Джефф Фрімен викладав упродовж шести років під час на-вчання в аспірантурі Колумбійського університету, де він за-хистив дисертацію з сучасної європейської історії, а потім пе-рейшов працювати в Південно-західний університет на постійну ставку. Він вважав себе викладачем вимогливим, але справедливим, і був трохи здивований, довідавшись, що його перший курс «Європейська конституційна історія» — обов’язковий для бакалаврів — вважається серед студентів простим курсом, на якому легко одержати оцінку В. Решта шість ви-кладачів, які також читали цей курс, були не дуже вимогливи-ми; кожен із них мав право самостійно вирішувати, що і як ро-бити впродовж викладання курсу. Джефф вирішив перебрати на себе цілковиту відповідальність за свій курс і домагатися вимогливості й точності. На його подив, студенти позитивно відреагували на таку політику. Після кожної півгодинної лекції він проводив обговорення, до якого всі студенти завжди добре готувалися. Усі, але не Боб Крейн. Він відвідував заняття нерегулярно, ні-коли не брав участі в обговоренні, замість реферату здав щось, що можна назвати пародією на дослідження, і навіть не прийшов на обов’язкову дискусію, яку багато студентів вважали кращим заняттям за весь курс. Фінальний іспит не показав жодних по-ліпшень, і Джефф із легким серцем поставив Бобові оцінку D. Тиждень потому, в середині листопада, Боб увірвався до кабінету Джеффа — це була його перша поява з початку семестру, незва-жаючи на постійні запрошення з’явитися на консультацію. «Ви не можете так зі мною вчинити, м-р Фрімен, — вибухнув Боб. — Я заслуговую на вищу оцінку!» «Не бачу для цього ніяких підстав, — сказав Джефф. — Ви постійно опинялися в самому кінці рейтингу. Я б міг вигнати вас одразу, але подумав, що ви заслуговуєте D принаймні за те, що здали щось на зразок реферату». Потім він у деталях описав Бо-бові його численні помилки і провали протягом курсу. Боб змі-нив тактику: «Послухайте, м-р Фрімен, — сказав він. — Ви роби-те велику помилку. Ви маєте поставити мені С». Ця заява пролунала як погроза; ультимативний тон Боба роз-лютив Джеффа. «Тоді вам треба краще працювати впродовж кур-су, — холодно відповів він. — А тепер, будь ласка, не марнуйте свій і мій час. Мені здається, вам треба йти». Боб пішов. Через півгодини в кабінеті Джеффа залунав телефонний дзво-ник: «Це Метт Крейн. Боб — мій молодший брат, — почувся у слухавці гучний голос. — Ми не збираємося терпіти ваші витів-ки. Чому вам узагалі дозволили викладати в цьому коледжі, чорт забирай? Ми зараз йдемо до декана, і вас звільнять!» Джефф ки-нув слухавку, тремтячи від люті. Телефон задзвонив знову: «Знаю, я погарячкував, — сказав Метт. — Я прошу вибачити ме-ні, але справа от у чому: ми обоє граємо у футбольній команді, розумієте? Боб наш кращий захисник, і до кінця сезону залиши-лося всього дві ігри. Він уже є в списку на відрахування. Якщо ви не поставите йому С, його виженуть з команди і з нашого братства. Це справді важливо!» Джефф просто лютував. Футбол — важли-во? А він думав, що річ у конституційній історії! «Ваш брат чес-но заробив свою оцінку D, — сказав він. — Відверто кажучи, я не певен, що він взагалі щось читав за цим курсом. Не бачу жодних підстав змінювати його оцінку». Метт раптово став дуже ввічливим: «Ну добре, пане Фрімен. Якщо він нічого не робив на вашому курсі, не могли б ви поста-вити йому прочерк? Це не знизить його середній бал, і він зможе залишитися в команді. Ви не уявляєте, як це для нас важливо. Невже вам його зовсім не шкода?» Джефф почав вагатися. Він замислився, наскільки його принципи відповідали принципам цього університету. Він згадав нещодавні збори викладачів коле-джу, на якому представник опікунської ради сказав: «Ми хочемо, щоб наша футбольна команда пишалася своїм університетом!» Тоді ця заява здалася Джеффу смішною, але тепер він замислив-ся, наскільки серйозно в Південно-західному університеті стави-лися до футболу. Джефф згадав, що чимало колишніх випускників університе-ту, котрі робили закладові великі пожертвування, дякували при цьому не історичному факультету, а футбольній команді. Футбол був пристрастю багатьох студентів. Невже, думав він, у нього склалося неправильне уявлення про ієрархію цінностей у цьому навчальному закладі? Може, його вимоги до Боба Крейна були невиправдано високими? Одне слово, чи була в словах Метта бо-дай частка правди? Джефф стиснув трубку і промурмотів: «Я подумаю, до поба-чення». І повісив трубку. Потім, у своєму кабінеті, він почав роз-мірковувати стосовно цього конфлікту. «Що мені робити, — ду-мав він. — Піддатися на домагання чи поставити цьому негідникові D, на що він цілком заслуговує?». Завдання 2 1. Уважно прочитайте зміст конкретної ситуації «Кафете-рій». 2. Зробіть SWOT-аналіз цього кейсу. 3. Під час вивчення якої економічної дисципліни можна застосувати цей метод навчання?
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кошмар одного викладача» з дисципліни «Методика викладання економіки»
