СПІВПРАЦЯ, КОНФЛІКТИ ТА КОНКУРЕНЦІЯ В ЛОГІСТИЧНИХ КАНАЛАХ
Між учасниками одного каналу, а також між різними ка-налами можуть спостерігатися і різні ступені співпраці, конфлікти та конкуренція. Як правило, співпраця характерна для членів, які вхо-дять до складу одного каналу. Виробники, оптовики та роздрібні торговці допомагають один одному і, звичайно, це приносить більший прибуток для кожного, ніж тоді, коли б вони діяли поодинці. Завдя-ки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуго-вувати й повніше задовольняти цільовий ринок. Однак в межах ка-налу нерідко виникають і конфлікти. Іноді це буває конфлікт між фірмами одного рівня. Скажімо, багато дилерів компанії «Форд» у Чикаго скаржаться на те, що деякі їхні колеги у тому ж місті прово-дять агресивну цінову політику та рекламу, збільшуючи свій збут. Конфліктувати можуть і представники різних рівнів того самого каналу. Наприклад, кілька років тому виник конфлікт між «Джене-рал Моторз» та її дилерами, коли корпорація намагалася примусити виконувати настанови у галузі технічного обслуговування, ціноут-ворення і реклами. Конкуренція виникає між фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті самі ринки. Приміром, конкурентами у боротьбі за покупців є універмаги, магазини товарів за зниженими цінами та підприємства роздрібної торгівлі, що тор-гують за каталогами. Результатом такої конкуренції є більш широ-кий вибір товарів та послуг, діапазон цін для споживача. Спостерігається і конкуренція між комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок. Скажімо, споживачі можуть придбати продукти харчування через традиційні канали розподі-лу, корпоративні мережі, роздрібних торговців та систему під-приємств громадського харчування. При формуванні каналу товароруху необхідно зважати на попе- редні досягнення. Фірма-новачок нерідко є організацією місцевого масштабу, яка діє на обмеженому ринку. У зв’язку з обмеженістю фі-нансових ресурсів вона здебільшого користується послугами вже іс-нуючих посередників. А на будь-якому місцевому ринку кількість посередників, як правило, незначна: кілька торгових агентів, кілька оптовиків, кілька укорінених роздрібних торговців, кілька автотранс-портних компаній і кілька складських підприємств. Вибір кращих ка-налів навряд чи буде складною справою. Складність полягатиме хіба що у тому, щоб один чи кілька посередників переконалися у вигідно-сті нового товару. Якщо фірмі-новачку пощастить, їй вдасться поши-рити свою діяльність і на інші ринки. При цьому їй знову доведеться працювати через вже існуючих посередників, що у різних місцях зу-мовлює використання різних каналів товароруху. На дрібних ринках фірма може організувати збут товару безпосередньо роздрібним тор-говцям, на більш великих ринках — діяти через оптовиків. У сільській місцевості вона може співпрацювати з торговцями товарів змішаного асортименту. В одному регіоні країни вона може надавати привілеї посередникам, оскільки усі торговці працюють тут саме на цих умовах. В іншому — збувати свій товар через будь-які торго- вельні організації, що будуть згодні займатися цією діяльністю. Отже, система каналів розподілу товару формується під впливом місцевих можливостей та умов. Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС) всупереч традиційним каналам розподілу. Як уже зазначалося, тради-ційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Ко-жен член каналу – це окреме підприємство, яке намагається забезпе-чити собі максимальний прибуток, навіть на шкоду отримання мак-симального прибутку системою в цілому. Жоден з членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів. Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власником роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має мож-ливості забезпечити їх певну співпрацю. Домінувати у межах верти-кальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що переслідують свою мету. Ці системи еко-номічні, з міцними позиціями на ринку, виключають дублювання зу-силь. Існує три основних типи вертикальних маркетингових систем: 1) корпоративні — в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні; 2) договірні — складаються з незалежних фірм, що зв’язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів; 3) керовані — координують діяльність ряду послідовних ета-пів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та роз-мірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного то-вару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару. Їх класифікація подана на рис. 9.
Рис. 9. Види вертикальних маркетингових систем Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища для кон’юнктури ринку. Тому за цих обставин неодмінною якістю логістичної системи є її здатність до адаптації. Висока надійність та забезпечення стій-кості — один з фундаментальних принципів її функціонування. Схематично функції логістичної системи можна зобразити так:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СПІВПРАЦЯ, КОНФЛІКТИ ТА КОНКУРЕНЦІЯ В ЛОГІСТИЧНИХ КАНАЛАХ» з дисципліни «Логістика»
