Стратегія децентралізованого регулювання має більш складний механізм участі держави в інноваційній сфері. Інновації, за цією стратегією, зберігають за собою важливу роль в процесах суспільного відтворення, однак, держава уже не використовує директивні інструменти управління. Домінуючу роль в інноваційних процесах відіграють суб’єкти господарювання, а функції держави зводяться до забезпечення сприятливого правового та економічного середовища для здійснення інновацій. Даний тип стратегії реалізується в США, Великій Британії та ряді інших країн. Країни зі значною часткою державного сектора економіки (Швеція) дотримуються змішаної стратегії, при якій до державного сектора застосовується централізована політика, а стосовно приватного сектора - децентралізована. Роль держави у регулюванні інноваційної діяльності може здійснюватись в двох формах. В Великій Британії, США і Франції технологічна політика, як правило, має цільову орієнтацію, тобто будується “зверху – вниз”, формуються чіткі цілі на національному рівні. Державна підтримка досліджень зосереджена передусім в оборонній сфері, а фінансові кошти концентруються в крупних фірмах. Протилежний підхід в таких країнах, як Німеччина, Швейцарія і Швеція. Їх орієнтація здійснюється, в першу чергу, на ринок із пристосуванням до запитів споживачів. Головна мета технологічної політики – сприяння інноваційним процесам через надання державної допомоги в таких напрямках, як освіта, підготовка спеціалістів, створення промислових стандартів, спрямованих на підвищення якості нових технологій та сприяння їх поширенню. Відповідно до цього, здійснювалась спрямованість освіти, особливо технологічної, для досягнення високої спеціалізації інженерного персоналу в хімічній, електротехнічній та машинобудівних галузях промисловості. Особливий інтерес становить вивчення практики зарубіжного регулювання інноваційної діяльності як в аспекті поінформованості з метою налагодження зв’язків, так і в аспекті запозичення прогресивного досвіду. Цілком закономірним є вибір для цього країн, які формують технологічне ядро світового розвитку: США, Німеччини, Великої Британії, Франції. Для США характерною є децентралізована політика в галузі управління НДДКР. Однак, на федеральному рівні існує досить складний апарат державного стимулювання науки і науково-технічних розробок: - Американський науковий фонд (курирує фундаментальні дослідження); - Американська наукова рада (курирує промисловість і університети); - НАСА (Національне космічне агентство); - Національне бюро стандартів; - Національний інститут охорони здоров’я; - Міністерство оборони; - Національний центр промислових досліджень; - Національна академія наук; - Національна творча академія; - Американська асоціація сприяння розвитку науки. Основними підрозділами апарату президента є управління політикою в галузі науки і техніки, який формує наукову політику уряду, консультує інші органи уряду і готує для президента рекомендацій з розвитку науки і техніки в країні. При президенті також існує Науково-технічний комітет, що розглядає питання розвитку науки, техніки, освіти і є консультативним органом. Характерними рисами державної політики США є: к проведення моніторингу і прогнозування інноваційних процесів; к стимулювання створення венчурних фірм і дослідницьких інститутів; к тісне співробітництво університетів і інноваційних компаній; к сприяння формуванню ринку інновацій (інформація в державних виданнях. Виставки, біржі, ярмарки, посередництво в ліцензійній торгівлі); к низька вартість ліцензування і патентування. Використання єдиної системи патентування в країні; к безкоштовна видача ліцензій на комерційне використання запатентованих винаходів, які є власністю уряду; к проведення державної експертизи інноваційних проектів; к активний імпорт наукових результатів; к постійна координація досліджень в цивільній і військовій сферах; к використання прийомів морального стимулювання вчених та ін новаторів. Особлива увага в США приділяється підтримці інноваційної діяльності в сфері малого бізнесу. В цьому напрямку було прийнято дві програми: Програма Інноваційних Досліджень Малого Бізнесу (Small Business Innovation Research – SBIR) Програма передачі Технологій Малого бізнесу (Small Business Technology Transfer – STTR). Головним завданням програм є розширення фінансових можливостей підтримки інноваційного процесу в малому бізнесі. Інноваційна політика Японії (на відміну від США) чітко орієнтована на централізацію управління. Організаційна структура державного управління науково технічною політикою в Японії включає: - Рада з науки і техніки; - Управління з науки і техніки; - Японська корпорація розвитку досліджень; - Управління національної оборони; - Міністерство фінансів; - Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості; - Японська торгова комісія; - Міністерство освіти; - Асоціація промислових технологій. Головною метою державної політики Японії Є перетворення країни із “імітатора” і “раціоналізатора” в “творця” технологій. Характерним для державної політики є: к сприяння інтеграції науки і виробництва (створення міст – технополісів); к індикативне планування НДДКР; к податкові та кредитні пільги в фінансуванні НДДКР; к державний протекціонізм в просуванні нової наукоємної продукції; к високі імпортні митні тарифи; к активний імпорт наукових результатів; к підтримка запозичень чужого досвіду і внесення в нього поліпшуючих вдосконалень; к розвиток міжнародної інтеграції і кооперування. Німеччина, Велика Британія, Франція є провідними країнами Євросоюзу. До основних напрямків інноваційної політики Євросоюзу відносять: к розробка єдиного антимонопольного законодавства; к використання системи прискореної амортизації обладнання; к пільгове оподаткування НДДКР; к заохочення малого наукоємного бізнесу; к пряме фінансування підприємств для заохочення інновацій в галузі найновіших технологій; к стимулювання співробітництва університетської науки і фірм, що виготовляють наукоємну продукцію; к залучення суспільної уваги до проблем інноваційної діяльності. Основою інноваційної політики Євросоюзу є “План розвитку міжнародної інфраструктури інновацій і передачі технологій”. Укріпленню науково –технічних зв’язків та поширенню інноваційних ресурсів сприяють міжнародні організації інноваційного профілю, такі як ЮНЕСКО, ОЕСР, ЮНКТАД, ЮНІДО, МАГАТЕ та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стратегія децентралізованого регулювання» з дисципліни «Інноваційний менеджмент»
