Одним з популярних джерел запозичення коштів комерційними банками є одержання кредитів на міжнародних фінансових ринках. Доступ на ці ринки мають великі міжнародні банки. Місцеві банки можуть одержати кредит через взаємодію з тими банками, які що-денно працюють на зазначених ринках. Найбільшим та найдинамічнішим фінансовим ринком світу є міжнародний ринок євродоларів (доларів США, які функціонують за межами даної країни). Ринок євродоларів утворився після Другої світової війни, коли країни соціалістичного табору прийняли рішен-ня про переведення своїх валютних резервів з американських бан-ків, де вони перебували під час війни, до банків Лондона. Інтенсив-ний розвиток ринку почався в 60-ті роки з виникненням кризи зовнішніх платежів США, пов’язаної зі значними видатками на вій-ну у В’єтнамі. Зростання конкурентних позицій європейської та японської економік також сприяло становленню вільного ринку до-ларів США в Європі, тобто євроринку. Низькі ставки відсотків на американському внутрішньому ринку, особливості валютного регу-лювання, законодавче обмеження рівня ставок і правила оподатку-вання в США створили вигідніші умови інвестування доларів на єв-роринку, ніж усередині країни. Одночасно європейські банки здобули право вільного використання іноземної валюти, а валютне регулювання європейських країн стало гнучкішим. Спочатку євроринок знаходився в Лондоні, який і тепер лишає-ться його головним фінансовим центром. Згодом ринки євродоларів були сформовані у Франції (Париж), Бельгії (Брюссель), Швейцарії (Цюріх), Люксембургу, Німеччині (Франкфурт-на-Майні). На сьо-годні євроринок вийшов за географічні межі Європи і включає бага-то країн світу, таких як Канада (Торонто), Сингапур, Гонконг, Япо-нія (Токіо), Бахрейн та інші. Євроринок приваблює своїм великим розміром, ліберальним регулюванням та порівняно низькими став-ками запозичення. За своєю структурою євроринок складається з кількох секторів, основними з яких є ринки єврокредитів, єврооблігацій, простих бор-гових зобов’язань (євронот, євровекселів) та строковий сектор євро-ринку. Основи та механізм проведення фінансових операцій на єв-роринку не відрізняються від аналогічних операцій на національних кредитних ринках, а відмінності стосуються деяких методів регулю-вання банківської діяльності та рівнів дохідності. На євродоларово-му ринку діють ставки LIBOR (London Interbank Offer Rate — лон-донська міжбанківська ставка пропозиції) та LIBID (лондонська міжбанківська ставка попиту) або ставки подібного типу — FIBOR, PIBOR, що застосовуються в інших фінансових центрах торгівлі єв-родоларами (в абревіатурі типу LIBOR назва «лондонська» є істори-чною, а не географічною і може стосуватися до будь-якого сегмента євроринку). Ставки попиту та пропозиції кредитних ресурсів вста-новлюються найбільшими міжнародними банками диференційовано залежно від терміну надання позики та виду валюти. Традиційна форма короткострокового та середньострокового фінансування на євроринку — це єврокредит, який існує в чотирьох основних видах позик: · позика з фіксованою ставкою; · позика з плаваючою ставкою (роловерний кредит); · резервний кредит, або овердрафт, у євровалюті; · синдикатний кредит, який надається групою міжнародних бан-ків і дозволяє обмежити кредитний ризик часткою участі в кредит-ній угоді. Відсоткові ставки за єврокредитами базуються на ставці LIBOR, до якої може додаватися маржа, що залежить від кон’юнктури рин-ку та кредитоспроможності (рейтингу) позичальника (дод. 8). При цьому розрахунок відсоткових виплат здійснюється за європейсь-кою системою (база — 360 днів, кількість днів у кожному місяці — фактична), що деякою мірою компенсує порівняно низький рівень LIBOR. Тип обраної системи нарахування відсотків обов’язково фі-ксується в кредитному договорі. Для синдикатних кредитів у вартість запозичення включається комісійна винагорода банкові, який став організатором синдикату, агентська комісія за бухгалтерське обслуговування позики тощо. Діапазон строків надання єврокредитів досить широкий — від од-ноденних кредитів (overnight) до кредитів на 10 — 12 років (синдикатні кредити). Єврокредити надаються на різні суми, але здебільшого міні-мальна сума становить 50 тис. дол. США, а середня сума синдикатних кредитів сягає 100 млн дол. Високотехнологічні телекомунікіаційні си-стеми переказування грошей, такі як SWIFT, CHIPS дозволяють про-водити міжнародні кредитні операції в короткі строки. Привабливість традиційного єврокредиту полягає в можливості швидкого укладання угоди, різноманітності строків погашення ос-новного боргу та виплати відсотків, наданні права вибору валюти, низькому рівні ставок запозичення. Це зробило єврокредити важли-вим інструментом єврооперацій на міжнародних ринках. Недоліком розглядуваного інструменту є низький рівень ліквідності, що важ-ливо для кредиторів. Хоча позики на євроринку доступні для будь-яких позичальни-ків, але на розвиток євровалютного ринку впливають великі банки, посередники та інвестори. Основна частина банківських кредитів (близько 60%) припадає на позичальників із країн Організації еко-номічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Країни з перехідною економікою не мають необмеженого доступу до світових ринків ка-піталів, тому в основному користуються багатостороннім механіз-мом фінансування. Головною його умовою є наявність угоди з Між-народним валютним фондом (МВФ), яка відкриває шлях до інших джерел фінансування. Протягом останніх років фінансові взаємостосунки східноєвропейських країн, включаючи Україну, з міжна-родним фінансовим співтовариством формувалися під впливом сер-йозних змін. Міжнародні банки переглянули свою політику кредитування у східноєвропейському регіоні, що спричинилося до зростання обсягів приватного банківського кредитування. Необхід-ною умовою одержання міжнародного кредиту позичальником із країн з перехідною економікою є наявність позитивного аудиторсь-кого висновку аудиторської компанії світового рівня (К.Р.М.G., Аrthur Andersen, Price Waterhouse, Ernst & Young та інші). Загалом євроринки характеризуються високою здатністю при-стосовуватися до економічної ситуації у світі. Вони сприяють раці-ональнішому розподілу фінансових ресурсів у планетарному масш-табі, пропонують нестандартне вирішення проблем та новий фінансовий інструментарій. Поряд із традиційними єврокредитами позичальники міжнародних ринків дедалі частіше використовують інші альтернативні джерела отримання грошових коштів, такі як за-позичення шляхом випуску єврооблігацій, євронот, євровекселів та інших цінних паперів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ РИНКИ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
