Роль викладача в сучасних інтенсивних технологіях навчання
Зміни у розвитку продуктивних сил, економічних відносин вимагають постійного оновлення шляхів, форм і методів еконо-мічної освіти і виховання молоді. Як відомо, економічна освіта сьогодні є однією з найдинамічніших галузей діяльності в Украї-ні. Тому головне завдання всіх ступенів неперервної економічної освіти — не так передання накопичених у цій галузі знань, умінь, навичок, цінностей, як розвиток здібностей самостійно діяти, приймати рішення за умов динамічного економічного середовища. З огляду на те, що найголовнішим в економічній науці є ви-вчення поведінки людини в повсякденному господарському жит-ті, діяльності, пов’язаної з досягненням певного рівня добробуту, реакції на стимули до праці тощо, економіку слід викладати під кутом зору економічно активної людини, яка водночас виступає в ролях різних економічних суб’єктів: виробника й споживача, співвласника й найманого працівника, керівника й підлеглого, покупця й продавця, члена первинної економічної ланки в суспі-льстві (родини), члена виробничого колективу, громадянина держави, котра бере активну участь в міжнародному економіч-ному обміні тощо. Прослуханий під час лекцій і обговорений на семінарах теоретичний матеріал з економічних дисциплін часто виявляється інформацією, яку майбутній економіст не може екс-траполювати на практичну роботу, оскільки він розглядається поза контекстом його майбутньої професійної діяльності. Тому за відсутності розвиненої практики використання інформації як за-собу регуляції адекватних їй дій у традиційному навчанні випус-кник вузу змушений витрачати на адаптацію до умов реальної практичної діяльності (предметну адаптацію) не менше 3—5 ро-ків. Отже, моделювання професійно важливих якостей майбут-нього спеціаліста й формування їх в ході реалізації професійної освіти набуває особливої актуальності, бо створює можливості цілеспрямованого впливу на умови реалізації пізнавальної діяль-ності у навчально-виховному процесі з урахуванням особливос-тей психічної активності студентів, специфіки змісту навчально-го матеріалу та закономірностей розгортання процесу навчання. У зв’язку з цим запропонована у КНЕУ (1993 р.) Концепція неперервної економічної освіти передбачає підвищення ролі ви-кладача, педагога, кожного, хто передає іншим свої знання, до-свід, духовні цінності. Тип викладача-інформатора, ретранслято-ра відомої інформації відходить у минуле. Викладач має бути особистістю, здатною захопити студентів, професіоналом висо-кого рівня, що володіє знаннями про новітні досягнення психоло-го-педагогічних наук, методами самостійного здобуття й застосу-вання цих знань, новим педагогічним мисленням, моделює навчальні технології відповідно до цілей освіти. Попри багатоманіття й складність інноваційних підходів в економічній освіті головними суб’єктами навчального процесу залишаються Викладач і Студент, їхня взаємодія. Поза педа-гогічною взаємодією (безпосередньою чи опосередкованою) ні-якого навчання не відбувається. Ефективність упровадження всіх інновацій визначається головним чинником — педагогічною майстерністю викладача, що стає однією з найважливіших кон-курентних переваг навчального закладу. Роль викладача у підго-товці майбутніх економістів неможливо переоцінити. Це не просто трансляція готових знань, а формування світогляду і життєвої по-зиції активних суб’єктів господарювання, тих спеціалістів, які причетні до організації та управління економічними процесами. Сучасні підходи в освіті характеризуються варіативністю як у змісті, так і в технологіях навчального процесу. Це вимагає від викладача гнучкості, творчості, високого рівня педагогічної май-стерності . Педагогічна майстерність — вищий рівень доскона-лості педагогічної діяльності, що виявляється в реалізації напе-ред запланованих цілей через відповідну організацію навчального процесу і розв’язання педагогічних завдань. Вона передусім пов’язана з особистістю викладача й характеризується наявністю цілого комплексу якостей, що забезпечують високий рівень орга-нізації професійної діяльності. До складових педагогічної май-стерності дослідники відносять професійну компетентність (знання предмета, методики викладання, педагогіки і психології), педагогічну техніку, педагогічні здібності (які забезпечують швидкість самовдосконалення) за умови гуманістичної спрямо-ваності всієї системи діяльності, яка передбачає, що студент є суб’єктом професійного самовизначення, наділеним правом ви-бору, самосвідомістю й неповторною індивідуальністю, активним суб’єктом діяльності, який засвоює суспільний досвід і реалізує свою сутність шляхом виконання певної соціальної ролі, а також здатний до цілепокладання. Педагогічні здібності при цьому визначають як «…індивідуальні, усталені властивості особистості, які полягають у спе-цифічній чутливості до об’єкта, засобів діяльності та створенні найбільш продуктивних способів досягнення у ній шуканих ре-зультатів» . Відносно самостійним компонентом у загальній структурі дія-льності викладача є педагогічна техніка — сукупність прийомів і засобів, які використовує викладач для досягнення цілей. Виріз-няють такі складові педагогічної техніки: соціально-перцептивні, вміння впливати на особистість і колектив, вміння співпрацюва-ти. Головним при цьому є організація діяльності студентів, їх спілкування між собою і з викладачем. Успішне розв’язання пе-дагогічних завдань вимагає не тільки високого рівня спеціальних знань, адекватного усвідомлення професійного обов’язку та від-повідної особистісної спрямованості, а й сформованості їх на ґрунті відносно автоматизовано здійснюваної вправності . Саме педагогічна майстерність є необхідною умовою реа-лізації інновацій та інтенсивних навчальних технологій. Се-ред основних компонентів сучасних технологій навчання в еко-номічній освіті можна вказати ті, що визначають успішність навчання та якість економічної освіти. Виявлені чинники згрупо-вані за умовами їхнього впливу на діяльність студентів: органі-заційного (10,64 %), мотиваційного (соціально-психологічного) (68,70 і методичного (20,70 характеру. Результати дослі-дження засвідчують, що близько 90 % чинників успішності без-посередньо або опосередковано пов’язані з впливом виклада-ча в процесі навчання. Серед усіх чинників успішності найваж-ливішими є такі: 1) зацікавленість в процесі навчання — 10,65 %; 2) актуальність і корисність навчального матеріалу — 9,4 %; 3) особистісні риси і проблеми студентів — 7,7 %; 4) допомога студентові концентруватися у процесі ви-вчення теми — 7,5 %; 5) подолання пасивності під час навчання — 7,4 %; 6) відповідне інформаційно-методичне забезпечення — 4,9 %; 7) доступність викладання — 3,6 %. Згідно з поширеними дидактичними теоріями, успішність на-вчання визначають здібності й задатки студентів, їхня мотива-ція та стимули відносно цілей навчання, техніка і методика на-вчання й роботи (див. рис. 2). Найважливішу роль при цьому відіграють ті, що пов’язані із соціально-психологічними умовами взаємодії суб’єктів. Адже різні форми навчальних занять — це передусім поєднання наукового змісту, навчального діалогу, ду-ховно-морального настрою (емоційного фону), створення про-блемних ситуацій і рішення педагогічних задач, моделювання умов професійної діяльності, професійне консультування.
Рис. 2. Сукупність умов, які визначають успішність навчання Узагальнення матеріалів різноманітних досліджень дає змогу визначити загальний зміст складових педагогічної майстерності, які забезпечують реалізацію конструктивної, організаційної, комунікативної і гностичної функцій у навчальному процесі1. Так, конструктивна функція полягає у: а) відборі й організації змісту навчальної інформації, що має бути засвоєна студентами; б) проектуванні тих видів діяльності студентів, які забезпечують засвоєння відповідних знань; в) проектуванні власної майбутньої діяльності й поведінки педагога, якими вони мають бути в проце-сі взаємодії зі студентами. Організаційна функція реалізується через організацію інформації у процесі повідомлення її студен-там, різних видів їхньої діяльності, власної діяльності і поведінки педагога. Комунікативна функція передбачає встановлення від-повідних взаємовідносин зі студентами, з іншими викладачами, з адміністрацією навчального закладу. Гностична (дослідницька) функція передбачає вивчення змісту і способів впливу на інших людей, їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливос-тей, переваг і недоліків процесу та результатів власної діяльності. На основі вивчення функцій педагогічної діяльності ми визна-чили певні групи професійних умінь викладачів, що є складови-ми професійної компетентності і необхідні для становлення май-стерності викладача. Перша група: вміння формулювати систему педагогічних за-вдань відповідно до умов педагогічної ситуації; конкретизувати педагогічні завдання як поетапні й оперативні; передбачати бли-зькі й віддалені результати навчання; вміння орієнтуватися на студентів як на активного суб’єкта навчально-виховного процесу з власними мотивами і цілями. Друга група педагогічних умінь охоплює три підгрупи. Під-група «Що вчити»: вміння працювати зі змістом навчального ма-теріалу відповідно до нових концепцій і технології навчання, ви-різняти вузлові ідеї навчального предмета; формування у студентів загально-навчальних і спеціальних умінь і навичок, здійснення міжпредметних зв’язків тощо. Підгрупа «Кого вчи-ти»: вміння вивчати стан окремих психічних функцій та індиві-дуальних особливостей студентів, цілісні характеристики різних видів навчально-пізнавальної діяльності; вивчати реальні навча-льні можливості студентів, розрізняти їхню успішність та особи-стісні якості, визначати перспективи їхнього найближчого розви-тку, враховувати мотивацію студентів під час планування й орга-нізації навчального процесу тощо. Підгрупа «Як учити»: вміння відбирати і застосовувати сукупність форм, методів і прийомів навчання; вміння аналізувати і комбінувати педагогічні ситуації, застосовувати диференційований та індивідуальний підхід до студентів, організовувати їхню самостійну навчальну діяльність тощо. Третя група педагогічних умінь: вміння використовувати нові психолого-педагогічні знання у своїй діяльності, аналізувати й узагальнювати власний досвід, визначати індивідуальний стиль роботи, планувати процес самовдосконалення тощо . І. Зимня зазначає: «…Педагогічні вміння — це сукупність найрізноманітніших дій вчителя, які перш за все співвідносяться із функціями педагогічної діяльності, значною мірою виявляють індивідуально-професійну компетентність». Сукупність профе-сійно-педагогічних дій завжди увиразнює позиції (спрямова-ність), і навпаки, педагогічні вміння репрезентують особистість педагога, а також його діяльність і взаємодію з учнями . У табл. 2 наведено основні вимоги до професійних педагогічних умінь викладача економіки, які були вказані як найважливіші учасниками експертних опитувань 1999—2001 років. Важливість цих професійних умінь викладача визначено методом ранжуван-ня . Таблиця 2 РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТНОГО ОПИТУВАННЯ ЩОДО ОСНОВНИХ ВИМОГ ДО ВИКЛАДАЧА ЕКОНОМІКИ № Основні вимоги до професійних педагогічних умінь викладача економіки Частка від загальноїкількості опитаних,% 1 Знання предмета, що вивчається, вміння відбирати зміст навчального матеріалу. Вміння організовувати навчаль-ний процес. Уміння контролювати процес навчання 13,8 2 Відповідний імідж викладача. Особистісні й педагогічні якості. Відкритість, щирість, інтелігентність, загальна культура, привабливість. Упевненість у собі, почуття власної гідності 12,6 3 Уміння відчувати аудиторію, підтримувати зворотний зв’язок, управляти увагою студентів 11,2 4 Наявність досвіду практичної економічної діяльності. Уміння виявляти зв’язки теорії та практики 10,7 5 Уміння виявляти й стимулювати творчий потенціал сту-дентів, використовуючи індивідуальний підхід 9,8 Закінчення табл. 2 № Основні вимоги до професійних педагогічних умінь викладача економіки Частка від загальноїкількості опитаних,% 6 Системність, логічність, доступність, чіткість, наочність викладання 9,3 7 Доброзичливе ставлення до студентів, об’єктивність, не-упередженість, вимогливість. Уміння коректно виправ-ляти помилки 8 8 Здатність до професійного вдосконалення. Вміння уза-гальнювати, аналізувати результати діяльності для її по-дальшого вдосконалення. Прогресивне мислення, здат-ність до інновацій. Уміння адаптуватися до змін 7,6 9 Уміння зацікавити студентів 7 10 Всебічний розвиток. Ораторське мистецтво, гнучкість у дискусіях. Широкий кругозір, незалежність у поглядах 4,5 11 Бажання навчати, передавати свої знання, ділитися до-свідом 3,7 12 Здатність до психоаналізу 1,8 Професійні педагогічні вміння ми розуміємо як об’єктивні характеристики праці викладача і визначаємо як здатність на-лежно виконувати певні дії, засновану на доцільному викорис-танні людиною раніше набутого досвіду, певних знань, навичок, яка є важливою складовою професійної майстерності. Зважаючи на результати наукових пошуків інших авторів у межах нашого дослідження, ми вбачаємо доцільним визначити певні групи най-важливіших професійних педагогічних умінь, які становлять під-ґрунтя професійної майстерності викладача економічних дисциплін. До цих груп належать організаційно-конструктивні, технологіч-но-методичні, комунікативні (соціально-психологічні) уміння. Реальний педагогічний процес складається із багатьох компонен-тів, проте всі їх можна віднести до трьох головних аспектів педа-гогічної діяльності: змістовного, методичного та соціально-психологічного. Упродовж тривалого часу головним і єдиним крите-рієм професійних якостей викладача залишалося глибоке знання предмета. Результати останніх досліджень засвідчують, що про-відну роль у моделі професійної кваліфікації відіграють ті уміння, які передбачають глибоке знання предмета, вміння підбирати, адаптувати зміст навчального матеріалу до потреб відповідної навчальної групи, визначати мету й завдання навчальної діяльнос-ті, реалізовувати навчальний процес відповідно до потреб і мож-ливостей студентів, контролювати його результативність, здійс-нювати оптимальний розподіл матеріалу за часом та активізацію його сприйняття, наголошення ключових ідей, використання не-обхідних засобів навчання тощо. Однак лише третя група компо-нентів структури педагогічної діяльності може забезпечити реа-лізацію на високому рівні перших двох груп. Іншого шляху втілення змісту і методики поза спілкуванням (взаємодією) немає. Адже ефективність педагогічного процесу визначається взаємо-відносинами «вчитель-учень», «вчитель-навчальна група». Саме до цієї групи компонентів віднесли учасники опитування такі вміння, як формування власного іміджу та стилю роботи, відчут-тя потреб і настроїв аудиторії, підтримання контакту і зворотного зв’язку, індивідуальний підхід до студентів, уміння говорити, пе-реконувати, слухати, бути вимогливим та об’єктивним, упевне-ність у собі, чіткість мови, використання інтонації для активізації спілкування, застосування запитань, що спонукають до обговорен-ня, вміння керувати запитаннями і коментарями студентів тощо. «…Для вчителя дуже мало знати предмет — він має перенести його в підсвідомість учня, передати учневі свій досвід. А це мож-ливо лише тоді, коли буде радісним спілкування вчителя і учня. …Вчитель має знати душу дитини, не нав’язувати їй невластиве з народження, підтримувати її. В освіті є два рівнозначні суб’єкти. Талановитий учитель — це людина, яка має власну думку, непо-вторність у реалізації свого предмета, своєрідність поведінкової активності, яка підтримує поведінкову активність учня. Він ро-бить усе можливе, щоб учень самостійно працював над собою, щоб процес учіння перейшов у процес самоучіння, виховання — у самовиховання»1. Рівень педагогічної майстерності залежить від рівня техно-логічної компетентності викладача і визначається за такими ос-новними критеріями (І. А. Зязюн): 1) доцільність (за спрямовані-стю); 2) творчість (за змістом); 3) технологічність (за рівнем педагогічної техніки); 4) оптимальність (за вибором ефективних засобів); 5) продуктивність (за результатом). Для визначення ре-зультативності педагогічної діяльності ми виокремили такі рівні та критерії сформованості професійних педагогічних умінь, які є складовими професійної майстерності (див. табл. 3). Таблиця 3 КАРТА РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ УМІНЬ, ЩО СКЛАДАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПРАЦІ ВИКЛАДАЧА № Рівнісформованості Короткий опис критеріїв результативностіпедагогічної діяльності 1 Дуже низький (репродуктив-ний) Викладач здатний розповісти студентам те, що знає сам. Мета заняття визначена стихійно, без урахуван-ня рівня підготовленості студентів. Мінімальне ви-користання навчальної літератури. Зміст навчального матеріалу вибрано стихійно, це проста концентрація інформації. Переважають традиційні методи однобічного пояснення, коли учень пасивно сприймає інфо-рмацію. Елементи організаційної структури заняття не обґрунтовані, нечіткі. Спроектована модель занят-тя має декларативний характер 2 Низький(адаптивний) Викладач уміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії. Мета і структура заняття ви-значені адекватно рівню підготовки студентів, однак відсутні навички варіативності методів і способів на-вчально-пізнавальної діяльності. Методи активізації застосовуються рідко 3 Посередній (ло-кально-моделювальний) Викладач володіє головними стратегіями навчання студентів. Мета й завдання роботи обґрунтовані, од-нак невизначені рівні засвоєння бази знань та відпо-відні їм форми і методи роботи. Переважають тради-ційні методи і прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності та контролю знань. Активі-зація діяльності студентів відбувається без відповід-ного дидактичного обґрунтування 4 Високий (систе-мно-моделювальний) Викладач володіє технологіями навчання студентів. Мета, завдання і структура заняття обираються об-ґрунтовано, відповідно до особливостей групи, ана-лізу майбутньої професійної діяльності, ролі навча-льного матеріалу в курсі з урахуванням міжпредметних зв’язків. Моделюється рівень засвоєння знань з теми, відповідні форми і методи навчально-пізнавальної діяльності та контролю. Зміст виклада-ється у логічній структурі, що відповідає меті. Пере-важають проблемні (частково-пошуковий, проблем-ного викладу, дослідницький) методи навчання, що відповідають потребам активізації діяльності студен-тів, їхнім мотивам та інтересам Закінчення табл. 3 № Рівнісформованості Короткий опис критеріїв результативностіпедагогічної діяльності 5 Дуже високий (творчий) Викладач використовує зміст свого предмета як спо-сіб формування особистості студента. Мета, завдан-ня і структура заняття відповідають потребам фор-мування економічного мислення й економічної поведінки студентів. Застосовується диференційова-ний підхід до розробки системи завдань. Форми і ме-тоди навчально-пізнавальної діяльності групи підпо-рядковані цілям реалізації алгоритмічно-дієвого і творчого рівнів засвоєння знань. Переважають акти-візаційні методи навчання. Проектується діяльність і поведінка студентів у конкретних економічних ситу-аціях Однією з основних проблем, які викладачам доводитися розв’язувати з метою вдосконалення професійної підготовки майбут-ніх економістів, поряд із її конкретизацією і наближенням до майбутньої професійної діяльності, є проблема використання ін-тенсивних технологій навчання. Важливим завданням є спеціально організоване, науково обґрунтоване педагогічне керування на-вчальною діяльністю студентів, що передбачає поетапну реаліза-цію її відповідних цілей, функцій і структури: 1) забезпечення студентів теоретичними знаннями, потріб-ними для професійної діяльності за сучасних соціально-економічних умов і достатніми для розвитку мотивів діяльності економіста; 2) забезпечення розвитку професійних умінь майбутнього фа-хівця шляхом спеціальної організації навчально-виховної діяльнос-ті, що вимагає активного вияву особистісних якостей студентів; 3) набуття студентами мінімально необхідного досвіду прак-тичної діяльності та формування у них потреб у професійному самовдосконаленні. При цьому професійна підготовка студентів поетапно напов-нюється різним змістом. На початковому етапі провідним є мо-ральний компонент у навчальній діяльності студентів, а головним у професійній мотивації є інтерес. Під час цієї роботи у студентів передусім формується мотиваційне підґрунтям майбутньої діяль-ності через систему бесід, дискусій, аналізу конкретних ситуацій. Зрештою у більшості студентів формується зацікавлене ставлення до пропонованої діяльності, що створює передумови для інтен-сифікації навчально-виховного процесу. На другому етапі відбувається переростання початкового пі-знавального інтересу в професійний інтерес до конкретного виду діяльності. Цей етап спрямований на формування у студентів професійної самосвідомості та нових ціннісних орієнтацій. До того ж вони мають ознайомитися з системою ознак, на які слід орієнтуватися для повного і правильного виконання певної дії (завдання) в процесі професійної діяльності, визначати, які вмін-ня і навички потрібно сформувати. Для цього студенти аналізу-ють та обґрунтовують цілі, умови і способи реалізації діяльності, розробляють відповідні методичні рекомендації, беруть участь у практичній реалізації дій, дотримуючись необхідної послідовнос-ті їх виконання. На наступному, третьому етапі вузловим є практичне залучен-ня студентів до професійної діяльності. Для цього потрібні не ли-ше загальні знання з конкретної галузі, а й спеціальні знання, вміння і навички; попередній досвід виконання професійних практичних завдань і мінімально необхідний досвід праці за обра-ним фахом, що його набувають під час відповідного професійного навчання. Залучення студентів до професійної діяльності економі-ста може сприяти розвитку такого інтегрального особистісного новоутворення, яке передбачає прагнення працювати у певній га-лузі, наявність спеціальних знань, умінь і навичок, а також ком-плекс індивідуально-психологічних якостей, що забезпечують ви-соку ефективність професійного функціонування людини саме у цій галузі. На третьому етапі активно формують професійні умін-ня, необхідні для конкретної діяльності. Це може відбутися в про-цесі реалізації студентами навчальних проектів у змодельованих та реальних умовах практичної діяльності, що вимагає від них ви-яву самостійності, ініціативності, творчого підходу, наполегливос-ті і водночас дає змогу можливість поглибити знання не лише про конкретні професії та вимоги їх до людини, а й про власні можли-вості в плані опанування професії економіста.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Роль викладача в сучасних інтенсивних технологіях навчання» з дисципліни «Методика викладання економіки»
і методичного (20,70 