Психологічна теорія рішень — це система мотиваційних твер-джень, що розкривають внутрішню сутність діяльності людей у процесі підготовки і прийняття рішень [304]. Досвід показує, що структура задачі значною мірою визначає поведінку особи, котра її розв’язує. Хоча задачі, з якими доводиться зіштовхуватись ке-рівникові, відрізняються різноманітністю, в них можна виокре-мити низку загальних рис, що дозволяє описувати їх структуру. Психологічна теорія рішень поряд зі структурою задач ураховує риси особистості, котрі відіграють важливу роль у процесі при-йняття рішення. Важливо також зауважити, що дії осіб, які при-ймають рішення, завжди спрямовані на досягнення певних цілей. У процесі підготовки і прийняття рішення суттєву роль відігра-ють також такі пізнавальні якості, як короткотермінова і довготермінова пам’ять, швидкість обробки інформації тощо. Можна виокремити деякі з основних класів тверджень психо-логічної теорії рішень: 1) стосовно того, як у людей виникає уявлення щодо ситуації прийняття рішень. Таке уявлення є суб’єктивною, вербальною моделлю цієї ситуації. Психологи стверджують, що часто особа, яка приймає рішення, спрощує ситуацію, забуваючи чи ігнорую-чи деякі альтернативи чи їх наслідки; 2) щодо опису процесу оцінки суб’єктивної цінності того чи іншого варіанту дій, яку називають корисністю. Це важливий клас тверджень, бо корисність наслідків альтернатив значною мі-рою визначає характер рішення, що приймається; 3) стосовно суб’єктивної оцінки ймовірності обставин (сцена-ріїв), що визначають наслідки прийнятого рішення. Наприклад, психологи виявили, що люди переоцінюють імовірність настання малоймовірних подій та одночасно недооцінюють імовірність на-стання дуже правдоподібних подій; 4) щодо стратегій обрання поведінки. Вони описують те, як особи, котрі приймають рішення, інтерпретують інформацію сто-совно корисності наслідків та їх імовірностей, та які правила ви-бору альтернатив при цьому використовують. Психологи вияви-ли, що у простих задачах, котрі обтяжені ризиком, люди, як правило, обирають стратегії, що максимізують суб’єктивну спо-дівану корисність, котру вони оцінюють як лінійну комбінацію суб’єктивних імовірностей наслідків і їх корисностей; 5) стосовно опису чинників, котрі управляють процесом прийняття рішень. До цих чинників належать і вплив оточуючого се-редовища, особистісні властивості особи, яка приймає рішення, вплив соціальної групи тощо. Наприклад, чим сильнішою є аг-ресивність суб’єкта і потреба у домінуванні, тим вищий ступінь ризику він допускає. Рішення, що приймаються колективно, обтяжені більш високим ступенем ризику, ніж індивідуальні, тощо. У психологічних дослідженнях процесів прийняття рішень використовуються такі основні методи: 1. Лабораторний експеримент. Якщо в економіці цей метод розглядається як допоміжний і такий, що має суттєві обмеження, то в психології він домінуючий. 2. Формалізація. Вона полягає у тому, що на першому етапі формується сукупність аксіом стосовно певних об’єктів, напри-клад ризику чи привабливості, на другому етапі за допомогою формальних міркувань виводяться нові твердження, які є наслід-ком прийнятих аксіом. А на третьому етапі проводиться експе-риментальна перевірка висунутих гіпотез. 3. Моделювання діяльності з прийняття рішень, зокрема, імі-таційне моделювання. Результати моделювання зіставляються з діями людини в аналогічних обставинах. Найважливішими функціями психологічної теорії рішень є прогнозування поведінки людини і пояснення процесів, що зумовлю-ють цю поведінку. Якби особи, котрі приймають рішення, діяли точно за принципами раціонального вибору, якби їх пріоритети були завжди транзитивними і вони не приймали інколи помилко-вих рішень, то в рекомендаціях психологічної теорії рішень не було б потреби. Однак оскільки таке не відбувається, то психо- логічна теорія рішень служить за суттєве доповнення і розширення теорії оптимальних рішень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ РІШЕНЬ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
