Рішення про те, який метод краще використати, приймається ке-рівництвом банку залежно від конкретних обставин та результатів попереднього аналізу проблеми. Найприйнятнішим варіантом зав-жди вважається такий перегляд умов кредитної угоди, який дає і ба-нку і його клієнту шанс на поновлення нормальної діяльності. Але при цьому необхідно завжди пам’ятати про мету, яка полягає в мак-симізації ймовірності повного повернення коштів банку. Якщо ймо-вірність становить менш як 90 — 95%, то реабілітацію краще не розпочинати. Процес реабілітації складається з декількох етапів: Ё збір і підготовка інформації; Ё зустріч із позичальником; Ё розробка плану дій; Ё реструктуризація боргу; Ё постійний контроль за виконанням плану. Реабілітація починається з швидкого виявлення будь-яких про-блем, пов’язаних з кредитом, та причин їх виникнення. Для цього вивчаються: податкові декларації; судові позови для виявлення того, чи є у позичальника інші невиплачені боргові зобов’язання; доку-ментація на заставу клієнта, особливо у випадках, коли є претензії, відмінні від претензій з боку банку. Спеціалісти з розробки планів повернення кредитів мають якомога швидше зустрітися з проблем-ним позичальником та обговорити можливі варіанти рішення. У процесі бесіди необхідно виявити, чи готовий позичальник до пода-льшого співробітництва з банком та прийняття кардинальних, іноді болісних рішень, а також чи існує потенційна фінансова і матеріа-льна база для успішного їх впровадження. Співробітники банку ма-ють оцінити якість, компетентність та чесність керівництва компа-нії-боржника, відвідати підприємство і на місці оцінити його майно та діяльність. Після визначення ступеня ризику для банку розробляється попе-редній план заходів з поліпшення роботи позичальника. При підго-товці плану увага концентрується на аналізі структури балансу та складі грошових потоків, детально перевіряються активи, вивча-ються можливості їх ефективного використання. План реабілітації кредиту може включати такі конкретні дії: Ё введення системи контролю за запасами: скорочення або лік-відація надмірних запасів сировини, напівфабрикатів та готової продукції; Ё прискорення стягнення дебіторської заборгованості; Ё відкладення платежів за кредиторською заборгованістю за до-помогою залучення до співробітництва інших кредиторів, включа-ючи державні організації; Ё продаж застарілого обладнання, а також виробничих ліній, це-хів, які не приносять прибутку; Ё пошук нових можливостей на ринку, або нових ринків; Ё вирішення питання про збереження чи зміну структури та асо-ртименту виробленої продукції; Ё пошук додаткового акціонерного капіталу від дійсних акціо-нерів або залучення нових партнерів; Ё пошук кандидатів для злиття з фінансово стійкою фірмою; Ё зміни у структурі заборгованості, наприклад подовження строків кредиту, отримання пільгових строків, обмін заборгова-ності на акціонерний капітал, коли банк стає співвласником компанії; Ё повна чи часткова зміна керівництва компанії-позичальника або інші форми організаційної перебудови. Експертам банку потрібно оцінити суму коштів, яка необхідна для втілення плану реабілітації в реальність, оскільки банк часто повинен самостійно фінансувати ці заходи. Поставлені завдання ви-рішуються під керівництвом і контролем кредитного інспектора ба-нку чи групи спеціалістів. Але іноді цього буває недостатньо, коли менеджмент компанії показує свою неспроможність керувати в екс-тремальних умовах. Якщо банк зацікавлений у порятунку кредиту та самого позичальника, то він може змінити керівництво і залучити спеціальну групу висококваліфікованих менеджерів, підготовлених до роботи в екстремальних умовах. У розвинених країнах існують спеціалісти по виходу з кризових ситуацій, але послуги їх коштують досить дорого. Банківським фахівцям необхідно провести реструктуризацію бо-ргу, установити нові строки платежів та повного повернення суми кредиту, укласти нову тимчасову угоду, якщо проблеми є за своєю природою короткостроковими. Протягом усього періоду реабілітації банк повинен ретельно контролювати дії боржника і бути готовим у будь-який момент до кардинальної зміни попередньо прийнятих рі-шень і планів. У процесі реабілітації банк має враховувати не тільки фінансо-вий стан позичальника, а й загальну економічну та політичну ситуа-цію у країні. Важко сподіватися на успішне завершення роботи з повернення кредитів в умовах кризового стану економіки країни. У такому разі керівництво банку має розглянути всі розумні альтерна-тиви повернення коштів, хоча б часткового. Інші можливості передбачають пошук додаткового забезпечення, використання гарантій-них прав, перепродаж кредиту з дисконтом третій стороні. За наявності достатнього забезпечення, реалізація права на заставу є єдиною реальною можливістю повернення боргу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРОБЛЕМНИХ КРЕДИТІВ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
