Поняття ризику здається інтуїтивно зрозумілим, однак, як це буває з багатьма гуманітарними поняттями, в різних ситуаціях воно може визначатись по-різному. Більше того, воно може не-однаково трактуватись навіть в одній і тій самій ситуації. Візь-мемо наприклад екосистему, що складається з вовків, зайців і трави (три трофічні рівні) [271]. З погляду вовків, безпека й до-пустимий ризик вимагають, щоб було багато зайців і трави. Без-пека одного конкретного зайця вимагає відсутності вовків. Без-пека зайців як виду вимагає малої популяції вовків для підтримки здоров’я популяції зайців. Безпека трави потребує, щоб зайців було мало. Безпека всієї екосистеми потребує підтримання чисе-льності вовків, зайців і трави у певних пропорціях. Те саме спо-стерігається й в інших сферах буття. Отже, безпеки й ризику вза-галі для всіх випадків не буває. Тому поняття ризику є системним. Воно залежить від того, які системи ми аналізуємо, а які нам байдужі і розглядаються як зовнішній резервуар. На сьогодні відсутнє однозначне розуміння ризику, зокрема в економіці і підприємництві. Це пояснюється багатогранністю цієї економічної категорії. У словнику Вебстера термін «ризик» діс-тав означення як «небезпека можливої втрати чи збитків». Це чі-тке й лаконічне тлумачення. Неоднозначність трактування особ-ливо помітна для семантичного гнізда понять, що групуються навколо терміна «ризик». Наведемо низку прикладів його визна-чень у фінансово-економічній науковій літературі. 1. «Ризик — це здійснення на вдачу справи» [15, с. 111] (1909 р.). 2. «Слово «ризик» вживається в страхуванні в різноманітних значеннях, передусім в абстрактному й конкретному сенсі. У пер-шому сенсі під ризиком розуміють міру небезпеки чи вираження середнього обсягу можливих збитків у певний момент часу. Таке розуміння ризику теоретиками. Практика надала цьому абстрактно-му поняттю конкретного значення, розуміючи під ризиком те, що може відбутися з об’єктом страхування, тобто за настання відомої події, зумовленої в страхуванні, цей предмет може бути зруйнова-ним, пошкодженим чи втратить свою цінність» [100, с. 60] (1925 р.). 3. «Ризик — це спосіб дій в умовах невизначеності, що при-зводить, у кінцевому результаті, до переваги успіху над невда-чею» [2, с. 45]. 4. «Ризик означає можливу невдачу в певній справі, це дія, що здійснюється на вдачу, в надії на щасливий результат. У повсякден-ному житті термін «ризик» вживається, як правило, в сенсі можливої небезпеки, невдачі, невпевненості в ході тієї чи іншої дії» [8, с. 17]. 5. «Ризик — це ситуативна характеристика діяльності банку чи фірми, що відображає невизначеність результату й можливі несприятливі наслідки у разі невдачі» [260, с. 23]. 6. «Ризик — це небезпека того, що відбудуться певні можливі події» [313, с. 358]. 7. «…Спочатку дамо означення ризику, що пов’язане з будь-якими емоціями. Фінансова операція (угода) називається ризико-ваною, якщо її ефективність є недетермінованою, тобто не повні-стю відома на момент укладення угоди» [210, с. 68]. 8. «Але що таке ризик? Це загроза втрати чого-небудь, можли-вість збитків» [298, с. 7]. 9. «…Ризик можна означити як можливість недоотримання прибутку чи зазнання збитків…» [230, с. 13]. 10. «Ризик — це така, що підлягає вимірюванню, ймовірність зазнати збитки чи не використати вигоду» [276, с. 123]. 11. «Ризик — це ненадійність, що властива процесу вилучення прибутку…» [286, с. 101]. 12. «Ризик … означає невизначеність, яка пов’язана з певними подіями» [237, с. 141]. Абстрагуючись від низки надто специфічних означень слова «ризик», серед варіантів його вживання можна виокремити пев-ний семантичний інваріант, пов’язаний, по-перше, з констатацією невизначеності, недетермінованості, випадковості результатів ри-зикованої діяльності, та, по-друге, з оцінковим судженням щодо несприятливості, небезпеки можливих результатів такої діяльно-сті. Отже, вбачається цілком обґрунтованим вживання слова «ри-зик» і його похідних для опису ситуації, коли мають місце неви-значеність, конфлікт, коли наявна багатоваріантність, і коли одночасно не всі альтернативні варіанти однаковою мірою сприятливі. Зазначимо, що ризик присутній і є складовим елементом будь-якої управлінської діяльності (менеджменту). Визнання невизначеності як об’єктивної характеристики роз-витку економічних систем, розуміння того, що на заплановане економічне зростання впливають випадкові чинники, котрі мо-жуть затримувати сподіваний результат чи змінити його сутність, становить важливу проблему. У західній економічній літературі виокремлюють кілька під-ходів щодо теорії ризику. Класична теорія (яскравими представниками котрої були Міль та Сеньйор) ототожнює економічний ризик з математичним сподіванням збитків, які можливі в процесі реалізації обраного рішення [289]. Таке звужене тлумачення змісту категорії «ризик» критикується деякими економістами. Неокласична теорія ризику була опрацьована (визначені її ко-нтури) у 20—30-х роках XX століття економістами А. Маршаллом й А. Пігу. Прихильники цієї теорії вважають, що підприємницт-во, котре функціонує за умов невизначеності, повинно керувати-ся в своїй діяльності двома категоріями: обсягами очікуваних прибутків та обсягами їх можливих відхилень від середніх вели-чин. Поведінка підприємця згідно з цією теорією зумовлюється концепцією граничної корисності (вигоди). Це означає, що коли необхідно, наприклад, обрати один з двох альтернативних варіантів капіталовкладень, які принесуть однаковий прибуток, то обирається той варіант, де коливання (варіація) прибутку буде меншою. З неокласичної теорії ризику випливає, що гарантова-ний прибуток має більшу цінність, аніж сподіваний прибуток та-кого ж обсягу, але обтяжений певними коливаннями. У [150] зазначається, зокрема, що найпершою науковою спробою щодо розмежування понять ризику й невизначеності (непевності) ста-ла праця одного з представників неокласичної школи, американського економіста Франка Найта, опублікована ним у 1921 р. під назвою «Ри-зик, невизначеність, прибуток». У ній він, зокрема, стверджує, що ри-зик — це лише така невизначеність, яку можна технічно оцінити й виміряти. Методом вимірювання ним було прийнято пробабілістич-ний розрахунок (визначення ймовірності). Залежно від точності й спо-собу розрахунку цієї ймовірності він розподілив її на три види: · математична (апріорна); · статистична (апостеріорна); · експертної оцінки (естіматична). У подальшому в наукових працях Севіджа, Пойя, Кайберга, Фін-берга, де Фінетті та інших обґрунтовувалось введення некласичних імовірностей, що не мають частотного сенсу. Такі ймовірності нази-ваються суб’єктивними (аксіологічними). Цей метод має здебільшо-го вимушений характер застосування. Експертна (суб’єктивна) оці-нка ймовірності проводиться як на підґрунті об’єктивних даних, так і суб’єктивних знань, тобто на загальній досвідченості, а також ін-телекті та інтуїції особи, яка проводить оцінювання ймовірності. Незважаючи на деяку обмеженість можливостей експертно-оцінкового методу, як про це йдеться зокрема в [150], його застосу-вання в економічній сфері зростає. Згідно з теорією Найта про ризик можна говорити лише тоді, коли результат будь-якої діяльності мо-жна визначити за допомогою хоча б одного з трьох згаданих мето-дів розрахунку ймовірності. Таке розуміння головного питання ри-зикології також мало велике загальноекономічне значення, оскільки давало нове пояснення походження прибутку й ризику. Доповнюю-чи неокласичну теорію, Дж. Кейнс звернув увагу на таке поняття, як «схильність до ризику», тобто врахування чинника ризику і того, що заради очікуваного прибутку підприємець йде на тим більший ризик, чим вищий очікуваний (сподіваний) прибуток. Отже, неокласичний підхід передбачає, що одним з показників міри ризику може бути ймовірність відхилення від обраних ці-лей. Можливі й інші показники, котрі характеризують кількісну оцінку таких відхилень. У [289] зазначається, що класична школа робить акцент на загрозі зазнання збитків, а неокласики за базу обирають досягнення цілей, а збитки — це наслідок відхилення від обраних цілей. У багатьох випадках ризик ототожнюється з можливими матері-альними збитками, що пов’язані з реалізацією господарського, ор-ганізаційного, технічного рішення, з аваріями, банкрутством під-приємства (фірми), зі зниженням цінностей акцій, грошової одиниці тощо. У [284, 151] йдеться про те, що ризик — це можливість від-хилення від цілей, задля досягнення котрих приймалося рішення. Ми наголошуємо «не ціль, а цілі». Йдеться також про те, що очіку-ване відхилення може мати форму можливої невдачі або ж отри-мання чогось більше, ніж на це сподівалися. Деякі автори визнача-ють ризик як імовірність недосягнення сподіваного результату чи незбігу прогнозованого (очікуваного) результату й фактичного. Всі означення та підходи майже неможливо перелічити. Це й зрозуміло, бо ризик як економічна категорія є багатогранним, має складну діа-лектичну структуру. Та все ж наголосимо, що не варто плутати ри-зик як економічну категорію з його кількісною мірою, з оцінкою цієї міри. Акцент на певних гранях такого феномену, яким є ризик, правомірний, зважаючи на множинність цілей і прийняту систему гіпотез тощо. Плутати ризик з якимось одним чи кількома його кі-лькісними показниками не варто. Зауважимо, що ризик, як на цьому наголошується в [284, 302], визначається не лише втратами, а й від-сутністю значних економічних результатів. У наші часи, коли щодва роки подвоюється кількість інфор-мації, коли в суспільно-економічному бутті немає нічого стабіль-нішого, ніж постійні трансформації, зміни, ризик — це також не-адекватна та несвоєчасна адаптація господарських структур, інституцій до змін. Це також і брак часу на реалізацію адаптацій-них програм (заходів, рішень, оцінок). Зазначимо також, як вже наголошувалося, що постулат стосо-вно наявності критерію оптимальності системи (цілепокладання) повинен бути доповнений постулатом щодо певної невизначено-сті цього критерію й об’єктивної необхідності існування механі-зму формування, уточнення й коригування його в процесі функ-ціонування системи. Цей момент — пошук цілі в процесі руху й механізм організації пошуку — є принципово новим моментом і, в свою чергу, породжує ризик [62]. Специфіка розвитку сучасного наукового знання робить не лише можливим, але й необхідним проведення системного соціо-лого-філософсько-економічного дослідження ризику, котре мож-на розглядати як передумову подальшого розвитку ризикології — науки про ризик в економіці та підприємництві. Подальші дослі-дження мають бути спрямовані, зокрема, на виявлення сутності, внутрішню діалектичну суперечливість, на риси, елементи й вла-стивості, що утворюють цілісність поняття ризику як комплекс-ного, багатогранного явища, притаманного людському буттю, кот-рий є важливою, системотвірною складовою в економічній теорії та практиці господарювання на всіх рівнях ієрархії управління. Необхідно також розглянути діалектику об’єктивного й суб’єктивного в структурі ризику. Існують не лише різні погляди на розуміння змісту поняття «ризик», але й різні підходи щодо оцінок його об’єктивного і суб’єктивного характеру. Частина ав-торів вважають, що ризик — категорія об’єктивна, котра дозво-ляє враховувати стосунки між людьми, трудовими колективами, організаціями та інституціями у соціально-економічному бутті. Прихильники об’єктивної концепції вважають, що ризик — це завжди загроза виникнення несприятливих наслідків, стосовно яких з вичерпною точністю невідомо, настануть вони чи ні. Досить широко висвітлена у науковій літературі і суб’єктивна коцепція ризику. Суттєвий внесок в її розвиток вніс В. А. Ойгензіт, котрий вважав, що ризик завжди суб’єктивний, оскільки виступає як оцінка людиною вчинку, дій, як свідомий вибір з урахуванням можливих альтернатив [260]. Суб’єктивна концеп-ція, зорієнтована на суб’єкт дій, враховує можливі наслідки, ви-бір варіантів поведінки, що передбачає накладання відповідних обов’язків чи уникнення їх. Оскільки з погляду цієї концепції ри-зик завжди пов’язаний з волею та усвідомленням його людиною, то ризик — це передусім вибір варіантів поведінки, з урахуван-ням загрози, стосовно можливих несприятливих наслідків. Існує й думка, що ризик є суб’єктивно-об’єктивною категорією [289]. Об’єктивність ризику проявляється у тому, що ця економічна ка-тегорія відображає реально існуючу невизначеність і конфліктність в економічній (господарській) діяльності. Сучасна інтерпретація ри-зику — це не лише збитки, яких можна зазнати під час реалізації го-сподарського рішення, а й можливість відхилення від цілей, задля яких і приймалось рішення. Тобто, сучасний ризик визначається не стільки збитками, скільки відсутністю сподіваних позитивних ре-зультатів [303]. Ризик породжується невизначеністю і конфліктніс-тю, які існують незалежно від того, чи усвідомлюємо ми їх чи ні, чи особи, які приймають рішення, враховують його чи ні. Усуньте не-визначеність і конфліктність із ситуацій, які виникають за обрання того чи іншого рішення в господарській діяльності, і ви не зможете стверджувати про наявність у цих ситуаціях ризику. В економіці та бізнесі у низці випадків доводиться з огляду на обрані цілі приймати рішення на підставі побудови системи гіпотез. Це правомірно, зокрема, через відсутність вичерпної, достовірної інформації, бо дозволяє долати таким чином невизначеність. Отже, такий підхід переводить ситуацію невизначеності у ситуацію ризи-ку, зокрема, ризику відхилення від цілей, ризику недоотримання очікуваних результатів, ризику ймовірних збитків, котрі можуть ви-никнути через недостатню обґрунтованість тих чи інших гіпотез. Щоб урахувати ступінь ризику і бодай частково уникнути можли-вих збитків, необхідно, якщо є така можливість, перевірити істин-ність гіпотез, розглянути альтернативні варіанти тощо. Вважаємо, що життя кожної людини — це ситуація постійно-го вибору урахування тих чи інших гіпотез і встановлення ієрар-хії цінностей. Ступінь ризику залежить і від ставлення суб’єкта прийняття рішення до невизначеності й конфлікту, до зумовлено-го ними ризику: схильності, несхильності, байдужості. Тому всі чинники невизначеності, конфліктності і зумовленого ними ри-зику поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Отже, ризик ви-никає тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, кофліктності, а особа, яка приймає рішення, заінтересована в ре-зультатах рішення. Ризик є діалектичною єдністю об’єктивного і суб’єктивного. Він пов’язаний з творчістю, пошуком нових під-ходів і методів діяльності. Важливими є такі характеристики ри-зику, як суперечливість, альтернативність, невизначеність. Розглядаючи суперечливість ризику, необхідно наголосити на його прояві в різних аспектах. Ризик, з одного боку, зорієнтований на отримання позитивних (для системи прийняття рішень) резуль-татів ефективними способами за умов невизначеності і конфліктно-сті в ситуаціїї неминучого вибору. Ця характеристика ризику має важливі економічні і соціальні наслідки. З іншого боку, управлінсь-кий ризик може призвести до несприятливих соціально-економічних наслідків, бо вибір альтернативи ґрунтується на неповній, нечіткій, недостовірній інформації, наявній на момент прийняття рішення. Альтернативність — це властивість економічного ризику, що допускає як обов’язкову умову необхідність вибору з кількох найбільш імовірних стратегій (альтернатив, варіантів, управлінсь-ких дій). Залежно від ситуації альтернативність має певний ступінь складності і може долатись за допомогою низки різних способів. Важливою складовою ризику в економіці та підприємництві є його правомірність. Оскільки ризик іманентно притаманний еконо-мічній та підприємницькій дільності, необхідно мати певний меха-нізм, що регулює правовий аспект прояву ризику. Критеріями об-ґрунтованості тут виступають законодавство, юридичне право, проте на чільне місце, на нашу думку, висуваються морально-етичні принципи. Ці критерії зумовлюють встановлення відповідних функ-цій, повноважень, відповідальності, компетенції, а також створення відповідної системи якісних і кількісних показників ступеня ризику. Об’єктивно економічна діяльність та підприємництво немож-ливі без ризику, котрим вони обтяжені. Навіть абсолютна бездія-льність в економіці та бізнесі підпадає під ризик невикористаних можливостей, «закопаних талантів». Отже, на нашу думку, правомірним є визначення ризику, який притаманний економіці та підприємництву, сформульоване нами у першому розділі.
Ризик — це економічна категорія, яка відображає особливості сприйняття заінтересованими суб’єктами економічних відно-син об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та не-використаними можливостями.
Ризик має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру. Ризик — характерний феномен ринкової економіки, що по-требує ретельного аналізу його впливу на об’єкти (процеси) оці-нювання й управління з урахуванням множини внутрішніх і зов-нішніх чинників, надсистеми, а також обов’язкового урахування ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризи-ку). Наведена вище дефініція вказує, зокрема, на необхідність урахування діалектичної об’єктивно-суб’єктивної структури ри-зику, що важливо для якісного й кількісного аналізу, визначення кількісної оцінки міри ризику, його моделювання та управління. Аналіз ризиків являє собою корисний інструмент, за допомо-гою якого аналіз проектів (у широкому розумінні цього поняття) стає глибшим, а інвестиційні (інноваційні), а також оперативні рішення — ефективнішими. Аналіз ризику може мати таку послідовність: 1) визначення внутрішніх і зовнішніх чинників, які збільшу-ють або зменшують ступінь певного виду ризику; 2) дослідження виявлених чинників; 3) оцінка певного виду ризику з використанням двох підходів: а) визначення фінансової доцільності (ліквідності); б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладе-них коштів); 4) встановлення допустимого ступеня ризику; 5) перевірка окремих операцій щодо обраного ступеня ризику; 6) розробка заходів для зниження ступеня ризику. Підприємці (менеджери) у будь-якій сфері економічної діяль-ності заінтересовані уникнути значних збитків. За умов нестабі-льної та швидко змінюваної ситуації суб’єкти економічної діяль-ності змушені враховувати можливі наслідки дій своїх конкурентів, а також інших змін ринкової ситуації. У той же час прагнення до одержання найбільших прибутків є провідним біз-несовим принципом. Але воно зіштовхується з можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події, яка призводить до збитків. Він утворюється внаслідок можливих відхилень фактич-них даних від оцінкових щодо сьогоднішнього стану та можливого розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими, так і не-сприятливими, кожному шансу отримати прибуток протистоїть мо-жливість зазнати збитків. Отже, одержати прибуток можна лише в тому разі, якщо можливість зазнати збитків (втрат), тобто ризик, бу-де заздалегідь передбачена (зважена) та захищена. Призначення аналізу ризику — переконатися суб’єктові управління (прийняття рішення) самому та надати потенційним партнерам необхідні дані для прийняття рішень стосовно доціль-ності участі в певній економічній діяльності (проекті у широкому розумінні) і передбачити та вжити заходів захисту від можливих збитків, відхилення від цілей. Якісний аналіз ризику є найскладнішим і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета — визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики. Кількісний аналіз ризику, кількісне (числове) визначення сту-пеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому — це теж досить непроста проблема. Якісний аналіз ризику також має декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівнювати очі-кувані позитивні результати з можливими економічними, соціа-льними та іншими як сьогоднішніми, так і майбутніми, наслідка-ми. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен ризик обґрунтований, інакше він може набути характеру авантюри. Ризи-кувати доцільно, якщо це приводить до кращих наслідків, аналізую-чи та аргументуючи правильність своїх дій. Необхідно намагатись якомога точніше і глибше визначати джерела і причини ризику. Другий аспект якісного аналізу ризику пов’язаний з виявленням впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленос-ті), без управління ними неможливі реальні якісні перетворення в соці-ально-економічному житті. Необхідно виявити, для кого ризик корис-ний? Чиїм інтересам він відповідає? Йдеться про те, що коли немає зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає й ризику. Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні риси [52, 64, 126, 302]: · наявність невизначеності, альтернатив і необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидом вибору); · зацікавленість у результатах; · можливість оцінити наявні альтернативи — прийняти рішення. На стадії якісного аналізу ризику необхідно, зокрема, виокре-мити його чинники. Наголосимо, що всі чинники, які тією чи ін-шою мірою впливають на ступінь ризику, можна умовно поділи-ти на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних чинників належать такі, що не залежать безпо-середньо від фірми та менеджерів (суб’єктів прийняття рішень). Це зокрема: інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мито, наявність режиму найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо. До суб’єктивних чинників належать ті, які характеризують суб’єкт прийняття рішень (безпосередньо менеджера, підприємця). Ризик визначається багатьма причинами. Наведемо деякі з них. По-перше, науково-технічний прогрес (НТП) формує нову систему орієнтирів людини, радикально змінює предметне середовище, в якому вона живе. Якісно іншими стають роль і співвідношення про-дуктивної та інноваційної діяльності. Створюється атмосфера гост-рої потреби в новаторських, сміливих рішеннях, відбувається пошук принципово нових, таких, що раніше не застосовувалися, неордина-рних методів розв’язання складних задач. За таких умов менеджери різних рівнів управління повинні і змушені йти на ризик. НТП надає діяльності багатьох менеджерів (підприємців) творчого характеру. Тобто ризик пов’язаний з творчістю — діяльністю, яка характеризу-ється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Ризик зумовле-ний суттю творчого процесу, особливостями впровадження нового у практику, необхідністю розв’язувати суперечності між подіями та процесами, що з’являються в суспільстві, та старими способами со-ціального регулювання. По-друге, середовище діяльності людей дедалі більшою мірою стає ринковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, конфліктності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає недетермінованість (неоднозначність) та невпевне-ність щодо одержання кінцевого результату, а отже, зростає і ступінь ризику. Ринок, як відомо, не «манна небесна», а досить жорстка система, яка вимагає від кожного великої фізичної та ін-телектуальної віддачі. Конкуренція не визнає кволих. У США, наприклад, щорічно створюється 10,5 млн нових фірм і 80 % з них стає банкрутами протягом першого ж року існування. Діяльність багатьох людей у ринковій економіці набуває під-приємницьких рис, а підприємець (менеджер) обов’язково ризи-кує. Тому йому притаманні такі риси: незалежність і нестандарт-ність дій; новації при досягненні мети; сміливість, винахідливість; орієнтація на досягнення якомога вищих результатів. Форми прояву підприємництва здебільшого носять індивідуаль-ний характер. Це виявляється в ситуаціях, тісно пов’язаних з ри-зиком, коли людина виходить за вузькі межі стереотипів. Ризик — сіль підприємництва (менеджменту), жорстка перевірка осо-бистих якостей, професійності, здатності правильно орієнтувати-ся в оточуючому нас світі. Власне, ризик залучає підприємця в систему природного добору через гостру конкурентну боротьбу. По-третє, на порядок денний постає питання щодо глобального ризику. Він пов’язаний із зростаючою небезпекою самознищення цивілізації внаслідок якоїсь катастрофи (про неї нагадує Чорно-бильська катастрофа, небезпека ядерної війни), екологічної небез-пеки (забруднення навколишнього середовища), вичерпання ресур-сів (енергетична криза), продовольчої проблеми (у зв’язку з наростанням дефіциту продовольства) і пов’язаних з цим хвороб та епі-демій, несприятливої демографічної ситуації (у зв’язку з неконтро-льованим зростанням (зменшенням) чисельності населення). Можна запропонувати таку багатокрокову процедуру (алго-ритм) якісного аналізу ризику та поведінки його суб’єктів щодо прийняття рішень у ситуації, обтяженій ризиком (рис. 2.1).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТНІСТЬ І СИСТЕМНІ ВЛАСТИВОСТІ РИЗИКУ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
