Найчисленнішу групу банківських ризиків утворюють фінансові ризики, які визначаються ймовірністю грошових втрат і пов’язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів. До фінансових ризиків належать валютний, кредит-ний, інвестиційний, ринковий, ризик ліквідності, ризик зміни відсот-кових ставок, інфляційний, базисний і т. ін. Кредитний ризик означає можливість фінансових втрат внаслі-док невиконання позичальниками своїх зобов’язань. Важливою складовою кредитного ризику є галузевий ризик, який пов’язаний з невизначеністю щодо перспектив розвитку галузі позичальника. Одним із методів вимірювання галузевого ризику слугує системати-чний, або бета-ризик. Бета-ризик показує рівень коливань або відхи-лень у результатах діяльності галузі щодо загальної тенденції роз-витку ринку чи економіки в цілому. Галузь із показником бета, що дорівнює одиниці, має коливання результатів, яке повторює рух ри-нку. Менш мінлива галузь матиме коефіцієнт бета, нижчий за оди-ницю, а більш мінлива — більший за одиницю. Очевидно, що ви-щий показник бета означає вищий рівень галузевого ризику. Визначення рівня показника бета для кожної галузі потребує надій-ної бази даних за значний період часу. У процесі визначення рівня кредитного ризику необхідно враховувати географічний ризик, який поділяють на регіональний та ризик країни — місцезнаходження позичальника. Останній супроводжує кре-дитування іноземних позичальників і зумовлений дією чинників, харак-терних для тієї країни, в якій перебуває позичальник. Регіональний ризик визначається специфікою певного адмініст-ративного чи географічного району, що характеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому. Відмінності можуть стосуватися кліматичних, національних, політичних, законодавчих та інших особливостей регіону, які впливають на стан позичальника і тому стають складовою кредитного ризику. Кредитний ризик присутній не лише в операціях прямого кредитування, а й під час здійснення лізи-нгових, факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля цінних паперів тощо. Ризик незбалансованої ліквідності пов’язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов’язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів. Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремі ризики: ризик недостатньої ліквідності та ризик надмір-ної ліквідності. Виміряти ризик ліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато чинників, причому більшістю з них сам банк керувати не може. На практиці для контролю за рівнем лік-відності застосовуються спеціальні показники, які здебільшого ре-гулюються центральними банками країн. Ризик інфляції — це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності. Інфля-ційні процеси тією чи іншою мірою притаманні більшості економі-чних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть істотно впливати на нього. Але банки можуть використати високі темпи інфляції з метою підвищення дохідності своїх операцій. З огляду на специфіку своєї діяльності банки мають реальні шанси опинитися серед тих, хто скористався стрімкою інфляцією на свою користь за рахунок значних приростів грошової маси та дії кредитно-го мультиплікатора у процесі кредитування клієнтів. Проте ризик ін-фляції має і негативний вплив, який виявляється в знецінюванні бан-ківських активів та коштів власників банку — акціонерного капіталу. Ризик неплатоспроможності означає ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов’язання навіть за умови швидкої реалі-зації (продажу) активів. Ризик неплатоспроможності тісно пов’язаний з ризиком ліквідності та з ризиком банкрутства і є похідним від решти ризиків. Саме тому процес управління базується на по-стійному контролі за рівнем загального ризику, який приймає на се-бе банк. Значне місце серед фінансових ризиків посідає група цінових ризиків, які пов’язуються з можливістю зміни дохідності чи вартості активів і зобов’язань банку. Трьома основними банківськими ризи-ками, що відносяться до даної групи, є ризик зміни відсоткових ста-вок, валютний і ринковий ризики. Ризик зміни відсоткових ставок — це ймовірність фінансових втрат у зв’язку з мінливістю відсоткових ставок на ринку протягом певного періоду часу в майбутньому. Ризик зміни відсоткової став-ки (відсотковий ризик) присутній у діяльності позичальників, кре-диторів, власників цінних паперів, інвесторів. Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої. Валютний ризик виникає в тих суб’єктів господарської діяльності, які мають на балансі актив-ні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті. Ринковий ризик визначається ймовірністю зміни ринкових цін на фінансові та фізичні активи, що перебувають на балансі банку або обліковуються на позабалансових рахунках. Під фінансовими акти-вами розуміють грошові кошти, іноземну валюту, цінні папери; до фізичних активів відносять дорогоцінні метали, нафту, зерно, ко-льорові метали тощо. Тут ідеться про реальні активи, тобто фінан-сові інструменти або товари, які можуть обліковуватися як за актив-ними, так і за пасивними банківськими рахунками, а також за позабалансовими статтями. Отже, зміна ринкової ціни таких активів тягне за собою зміну вартості активних, пасивних статей балансу або позабалансових зобов’язань банку. Найбільшою мірою ринковий ри-зик стає очевидним, коли банк оцінює вартість статей балансу на під-ставі ринкових цін за станом на кінець кожного робочого дня. У та-кому разі будь-які зміни ринкової ціни негайно відображуються в балансі банку. Несвоєчасний облік втрат або прибутків породжує до-даткові проблеми, оскільки необізнаність щодо факторів ризику не означає їх відсутність. Валютний ризик та ризик зміни відсоткових ставок фактично пов’язані зі змінами вартості певних фінансових активів — інозем-ної валюти, кредитів, депозитів, тому часто під ринковим ризиком розуміють лише ті ризики, що виникають внаслідок зміни ринкових цін на всі останні активи, насамперед на цінні папери. Саме тому ринковий ризик визначається іноді як ймовірність зміни вартості портфеля цінних паперів банку. Базисний ризик визначається ймовірністю структурних зрушень у різних відсоткових ставках. Іншими словами, цей ризик зумовлюється виникненням асиметрії в динаміці окремих ставок (порівняльна хара-ктеристика) на противагу відсотковому ризику, який пов’язується зі змінами в рівнях відсоткової ставки з плином часу (динамічна харак-теристика). Наприклад, якщо відсоткові ставки за кредитами визна-чаються на базі ставок міжбанківського ринку, а ставки за депозитами прямо до цього ринку не прив’язані, то будь-яка невідповідність у змінах двох різних базових ставок може потягти за собою додаткові збитки або прибутки, що й означає наявність базисного ризику. У процесі управління ціновими ризиками банки застосовують ряд спеціальних методів, об’єднаних спільною назвою — хеджу-вання. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інстру-менту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) по-зицією. Хеджування дає змогу істотно знизити або навіть уникнути цінових ризиків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФІНАНСОВІ РИЗИКИ» з дисципліни «Фінансовий менеджмент банку»
