На сучасному етапі виокремлюються дві основні категорії опера- ційних систем. Перша охоплює виробництво і постачання, при яких споживач є кінцевим одержувачем товару. Друга пов’язана з транспортуванням і сервісом, коли споживач вносить вклад безпосередньо в операційний процес. Першу категорію операційних систем можна схарактеризувати за допомогою чотирьох моделей виробництва і постачання (рис. 15). Модель 4. Постачальник Обробка Споживач Модель 3. Постачальник Запас Споживач Обробка Модель 2. Постачальник Обробка Запас Споживач Модель 1. Постачальник Запас Обробка Запас Споживач Рис. 15. Моделі виробництва і постачання 44 Розбіжність у моделях виникає внаслідок різного підходу до вико- ристання виробничих запасів. Модель 1. Перевага цієї найпоширенішої моделі полягає в досяг- ненні максимальної ефективності виробничого процесу, оскільки пос- тачання сировини гарантоване і немає необхідності швидко реагуватина зміни попиту — для цього створюються запаси, що “ізолюють” ви- робництво від помилок постачань і попиту. Така сама модельзасто- совується у сфері роздрібної торгівлі, де запас товарів міститься на складі, виноситься в міру потреби на прилавки і зберігається на них у вигляді запасу, поки не буде реалізований. Цю модель слід застосовувати лише за умови попиту на певний асортимент продукції. У разі виготовлення продукції на замовлення запас готової продукції не може бути створений за жодних умов. Модель 2. Великі витрати на збереження запасів сировини і ма- теріалів змушують організації скорочувати запаси й зовсім відмовлятися від них, організовуючи постачання таким чином, щоб запаси точно відповідали попиту виробництва. Виробництво залежить від надійності джерела постачань, яка досягається шляхом збільшення запасів у постачальника. Управління процесом постачань згідно з цією моделлю має бути чітко налагодженим. Крім того, загалом не відбувається зменшення вартості запасів, оскільки ці витрати несе постачальник. Ця модель використовується, наприклад, при переробці матеріалів, які швидко псуються і які неможливо довго зберігати на складі. Модель 3. Застосовується у ситуації, коли споживач готовий че- кати, процес виробництва короткий чи продукт виготовляється за специфікацією споживача і тому не може в готовому вигляді зберіга- тися в запасі. За цією моделлю працює більшість підприємств важко- го машинобудуванняі цивільного будівництва. Прикладом також можуть бути деякі види послуг — індивідуаль- не пошиття одягу чи ручне виробництво меблів із коштовних порід дерева. В останньому прикладі запас сировини є фактично частиною виробничого процесу, оскільки дерево повинно висохнути і тільки потім стає придатним до обробки. Модель 4. Є торгові фірми, що приймають замовлення на достав- ку товарів. Вони дають рекламу продукту, приймають замовлення, передають їх виробнику, який виготовляє і доставляє продукт. Фір- ма займається адмініструванням замовлень і, якщо гроші за продукт проплачуються наперед, отрмує свій відсоток у період між надход- 45 женням замовлення й оплатою рахунка виробника. Ця модель засто- совується здебільшого у виробництві на замовлення, при якому не потрібен запас сировини і матеріалів. Прагнення скоротити витрати на збереження і підвищити швидкість реагування системи привела до появи стратегії виробництва із назвою “точно вчасно”. Кінцева мета цього підходу — нульові запаси на всіх стадіях. Друга категорія операційних систем — транспортування і сервіс. Транспортні і сервісні операції відрізняють від операцій вироб- ництва і постачань два аспекти: • споживач сам вносить вклад в операційний процес; • послуги не можна зберігати. Щоб вчасно відреагувати на коливання попиту, потрібно утримувати зайві потужності або мати “запас споживачів”, тобто створювати чергу. Однак це може призвести до втрати споживачів послуги. У виробництві послуг найпоширеніші моделі зображено на рис. 16. Модель 1 — це модель практично будь-якої “першокласної” пос- луги. Споживачі обслуговуються негайно, але досягається це завдяки Рис. 16. Моделі транспортування і сервісу Модель 1. Ресурс Надлишок Споживач Обробка Послуга Модель 3. Ресурс Надлишок Обробка Послуга Споживач Черга Модель 2. Ресурс Надлишок Обробка Послуга Споживач Черга 46 утриманню надлишкових потужностей. Першокласний сервіс кош- тує дорожче, оскільки надлишок потужностей необхідно окупати. Модель 2 характерна для дешевих послуг. Ресурси використову- ються цілком, але при цьому споживачеві доводиться чекати. Конт- раст між моделями 1 і 2 ілюструється на прикладі приватної і держав- ної медицини. Модель 3 можна розглядати як зразок неефективного управлін- ня, при якому ресурси простоюють, а споживачі очікують у черзі, проте вона моделює роботу більшості сервісних організацій у короткостроковому періоді. Для більшості послуг характерні швидкі й значні коливання попиту (ресторани, транспорт). Оскільки збільши- ти чи зменшити потужності з такою швидкістю неможливо, підприємства створюють чергу на свою послугу у період пікового навантаження і не використовують свої потужності у період спаду навантаження.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Моделі виробництва і сервісу» з дисципліни «Операційний менеджмент»
0