АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ СПОТОВОЇ ТА Ф’ЮЧЕРСНОЇ ЦІНИ АКТИВУ
Ціна, яка фіксується при укладенні ф’ючерсного контракту, називається ф’ючерсною. Ця ціна відбиває очікування інвесторів майбутньої ціни для активу, який є предметом тієї чи іншої уго-ди. Ф’ючерсні ціни встановлюються через взаємодію попиту та пропозиції, які створюються учасниками ринку. Ф’ючерсна ціна може бути вищою за готівкову ціну відповідного активу або ниж-чою за неї залежно від кількості хеджерів з короткими та довги-ми позиціями. Ситуація, коли ф’ючерсна ціна активу F1 вища за готівкову ціну С, називається контанго (contango — додаток до ціни), а коли ф’ючерсна ціна F2 нижча за ціну касового ринку, говорять про беку-ордейшн (backordertion — зворотний порядок) (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Графік співвідношення ф’ючерсних та готівкових цін Як видно з графіка (рис. 6.2), на момент поставки ф’ючерсна ціна зрівнюється з готівковою ціною. Така закономірність спостерігається тому, що можливе проведення арбітражних операцій на ф’ючерсному та спотовому ринках. Арбітражна угода — це одночасна купівля і продаж одного й того самого активу на двох різних ринках з метою отримання безризикового прибутку. Різниця між ф’ючерсною та готівковою цінами в момент поставки дає можливість здійснити арбітражну операцію, а фізична поставка базових активів за ф’ючерсною угодою є механізмом проведення такої операції. Нехай на момент здійснення контракту ф’ючерсна ціна вища за спотову: F1 > С. Тоді учасник продає ф’ючерсний контракт за ціною F1 і одночасно купує на спотовому ринку відповідний базовий актив за ціною С. У день поставки він виконує свої зобов’язання за ф’ючерсним контрактом і отримує прибуток P, що дорівнює різниці між цінами: P = F1 – С. У розглянутій ситуації арбітражери починають активно здійс-нювати операції, аби заробити майже безризиковий прибуток. Вна-слідок цього пропозиція на ф’ючерсному ринку росте і, відповідно, ціна контрактів падає. Одночасно на спотовому ринку підвищується попит на базовий актив, який покладено в основу ф’ючерсної угоди, а отже, ціна зростає. Такий процес відбувається доти, доки ціни на ф’ючерсному і спотовому ринках не зрівняються. Якщо ф’ючерсна ціна F2 на дату поставки виявилася нижчою за спотову С, то арбітражер купує ф’ючерсний контракт і продає базо-вий актив на спотовому ринку. Його прибуток дорівнює різниці в цінах P = С – F2. Такі операції зрештою тягнуть за собою вирівню-вання ф’ючерсних та спотових цін на відповідні активи. Арбітраж допомагає довести ф’ючерсну ціну до очікуваної на спотовому ринку. Різниця між спотовою і ф’ючерсною цінами на даний фінансо-вий актив називається базисом B. Залежно від співвідношення цін базис може бути додатним або від’ємним. Якщо B = F1 – С > 0, то базис додатний, при B = F2 – С < 0 — базис від’ємний. На момент закінчення строку дії ф’ючерсного контракту B = 0, оскільки ціни зрівнюються. За своїм економічним змістом базис є ціною доставки базового активу. Ціна доставки — це всі витрати, пов’язані з володінням активами протягом періоду дії контракту, і упущений прибуток. Ціна доставки включає такі елементи: Z — витрати, пов’язані зі зберіганням та стра-хуванням активу; R — відсотки, які можна було б отримати на суму, що витрачена на придбання активу. Тоді ф’ючерсна ціна обчислюється за формулою: F = С + R + Z, (6.1) а базис дорівнює: B = F – С = R + Z. (6.2) Базис може значно змінюватися з часом, і через це на практиці процес хеджування є недосконалим. Співвідношення цін на ф’ючерсних ринках визначається насам-перед кількістю хеджерів та торгівців. Для хеджерів зміни в ціні ф’ючерсного контракту не мають вирішального значення, оскільки результат хеджування завжди буде один і той самий. Для торгівців майбутні ціни на актив мають важливе значення, оскільки їхні по-зиції відкриваються з метою отримання прибутку за рахунок різниці в цінах купівлі та продажу. Торгівці беруть на себе ризик хеджерів і прагнуть отримати за це винагороду. Отже, якщо більшість торгівців відкрили короткі позиції, то це означає: ф’ючерсна ціна вища за майбутню ціну спот (contango). Саме зниження ф’ючерсних цін протягом періоду дії контракту дасть змогу торгівцям отримати прибуток. А якщо більшість торгів-ців відкрили довгі позиції за ф’ючерсами — ф’ючерсні ціни мають бути нижчі за майбутню ціну спот (backordertion). За відсутності «потенційної» винагороди торгівці не укладатимуть контрактів. Але на практиці арбітражний прибуток не є безризиковим. По-перше, процес щоденного котирування цін робить ф’ючерсні арбіт-ражні операції ризиковими, оскільки ціна безперервно змінюється. По-друге, доходи на ринку готівки можуть включати премії за ризик і ліквідність, які відсутні в доходах за ф’ючерсними угодами. По-третє, на біржах можуть вводитись обмеження для деяких позицій за кількістю й типами контрактів, що унеможливлює проведення арбітражної операції. Звідси випливає, що арбітражний попит зале-жить від розміру арбітражного прибутку, а різниця між ф’ючерсною і спотовою цінами не завжди є настільки значною, щоб спонукати до проведення арбітражних операцій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ СПОТОВОЇ ТА Ф’ЮЧЕРСНОЇ ЦІНИ АКТИВУ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
