Формування і використання резерву для відшко-дування можливих втрат за позичками комерційних банків
З метою підвищення надійності та стабільності банківської сис-теми, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшко-дування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27.03.98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520. Згідно з цим Положенням комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результа-ті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарю-вання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінан-совий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кре-дитної діяльності банку. До 16.12.98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціаль-ний — на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: «Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами». Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у націона-льній валюті. З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класи-фікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв: • оцінки фінансового стану позичальника; • погашення позичальником кредитної заборгованості за основ-ним боргом та процентів за нею. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюють-ся кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансо-вого стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юри-дичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні по-казники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рен-табельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру: ефектив-ність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіона-лізм керівництва. Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій: клас А — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки; клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості під-тримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу; клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чі-тка тенденція до погіршення; клас Г — фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу; клас Д — фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені. Погашення позичальником кредитної заборгованості за основ-ним боргом та процентів за ним є: • добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачу-ється у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів; • слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та про-центами становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються; • недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролон-гованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позича-льником окремо зменшується на вартість гарантій і застави. У розрахунок розміру резерву вартість заставного майна (майно-вих прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50 % вартості, визначеної догово-ром застави. Враховуючи кон’юнктуру ринку, комерційний банк зо-бов’язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору — під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави. Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:
Клас позичальника Погашення заборгованості добре слабке недостатнє А Стандартний Під контролем Субстандартний Б Під контролем Субстандартний Сумнівний В Субстандартний Сумнівний Безнадійний Г Сумнівний Безнадійний Безнадійний Д Безнадійний Безнадійний Безнадійний
Методику віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє самостійно і керується нею в процесі кредиту-вання. Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у пов-ному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.
Групи кредитів Рівень резерву (ступінь ризику), % Стандартні 2 Під контролем 5 Субстандартні 20 Сумнівні 50 Безнадійні 100
Комерційний банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами. Резерв під стандартну заборгованість за кредитами об-ліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну за-боргованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування ре-зервів відповідальність несе головний банк (юридична особа). Комерційний банк використовує резерви на погашення безнадій-ної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна. Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку, спи-сується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом. Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України «Про заставу». У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недо-статності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, пе-реданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Комерційні банки зобов’язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протя-гом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вва-жається повністю безнадійною і списується з позабалансових раху-нків. Комерційний банк зобов’язаний станом на перше число кварталу аналі-зувати свій кредитний портфель з метою оцінки кредитних ризиків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування і використання резерву для відшко-дування можливих втрат за позичками комерційних банків» з дисципліни «Банківські операції»
