Формування тарифів на послуги готельного господарства
У практиці готельного бізнесу використовується велике різноманіття різних тарифів. Основними видами є стандартний (базовий) і спеціальний тарифи. Стандартний (базовий) тариф – базова розрахункова ціна даного номера. Спеціальний тариф – стандартний тариф, зменшений на певну величину (знижку). Використовується для розширення ринку збуту продукції, є основною «зброєю», що використовується в конкурентній боротьбі. Серед спеціальних тарифів можна виділити такі основні види: Сезонні тарифи – використовуються готелями, які офіційно оголошують два або декілька сезонних тарифів (Н-р: тарифи високого сезону, сезону і міжсезоння). Сезонні тарифи можуть бути як більше базового тарифу, так і менше. Під час високого сезону тариф на мешкання в готельних номерах може бути встановлений на максимально високому рівні, що значно перевищує базовий тариф. У даному випадку величина тарифу на мешкання в готельних номерах визначається попитом. Під час міжсезоння тарифи можуть бути встановлені на мінімальному рівні. Метою діяльності готелів у такий період є не стільки отримання прибутку (тариф може бути встановлений на рівні витрат, оскільки витрати виступають як нижня межа при встановленні ціни), а залучення клієнтів і відшкодування постійних витрат, які матимуть місце незалежно від рівня завантаження готелю (в загальній величині витрат, пов'язаних з експлуатацією і обслуговуванням готелів, близько 70% займають постійні витрати). Тарифний календар залежить від кліматичних умов курорту, його специфіки (наприклад готель на побережжі або на гірському курорті). Подібну практику активно використовують і багато міських готелів. Для них високим сезоном можна назвати робочий тиждень, а мертвим – вихідні дні. Тарифна політика готелю повинна також враховувати святкові дні (наприклад, під час Різдва і Нового року практично у всіх готелях наступає високий сезон). Враховується проведення масових, популярних заходів (олімпійських ігри, чемпіонати, міжнародні виставки, ярмарки, свята, що здобули всесвітню популярність і т.д.). Під час таких подій зростає притік туристів, підвищується попит на готельні номери і, як наслідок, готелі надають мешкання в номерах за завищеними цінами (тарифам). Тарифи для особливих категорій клієнтів. Багато готелів визначають для себе перелік особливих клієнтів, для яких будуть використані пільгові тарифи. Так, в одних готелях існують пільгові тарифи для викладачів і вчителів, в інших – для учнів і студентів. Більшість готелів надає значні знижки людям літнього віку і т.д. Тарифи для представників державної і місцевої влади. Особам, які представляють державну і місцеву владу за рубежем надається мешкання в готелях за спеціальними тарифами. Втрати в ціні за конкретний номер компенсуються гарантією отримання певного мінімуму клієнтів від урядових і державних служб. Проте керівництво готелю може ухвалити рішення про їх відміну на деякий час (наприклад під час високого сезону). Корпоративні або комерційні тарифи пропонуються крупним компаніям, корпораціям, які часто співробітничають з даним готелем. Рекламні тарифи – надаються співробітникам турфірм і всім тим, хто може принести готелю значний прибуток в майбутньому. Тарифи неповних діб. Використовуються у практиці деяких готелів. При цьому дані тарифи застосовуються для клієнтів, які зупиняються без нічлігу або не на всю ніч (так звані тарифи неповних діб, тарифи світлового дня, а іноді тарифи короткого використання номера). Проте така практика встановлення тарифів використовується обмежено. Сімейні тарифи для батьків з дітьми . Встановлюються за рішенням керівництва готелі. Можливі варіанти безкоштовного поселення дітей або оплати 50% за мешкання дітей. Вік дітей, відносно яких встановлюється такого роду тариф, встановлюється керівництвом готелю. Розглянемо основні методи, що використовуються при формуванні тарифів на послуги готельного господарства. При встановленні тарифів на мешкання в готелях в загальному вигляді враховуються два чинники: 1) собівартість номера; 2) прийнятність тарифу для клієнта. З одного боку, розміри готельних тарифів повинні гарантувати покриття витрат на утримання готелю і відшкодовувати капітали, що вкладаються. З другого боку, вартість номера має бути прийнятною для клієнта. При розрахунку тарифу необхідно враховувати реальне використання готельних ресурсів, що характеризується коефіцієнтом завантаження (Кз). , (10.10) де Nфакт – фактичний рівень завантаження (визначається готелями самостійно з урахуванням середнього завантаження за минулі періоди часу), номер на добу; койко-дні; Nмакс – максимальна пропускна спроможність готелю Найбільш часто використовуються наступні методи розрахунку вартості мешкання в готельних номерах: 1.Метод наближеного підрахунку. Цей метод довгий час застосовувався в США. Він встановлював тариф номера з розрахунку 1 долар на кожні 1000 доларів будівельних витрат на один номер. Наприклад, припустимо, що середні будівельні витрати склали 80 000у.е. на готельний номер. Використовуючи співвідношення 1 до 1000, одержуємо середню ціну номера, рівну 80 у.о. Однак приймаючи за основу будівельні витрати, упускається з вигляду ефект інфляції. Так, добре обладнаний готель з витратами на номер 100 000 у.о. міг бути побудована сорок років тому з витратами 20 000 у.о. за номер. Метод 1у.е. за 1000 у.о. рекомендує ціну 20 у.о. за номер, тоді як дійсна ціна буде значно вище. 2.Метод, заснований на отриманні певної очікуваної величини прибутку (на основі заданого рівня повернення вкладених інвестицій) 3.Метод, орієнтований на встановлення тарифу на основі середнього розміру рентабельності. 4.Формування тарифу на основі приведення витрат до площі готелю. Практичне вживання даного методу розглянемо на умовному прикладі: в готелі є 203 номери на 326 місць. При цьому номерна фундація готелю складає: 80 номерів – однокімнатних одномісних (1к.1.м); 63 номери – однокімнатних двомісних (1к. 2м); 60 номерів – двокімнатних двомісних (2к.2м.). Згідно з технічним паспортом готелю загальна площа номерів складає 3 778,4 квадратні метри, а площа холів, коридорів, вестибюлів має 509,5 квадратних метрів. Вся експлуатована площа готелю рівна 4 287, 90 квадратних метрів. Площа номерів при цьому складає: 1к.1м. номери – 11,5 ; 1к.2м. номери – 16,8 м ; 2к.2м. номери – 30,0 м. Витрати на утримання, обслуговування готелю в місяць складають 35 220 у.о. грн. Дані про витрати представлені з урахуванням віднесення витрат до кількості місць, експлуатованої площі і до кількості номерів. 1. Витрати, залежні від кількості місць, за звітний місяць склали 36 700 грн., у тому числі: – водопостачання – 11500 грн.; - каналізація – 8000 грн.; - вивіз сміття – 3000 грн.; - прання білизни – 13200 грн.; - витрати на миючі засоби – 1000 грн. 2. Витрати, залежні від площі готельного номера в місяць склали 197600 грн., у тому числі: - заробітна плата працівників, зайнятих прибиранням номера, – 101 500 грн.; - амортизація – 41 000 грн.; - витрати на миючі й чистячі засоби для прибирання номера – 4500 грн.; - витрати на електроенергію -18000 грн.; - витрати на опалювання номерної фундації – 21000 грн.; - витрати на поточний ремонт – 10000 грн.; - витрати на дезобробку приміщень – 1600 грн. 3. Витрати, залежні від кількості номерів, за місяць склали 117900 грн., у тому числі: - заробітна плата працівників обслуговуючого господарства – 36200 грн.; - заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу – 63500 грн.; - витрати на зв'язок, поштово-телеграфні витрати – 2100 грн.; - інші витрати – 12500 грн. Необхідно розрахувати тариф на мешкання в однокімнатному одномісному, однокімнатному двомісному, двокімнатному двомісному номерах з урахуванням коефіцієнта завантаження 70 %, рентабельності 18% по відношенню до собівартості і ПДВ 20%. I. Визначимо величину площі допоміжних приміщень (холів, коридорів, вестибюлів), що доводиться до площі номерів (j): J = 509,5 м / 3778,4 м = 0,14. Таким чином, на кожний тип номера припадає додаткова площа в розмірі : 1к.1м.- 11,5 х 0,14 = 1,61 м2 ; 1к.2м.- 16,8 х 0,14 = 2,35 м2 ; 2к.2м. – 30,0 х 0,14 = 4,20 м2 . Можна сказати, що умовно площа номерної фундації складає: 1к.1м.- 11,5 + 1,61 = 13,11м2 ; 1к.2м.- 16,8 + 2,35 = 19,15 м2 ; 2к.2м. – 30,0 + 4,2 = 34,20 м2 . II. Розподілимо витрати згідно із заданими групами витрат таким чином: 1-ша група витрат: Витрати / кількість місць = 36700 / 326 = 112,60 грн. на одне місце. Таким чином, на однокімнатний одномісний номер доводиться 112,60 грн. витрат; на однокімнатний двомісний номер – 225,20 грн. і на двокімнатний двомісний – 225,20 грн. витрат першої групи розподілу. 2-га група витрат: Витрати / площа номерів = 197600 / 4287,90 = 46,00 грн. на один квадратний метр номерної фундації. Розподіл даної групи витрат по типах номерів проведений таким чином: 1к.1м. – 603,10 грн.; 1к.2м. – 880,90 грн.; 2к.2м. – 1573,20 грн.. 3-а група витрат: витрати / кількість номерів = 117900 / 203 = 580,80 грн. на один номер. Таким чином, собівартість експлуатації номера в місяць складе: 1к.1м. = 112,60 + 603,10 + 580,80 = 1296,50 грн.; 1к.2м. = 225,20 + 880,90 + 580,80 = 1686,90 грн.; 2к.2м. = 225,20 + 1573,20 + 580,80 = 2379,20 грн. Тариф на експлуатацію номера в добу з урахуванням рентабельності і ПДВ (за умови 100%- завантаження номерної фундації ) складе: 1к.1м. = 1296,50 х 1,18 х 1,2 / 30 = 61,20 грн.; 1к.2м. = 1686,90 х 1,18 х 1,2 / 30 = 79,60 грн.; 2к.2м. = 2379,20 х 1,18 х 1,2 / 30 = 112,30 грн. З урахуванням середнього коефіцієнта завантаження номерної фундації Кз = 0,7, тарифи на експлуатацію номерів в добу складуть: 1к.1м. = 1296,50 х 1,18 х 1,2 / 30 х 0,7 = 87,40 грн.; 1к.2м. = 1686,90 х 1,18 х 1,2 / 30 х 0,7 = 113,70 грн.; 2к.2м. = 2379,20 х 1,18 х 1,2 / 30 х 0,7 = 160,40 грн. Наведені методики розрахунку тарифів на послуги готельного господарства мають широкий вжиток у вітчизняній практиці ведення готельного бізнесу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування тарифів на послуги готельного господарства» з дисципліни «Ціноутворення»
