Єдиним засобом формування уважності є вплив на мислення. Наочність сприяє такому розвиткові тією мірою, якою вона сти-мулює процес мислення. Наочний образ предмета може сам по собі привабити увагу, але мета використання наочності полягає у тому… щоб на певному етапі пізнання діти перейшли від образу до узагальнення, до закономірності. …Передусім слід пам’ятати, що наочність — це загальний принцип розумової праці малень-ких школярів. К. Д. Ушинський писав, що діти мислять «формами, звуками, фарбами і відчуттями» . Ця вікова особливість вимагає, щоб мислення маленької дитини розвивалося серед природи, щоб вона одночасно бачила, чула, переживала і думала. Наочність — сила, що розвиває уважність, мислення, вона на-дає емоційного забарвлення процесу пізнання. Завдяки одночас-ності бачення, слухового сприйняття, переживання і мислення у свідомості дитини формується те, що в психології називають емоційною пам’яттю; з кожним уявленням і поняттям, відкладеним у пам’яті, пов’язується не тільки думка, а й почуття, переживання. Без цього про повноцінний розумовий розвиток у дитинстві годі й казати. …Тож нехай слово, яке входить у свідомість дитини, набуває яскравого емоційного забарвлення. По-друге, застосовуючи наочність, потрібно обміркувати, як від конкретного перейти до абстрактного… Це дуже важливий момент інтелектуального виховання: засіб наочності потрібен лише на певному етапі активізації мислення. По-третє, поступово слід переходити від натуральних до зо-бражувальних засобів наочності, а потім до тих, що дають симво-лічне зображення предметів і явищ. …Завдання педагога полягає в тому, щоб поступово переходити до дедалі складніших узагаль-нень під час застосування засобів наочності. Конче важливо на-вчити дітей розуміти символічні зображення — зарисовки, схеми. Вони відіграють величезну роль у розвитку абстрактного мислен-ня. …Тому зображувальну наочність я розглядаю не лише як засіб конкретизації уявлень і понять, а й як спосіб виходу зі світу уяв-лень у світ абстрактної думки. До того ж наочність є способом ро-зумового самовиховання… Навчити намалювати задачу — означає забезпечити перехід від конкретного мислення до абстрактного. …Потрібно провести дитину від яскравих образів до їх символіч-них зображень, і від них до розуміння відношень і залежностей. По-четверте, від зображувальної наочності поступово перехо-дьте до словесно-образної. Словесний образ — це крок на шляху від мислення «формами, звуками, фарбами і відчуттями» до мис-лення поняттями. …Словесні образи мають виняткове значення у формуванні емоційної пам’яті, у збагаченні того, що в психології називають внутрішнім мовленням. По-п’яте, засоби наочності мають бути такими, щоб діти звер-тали увагу на найсуттєвіше. Отже, наочність потребує неабиякої майстерності — у її вико-ристанні знання душі та мислення учнів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Наочність — шлях до пізнання» з дисципліни «Методика викладання економіки»
