Ідеальним з погляду мінімізації ступеня ризику є нульовий розрив, але, по-перше, така ситуація нереальна, по-друге, за впе-вненості щодо зростання чи зниження відсоткових ставок можна прагнути до збільшення доходів, нарощуючи позитивний чи не-гативний розрив відповідно. Серед гіпотез, що приймаються при використанні розривів як вимірювачів відсоткового ризику, заслуговує на увагу гіпотеза стосовно симетричного руху ставок для різних інструментів, тоб-то якщо ставки по овернайту (добовому міжбанківському депо-зиту) зростуть на 1 %, то й по кредитах, облігаціях, депозитних сертифікатах вони також зростуть на 1 %. У [233] зазначається, що апарат дюрації й опуклості є доско-налішим відносно апарату розривів, але він вимагає проведення складніших розрахунків по портфелю банку. Для пакета обліга-цій ці обчислення набагато простіші й суттєво ефективніші.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІРА ВІДСОТКОВОГО РИЗИКУ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
