Ключовим, дискусійним в макроекономіці є питання про те, які механізми — ринкові чи державні — здатні якнайефективніше під-тримувати в економіці повну зайнятість. Прихильники класичної теорії обстоюють думку, що повна зайнятість — це норма ринкової економіки. Неповна зайнятість не є внутрішнім продуктом ринку, а виникає під впливом випадкових, зовнішніх щодо ринкової еконо-міки (війни, політичні перевороти, стихійне лихо тощо) чинників. Якщо це відбувається, то ринок здатний швидко відновлювати по-вну зайнятість без державного втручання. Це знаходить своє відо-браження в класичній моделі сукупної пропозиції, яка розглядається в темі 4. Але положення класичної теорії про здатність ринку до швидко-го відновлення повної зайнятості входить у суперечність із реаль-ною економікою. Досвід багатьох країн свідчить, що економіка до-сить часто і тривалий період може перебувати в умовах неповної зайнятості, і без державного втручання не здатна швидко вийти із цього стану. Вперше такого висновку дійшов видатний англійський економіст Д. М. Кейнс. Спираючись на світову економічну кризу (1929 — 1933 рр.), яка увійшла в історію під назвою «Велика депресія», він піддав конструктивній критиці класичну теорію. Натомість він за-пропонував альтернативну теорію, яка отримала назву «кейнсіансь-ка теорія». На відміну від класиків, Кейнс вважав, що періодичні повторен-ня спадів і депресій, які супроводжуються значним безробіттям, є не випадковістю, а закономірною рисою ринку в умовах вільної конку-ренції. Це явище він пояснював двома обставинами. По-перше — нестабільністю сукупного попиту, яка зумовлюється внутрішніми властивостями ринкової економіки. Так, з одного боку, при збіль-шенні доходу домогосподарств їх гранична схильність до спожи-вання зменшується. Це положення отримало назву «основний пси-хологічний закон» Кейнса. За цим законом динаміка споживання відстає від динаміки виробництва, що викликає його падіння. З ін-шого боку, внаслідок падіння виробництва і виникнення песимістичних очікувань зменшується схильність до інвестування, а відсоткова ставка не здатна виправити ситуацію, оскільки за цих умов інвестиції є маловідчутними для неї. По-друге, ціни і зарплата не є гнучкими в короткостроковому пе-ріоді і не можуть знижуватися в умовах падіння сукупного попиту. Згідно з цим положенням крива сукупної пропозиції прибирає ви-гляду горизонтальної лінії. Отже, єдиним наслідком падіння сукуп-ного попиту є скорочення обсягів виробництва і зайнятості при ста-більних цінах. Це означає, що не ринковий механізм, а лише зовнішні щодо ринку чинники здатні викликати збільшення сукуп-ного попиту і вивести економіку зі стану неповної зайнятості. Спираючись на перелічені аргументи, кейнсіанці доходять ви-сновку про необхідність державного втручання в економіку. При цьому об’єктом державного впливу на економіку має бути сукупний попит, який отримав назву «ефективний попит». Це означає, що, збільшуючи сукупний попит, держава отримує здатність компенсу-вати дефіцит попиту з боку приватної економіки і завдяки цьому відновлювати повну зайнятість. Основним методом стимулювання сукупного попиту кейнсіанці вважають фіскальну політику на основі збільшення державних заку-півель, трансфертів та зниження податків. Оскільки стимулювальна фіскальна політика може викликати бюджетний дефіцит, то для йо-го фінансування пропонується використовувати державні позички і в певних межах грошову емісію. Важливу роль у кейнсіанській тео-рії відіграє мультиплікатор. В умовах неповної зайнятості, коли по-тужності економіки використовуються не повністю, збільшення бюджетних видатків забезпечує значний мультиплікативний ефект. У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб отри-мати початкові уявлення про роль держави в економічних процесах, потрібно знову повернутися до моделі економічного кругообігу, підключивши до неї уряд [15, с. 101]. В економічному кругообігу він виконує три функції: здійснює на відповідних ринках закупівлю ре-сурсів та продуктів і несе пов’язані з цим витрати; забезпечує домо-господарства і підприємства суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров’я, науку, культуру, армію тощо; отримує від домогосподарств і підприємcтв податки, за рахунок яких фінансу-ються суспільні блага. У моделі економічного кругообігу податки називаються чистими, оскільки вони відображають кінцевий результат фінансових відно-син між урядом і суб’єктами приватного сектора економіки. З одно-го боку, уряд отримує від них податки (ТА), з іншого — здійснює зворотні платежі у формі трансфертів (TR), до яких належать субси-дії, виплати по безробіттю, пенсії тощо. Отже, в остаточному підсу-мку уряд отримує лише чисті податки: . Модель економічного кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава в системі макроекономічного регулювання. По-перше, вона виконує перерозподільчу функцію в економіці. Так, змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє сукупний дохід між приватним сектором економіки і виробництвом суспільних благ та послуг. У межах цієї функції вона здійснює пев-ну соціальну політику. По-друге, вона виконує стабілізаційну функ-цію в економіці. Так, змінюючи обсяги державних закупівель та рі-вень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки і, як наслідок, на рівень виробництва. Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рівнова-ги. В темі 6 при побудові моделей економічної рівноваги ми абстра-гувалися від держави. Пригадаймо, що в межах приватної закритої економіки , а економічна рівновага за методом «видатки — випуск» визначається за формулою: . З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями: . Тому економічна рівновага визначається за формулою . Одночасно суттєво трансформується функція споживання. В спрощеній моделі . Тому функція споживання визначається так: З урахуванням держави, коли з’являються чисті податки, після-податковий дохід зменшується за формулою: . За цих умов функція споживання змінюється: Чи-сті податки можна обчислити за формулою , де t — гранич-ний коефіцієнт податків, який відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу: Звідси функція спожи-вання модифікується: Отже, поява чистих податків зменшує споживання за будь-якого рівня доходу. Тепер перейдемо до моделі економічної рівноваги за методом «ви-лучення — ін’єкції». В умовах відсутності держави рівновага за цим методом визначається формулою: З урахуванням держави вилу-чення доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними за-купівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги прибирає вигляд: Одночасно трансформуються заощадження. У спрощеній моделі заощадження зводяться до приватних за фо-рмулою . З урахуванням держави вони зменшуються на ве-личину чистих податків: . Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і пере-нести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кін-цевий вираз моделі економічної рівноваги:
де ( ) — приватні заощадження, ( ) — державні заощадження. Сума приватних та державних заощаджень дорівнює націо-нальним заощадженням. Отже, економічна рівновага за методом «вилучення — ін’єкції» — це рівновага між національними заощадженнями та інвестиціями. Зазначена модель є лише іншим виразом моделі за методом «ви-датки — випуск». Щоб у цьому переконатися, розкриємо дужки в нашій моделі:
Після скорочень і перенесення в праву частину рівняння С і G, отримаємо формулу, яка є моделлю економічної рівноваги за мето-дом «видатки — випуск»:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Держава в системі макроекономічного регулювання» з дисципліни «Макроекономіка»
