КОНТРАКТ У ГАЛУЗІ ЗЕД: СУТЬ, ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ І ОСОБЛИВОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ БАРТЕРНИХ ОПЕРАЦІЙ
Експортні та імпортні операції здійснюються через укладання між партнерами зовнішньоекономічних контрактів (угод) (Contract/Agreement). Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України затверджено «Положення про форму зовнішньо-економічних договорів (контрактів)», що застосовується при укла-данні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконан-ня робіт) та товарообмінних операцій між українськими суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності незале-жно від форми власності та видів діяльності. Під зовнішньоекономічним договором (контрактом) ро-зуміють матеріально оформлену угоду двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, що спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішній економічній діяльності. Зовнішньо-економічні договори відзначаються різноманітністю. До них відно-сять договори (контракти) купівлі-продажу, зустрічних поставок, договори-застави, страхування, виконання робіт, надання послуг, консигнації, ліцензійні договори тощо. На рис. 10.1 наведена класифікація зовнішньоекономічних договорів.
Рис. 10.1. Загальна схема класифікації зовнішньоекономічних контрактів
При укладанні зовнішньоекономічних контрактів, у тому числі і бартерних, потрібно дотримуватися вимог Закону України «Про зо-внішньоекономічну діяльність» та інших законів нашої держави з урахуванням її міжнародних договорів. При формулюванні тексту контракту суб’єкти ЗЕД мають право використовувати відомі між-народні звичаї, рекомендаціїї міжнародних органів та організацій (наприклад, Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів), якщо це не суперечить законодавству України або її міжнародним угодам. В іншому разі контракт може бути визна-ним недійсним у судовому або арбітражному порядку. Згідно з українським законодавством права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладан-ня або ж правом країни, обраної сторонами за їх взаємною згодою. Питання вибору такого права є дуже важливим, оскільки залежно від того, право якої держави буде застосовуватися при розгляді спо-рів між контрагентами, можуть по-різному вирішуватися такі прин-ципові питання, як сам факт укладення угоди, момент переходу ри-зику від однієї сторони до іншої, обсяг вимог, що можуть пред’являтися однією стороною до другої, тощо. Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (кон-трактів) передбачено, що в разі укладення зовнішньоекономічного договору фізичною особою потрібен підпис лише цієї особи. Від імені юридичних осіб такий договір підписує особа, яка має таке право за посадою відповідно до установчих документів, та особа, яка уповноважена довіреністю, виданою за підписом керівника суб’єкта ЗЕД. У світовій практиці уже склалася стабільна структура зовніш-ньоекономічних контрактів. З врахуванням її згаданим Положенням передбачені умови, які повинні бути відображені у такому договорі (контракті), в тому числі і бартерному: · назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладен-ня; · преамбула; · предмет договору (Subject of the Contract); · кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг) (Quantity and Quality of goods); · базисні умови поставки товарів (приймання-здавання викона-них робіт або наданих послуг) (Basis of Delivery); · ціна та загальна вартість контракту (Price and prise of goods); · умови платежу (Terms of Payment); · умови здавання (приймання) товару (робіт, послуг) (Taxing-over of the goods); · упаковка та маркування (Packing and Marking); · форс-мажорні обставини (Force Majeure); · санкції та рекламації (Sanctions and Reclamations); · арбітраж (Arbitration); · юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін (Legal Addresess). У договорі за взаємною згодою сторін можуть передбачатися й додаткові умови, кількість і зміст яких не регламентуються. Такими умовами можуть бути: гарантії якості; умови збереження торгових марок і залучення агентів та перевізників; порядок сплати податків, мита та зборів; різного роду захисні застереження; умови передачі технічної документації; можливість і порядок внесення доповнень та змін до контракту тощо. Зазначені умови контракту з точки зору значущості їх для кон-трагентів можна класифікувати за двома групами: обов’язкові і менш значущі. До обов’язкових умов відносять предмет контракту (Subject of the Contract), базисні умови поставки (Basis of Delivery), ціна товару (Price), умови платежу (Terms of Payment), санкції і рек-ламації (Sanctions and Reclamations). Нерідко до цих умов відносять якість та кількість товару. Обов’язковими ці умови вважаються тому, що вони є дуже важ-ливими для контрагентів, оскільки недотримання їх однією сторо-ною може призвести до великих втрат іншої сторони. У міжнарод-ній практиці дотримуються правила: при невиконанні контрагентом обов’язкових умов його партнер має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків. Інші умови контракту, як, наприклад, умови здавання та прий-мання товарів (Tacing-over of the goods), упаковка та маркування (Packing and Marking), форс-мажорні обставини (Force Majcure), до-даткові умови (Miscellaneous) та інші вважаються менш значущими. Тому в разі їх недотримання однією зі сторін інша сторона може вимагати виконання взятих зобов’язань і стягувати штрафні санкції, якщо це передбачено угодою. Укладення контракту потрібно починати з визначення назви та його номера, дати та місця укладення. У Преамбулі контракту визначається повна назва сторін, за якою вони офіційно зареєстровані, і назва країни місця їх знаход-ження. Дається скорочене визначення сторін як контрагентів — Продавець і Покупець, а також вказується назва документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (статут підприємст-ва, установчий договір тощо). У розділі «Предмет договору» зазначаються точне найменування товару, його марка, сорт (або кінцевий результат роботи). Особливістю бартерного (товарообмінного) контракту є те, що в ньому зазначається ще й точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок. В усіх ви-падках товар, що є предметом зовнішньоекономічного договору, не по-винен мати юридичних недоліків, тобто на нього не повинні поширю-ватися права третіх осіб, що виникають, наприклад, при заставі майна. Якщо ж такі права виявляться, то покупець, згідно з міжнародними но-рмами, має право відмовитися від одержання такого товару і вимагати відшкодування усіх збитків, за винятком втраченої вигоди. У випадках, коли товар вимагає детальної характеристики або коли номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то опис таких товарів здійснюється у спеціальному додатку — спе-цифікації. Цей документ розглядається як невід’ємна складова кон-тракту, про що робиться відповідний запис у тексті контракту. У бартерному договорі специфікація, крім того, балансується за за-гальною вартістю експорту та імпорту товарів. У розділі «Кількість та якість товару» визначаються одиниця виміру товару, що прийнята у світовій практиці для конкретного йо-го виду (в кілограмах, тоннах, штуках тощо), загальна кількість то-вару та його якісні характеристики. Вибір одиниці виміру товару є важливим для обох контрагентів. Це зумовлено тим, що в різних країнах нерідко використовують неоднакові системи міри і ваги, а тому без точного визначення вагового еквівалента між учасниками угоди можуть виникнути непорозуміння. Європейські країни і краї-ни Центральної і Латинської Америки користуються метричною си-стемою, але тут нерідко одні і ті ж одиниці ваги називають по-різному. Наприклад, у Німеччині 100 кг (1 ц) називають Doppel zentner (подвійний центнер), у Франції — квінтал (Quintal), в ряді інших країн — метричний центнер. У багатьох країнах світу вико-ристовується англо-американська система міри і ваги. Так, за оди-ницю ваги взято англійський фунт, що дорівнює 453,59 грн. Один галлон дорівнює 4,546 л для сипких речовин і 3,785 л для рідини. Один бушель дорівнює 8 галлонам, один ярд як основна одиниця довжини — 91,4 см. На деякі сировинні, продовольчі та інші товари, які поставля-ються насипом, допускається відхилення фактично поставленої їх кількості від зазначеної в контракті. В цьому документі потрібно вказати процент такого відхилення (зі знаком «плюс-мінус»), в ме-жах якого продавець не несе відповідальності за недопоставлений товар, а покупець не зобов’язаний оплатити надлишок товару понад встановлену його кількість. Якщо товар піддається природному убутку в період транспорту-вання (усушка, утруска тощо), то в даному розділі контракту потрі-бно зробити застереження про розмір такого убутку за нормами, що склалися в міжнародній практиці, а також вказати, хто з контраген-тів бере на себе ці втрати. Якщо в контракті відсутнє таке застере-ження, то природний убуток за період поставки товару бере на себе продавець. При визначенні вагової кількості товару потрібно вказати, чи включається в неї тара і упаковка, чи ні, оскільки залежно від цього розрізняють масу товару «брутто» і «нетто» та визначають загальну ціну контракту. Виконання зовнішньоекономічних контрактів пов’язане з вико-ристанням перевізника, який відповідає за збереження товару в кількості, прийнятій від продавця. Якщо в процесі транспортування товару допущена його втрата, то покупець пред’являє претензії до перевізника. До покупця можуть бути пред’явлені претензії лише по внутрішньотарній недостачі. Дуже важливо чітко зазначити в контракті якість товару. Конт-рагенти залежно від особливостей товару можуть погодитися на та-кий спосіб визначення його якості, який є для них прийнятним і від-повідає можливостям практичної реалізації. Наприклад, в угоді може бути вказано, що якість товару повинна відповідати загально-визнаним стандартам, розробленим Міжнародною організацією зі стандартизації ( ІСО. 9000). Можливий і такий варіант запису: якість товару повинна бути не нижчою від звичайної середньої яко-сті, прийнятої у країні продавця (покупця), і повинна відповідати показникам, зазначеним у специфікації, що розглядається як не-від’ємна складова контракту. Відповідність якості товару умовам контракту повинна підтверджуватися сертифікатом якості або іншим документом — наприклад, актом експертизи відповідної країни. Бажано вказати і методи відбору проб, зразків і т.ін. для пе-ревірки якості товару, зазначивши, за правилами якої країни (по-купця чи продавця) такий аналіз буде здійснюватися. По окремих сільськогосподарських товарах можуть бути вико-ристані інші способи визначення якості. Наприклад, спосіб по опи-су товару використовується для визначення якості товарів з індиві-дуальними ознаками, скажімо, фруктів, овочів. Спосіб по вмісту окремих речовин у товарі може бути використаний для визначення якості цукру за вмістом у ньому сахарози, насіння соняшнику — за вмістом олії. Метод виходу готового продукту передбачає встано-влення кількості кінцевого продукту із загальної маси товару (в процентах або абсолютній величині), наприклад, цукру-рафінаду із цукру-піску, чистого волокна із вовни тощо. При продажу урожаю зернових або соняшнику «на корню» може бути використаний спосіб «Тель-Кель» (Tel quel-франц., As is —англ.) і означає «такий як є», тобто покупець зобов’язаний прийняти товар за такою якістю, яка фактично сформувалася, без права пода-вати рекламацію за умови її низького рівня. При продажу зерна його якість може визначатися за натурною вагою (вага 1 гектолітра як одиниці об’єму цього виду продукції) у поєднанні з іншими показниками, що вказуються в специфікації. В розділі «Базисні умови поставки товарів» вказуються вид транспорту, яким буде переміщуватися товар від продавця до по-купця, а також базисні умови поставки відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» у редакції 1990 р. При виборі транспортного засобу переслідується мета забезпечити без-печність маршруту, збереження якості товару, необхідне сервісне обслуговування та мінімальні витрати. Базисні умови поставки визначають обов’язки контрагентів що-до поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товарів. Їх застосування дає змогу швидше і якісніше укласти контракт, своєчасно усунути непорозуміння між контрагентами, встановити основу (базис) ціни (її рівень залежить від того, чи включаються витрати на доставку товару в його ціну, чи ні). Базисні умови поставки згруповані у чотири групи. При їх ви-значенні застосовується термін «франко» (в перекладі з франц. franco — означає «вільно»). Для контрагентів слово «франко» в базисних умовах вказує, що покупець звільняється від ризику і усіх витрат по доставці товару до пункту, означеного даним терміном. Перша група «Е» включає лише одну умову «Франко-підприємство» і описує ситуацію, коли продавець передає свій товар покупцю зі свого складу. Група «F» включає такі умови: «Франко-перевізник» — FCA; «Франко-вздовж борту судна» — FAS; «Франко-борт судна» — FOB. Згідно з F-умовами продавець зобов’язаний передати товар пе-ревізнику відповідно до інструкції покупця. Після такої передачі йо-го зобов’язання перед останнім вважаються виконаними. До групи «С» входять наступні умови: «Вартість і фрахт» — CAF; «Вартість, страхування і фрахт» — CIF; «Доставка оплачена до...» — CPT; «Доставка і страхування оплачені до...» — CIP. При використанні контрагентами С-умов продавець зобов’язаний укласти договір перевезення і оплатити транспортні витрати до місця приймання товару покупцем. Незважаючи на те, що продавцю дово-диться нести усі витрати на перевезення товару до країни покупця, він при цьому звільняється згідно з С-умовами від відповідальності і ри-зиків з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні. Група «D» включає в себе такі умови: «Поставлено на кордон» — DAF; «Поставлено франко-судно» — DES; «Поставлено франко-причал» — DEQ; «Поставлено без оплати мита» — DDU; «Поставлено з оплатою мита» — DDP. Умови групи «D» є найбільш вигідними для покупця, оскільки в обов’язки продавця входить доставка товару в пункт призначення за його рахунок. Водночас він бере на себе усі ризики, пов’язані з та-кою доставкою. При використанні умов DAF, DES і DDU продавець не зобов’язаний здійснювати митне оформлення товарів для імпор-ту, в той час як за умов DEQ і DDP він повинен одержати необхідні імпортні ліцензії, оплатити мито, податки і митні збори. У практиці світової торгівлі найчастіше використовуються умо-ви FOB і CIF. Вони є найбільш вигідними для продавця, оскільки усі ризики пошкодження і загибелі товару з моменту одержання про-давцем коносамента в порту відправлення повністю переходять на покупця. Ми уже зазначали, що базисні умови доставки формують основу (базис) ціни. Тому ціна FOB розглядається у світовій прак-тиці як експортна ціна, а ціна CIF — як імпортна. В розділі «Ціна та загальна вартість контракту» вказуються ціна за одиницю виміру товару (Price), загальна вартість товарів (Price of goods), що поставляються згідно з контрактом, та валюта платежів. Ціна є істотною умовою контракту купівлі-продажу. В разі поставки товарів різної якості та асортименту ціна встанов-люється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки і т. д. Окремим пунктом контракту вказується його загальна вартість. Щоб не обтяжувати контракт деталізованою інформацією, цінові показники можуть відображатися у додатку (специфікації), на який робиться посилання в тексті договору. У бартерному контракті загальна вартість товарів, що експорту-ються, та загальна вартість товарів, що імпортуються, мають бути однаковими. Виражається вартість у будь-якій валюті, але, крім то-го, обов’язково в доларах США. У контракті потрібно вказати, на яких умовах (CIF, FOB та ін.) визначена ціна. За взаємною згодою сторін угодою можна передба-чити, що мито, митні збори, податки та інші витрати, які повинні оплачуватися в країні продавця, бере на себе продавець, а витрати в країні покупця, включаючи мито, митні збори і податки, — поку-пець. При експортно-імпортних операціях українські суб’єкти ЗЕД, ведучи переговори щодо ціни, орієнтуються на індикативні ціни, які встановлюються урядом щомісячно на деякі види товарів, у тому числі і сільськогосподарські. Під індикативною ціною в галузі ЗЕД розуміють ціни на товари, які відповідають рівню цін на відповід-ний товар, що склалися на ринках експорту та імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов пос-тавки та умов здійснення розрахунків, визначених відповідно із за-конодавством України. Згідно з Указом Президента «Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної ді-яльності» (від 10 лютого 1996 р.) і розробленого відповідно до цього Указу «Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономі-чної діяльності» суб’єкти України визначають ціни на товари у зов-нішньоекономічних контрактах на договірних засадах з урахуван-ням попиту і пропозиції, а також інших факторів, які діють на від-повідних ринках під час їх укладення. Отже, індикативна ціна слу-жить для суб’єктів ЗЕД вихідною базою в переговорному процесі. Проте на окремі види товарів контрактні ціни повинні знаходи-тися в межах індикативних. До таких товарів відносяться: ті, щодо експорту яких застосовано заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами; щодо яких встановлено режим квотування і ліцензування або спеціальні режи-ми; щодо продукції монопольних структур; в інших випадках на ви-конання міжнародних зобов’язань України. При зазначенні загальної суми контракту і валюти платежу кон-трагенти за взаємною згодою можуть також вказати, що продавець має право поставити передбачені угодою товари з відхиленням від названої суми не більше як «плюс-мінус» певний процент. Розділ «Умови платежу» визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Згідно з «Положенням про форму зовніш-ньоекономічних договорів (контрактів)» в тексті контракту залежно від обраних сторонами умов платежу потрібно вказати: · умови банківського переказу до (авансового платежу) та /або після відвантаження товару, або умови документарного акредитива, або інкасо, визначені відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних дого-ворів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»; · умови по гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна. Потрі-бно вказати вид гарантії (на вимогу, умовна), умови та термін її дії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантії. Якщо, наприклад, контрагентами прийнята акредитивна форма розрахунків, потрібно вказати, що вартість продукції, яка передба-чена контрактом, буде виплачена покупцем шляхом відкриття акре-дитива в банку. Покупець зобов’язаний протягом зазначеної кілько-сті днів після вступу договору в дію відкрити безвідкличний документарний акредитив на загальну суму вартості товару, що пе-редбачена контрактом. Потрібно також вказати, до якого терміну акредитив є дійсним, і навести перелік документів (рахунок-фактура, дублікат коносамента, сертифікат походження товару, кон-троль якості та ін.), надання яких є умовою виплати за акредитивом. У бартерних угодах здійснюється взаємний платіж шляхом об-міну товарами згідно з розділом контракту «Предмет договору». В розділі «Умови здавання (приймання) товару» визначають-ся строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросу-провідних документів. Приймання і здавання товару провадяться за кількістю відповідно до товаросупровідних документів, а також за якістю відповідно до документів, що засвідчують її. Зміст цього роз-ділу залежить насамперед від прийнятої у контракті базисної умови поставки товару. Товар повинен здаватися продавцем і прийматися покупцем у тому місці і в той момент, де і коли переходять право власності на товар і ризики від першого контрагента до другого. Причому усі витрати по здаванню товару (зважування, маркування, упаковка тощо) здійснюються за рахунок продавця. Із сказаного випливає, що здавання вантажу перевізнику вважається передачею товару покупцю. Слід розрізняти строк поставки товару і дату його поставки. Строк поставки може бути визначений на певний календарний день або на певний календарний період (декаду, місяць, квартал, півріч-чя, рік). Встановлення строку поставки на календарний день у між-народних угодах є малопоширеним. Домінує практика визначення цього строку на календарний період із зазначенням перед ним слів «протягом» або «не пізніше». Нерідко при визначенні строку поста-вки застосовуються поняття «Негайна поставка», «Швидка постав-ка», «Без затримки». Контрагенти при цьому мають на увазі, що між укладенням угоди та її виконанням повинен бути короткий термін. Наприклад, при негайній поставці товар має бути поставлений продавцем протягом 14 днів після укладення контракту. Датою поставки товару вважають дату передачі товару покупцю. Такою датою може бути, наприклад, дата виписування транспорт-ного документа перевізником (бортового коносамента, залізнично-транспортної накладної тощо) або дата підписання приймально-здавального акта комісією замовника і представника постачальника. В даному розділі контракту слід вказати порядок здавання-приймання товару, а саме: · вид здавання-приймання: попереднє (preliminary acceptance), кінцеве (final acceptance); · спосіб здавання-приймання товару за кількістю (quantity acceptance); · спосіб здавання-приймання товару за якістю (quality acceptance). Як правило, строки приймання товару за кількістю і якістю не збігаються. Для перевірки якості товару, а отже, і для приймання його за цією ознакою покупцю надається більше часу. Зокрема, в контракті можна вказати, що покупець після приймання товару за кількістю зобов’язаний протягом вказаного терміну (кількість днів, місяців і т.ін.) встановити (перевірити) його якість. У разі виявлення невідповідності якості умовам контракту покупець складає рекла-мацію і повідомляє продавця протягом вказаного у контракті стро-ку. Можна також зазначити, що при виявленні прихованих недоліків товару покупець має право пред’явити претензію протягом, скажі-мо, 6 місяців. Якщо покупець не пред’явив своєчасно рекламацію про недоліки товару, то вважається, що він прийняв товар без пре-тензій до якості. Покупець при обгрунтованому і своєчасному повідомленні про-давця про недоліки товару має право вимагати або усунення їх (вказати у контракті, за який термін) або зниження ціни на відповід-ний процент та ін. Розділ «Упаковка і маркування» містить відомості про упаков-ку товару (ящики, мішки, бочки, контейнери тощо), а також про нане-сене на ній відповідне маркування. При необхідності тут же зазнача-ють умови повернення тари. Пункт контракту про упаковку товару (cargo packing) є дуже важливим, оскільки упаковка повинна забезпе-чити збереження товару під час його транспортування і захист від шкідливого атмосферного впливу. Необхідно, щоб упаковка відпові-дала вимогам країни призначення вантажу. При укладанні контрактів із західноєвропейськими країнами пакування товару слід здійснювати відповідно до прийнятих єдиних норм, розроблених Міжнародною ор-ганізацією зі стандартизації (International Standartization Organization). При необхідності в контракті вказують не лише те, якою має бу-ти зовнішня упаковка, а й внутрішня, що є невіддільною від товару (interior packing). При цьому перелічують ті вимоги, яким повинні відповідати ці види упаковки. Оскільки в більшості випадків не лише внутрішня, але й зовніш-ня упаковка переходить у власність покупця разом з товаром, то в контракті слід обумовити способи її оплати контрагентом. За взаєм-ною погодженістю сторін вартість упаковки може включатися в ці-ну товару (price including packig) або ціна товару визначається без упаковки (packing not included), а вартість упаковки зазначається окремо. Можливий і такий варіант, коли вартість упаковки визна-чається в процентах від ціни товару. Маркування вантажу (cargo marking) визначається, як правило, покупцем і має на меті ідентифікування товару для перевізника та забезпечення правильної доставки його до пункту здавання. Водно-час маркування має попереджати про небезпеку при неправильному поводженні з товаром під час його навантаження, транспортування і розвантаження. Маркування має включати такі відомості про товар: назву про-давця і покупця, номер контракту, пункт відправлення і місце при-значення вантажу, номер пакувальної одиниці та їх загальну кіль-кість, вагу і, при необхідності, габарити пакувальної одиниці, вагу брутто і нетто, вказівки щодо навантаження і розвантаження, а також щодо транспортування (наприклад, «верх», «низ», «не канту-вати», «обережно» тощо). Маркування здійснюється відповідною мовою, що передбачена контрактом, і наноситься на пакувальну одиницю водостійкою фарбою. Розділ «Форс-мажорні обставини» містить відомості про те, за яких надзвичайних обставин умови контракту можуть бути не вико-нані контрагентами і при цьому вони не нестимуть відповідальності за таке невиконання протягом дії цих обставин. У міжнародній практиці до форс-мажорних обставин відносять ті, які мають об’єктивний і абсолютний характер (отже, стосуються не лише контрагента, а й усіх інших суб’єктів господарської діяль-ності) і які не існували під час підписання контракту, а виникли піз-ніше всупереч волі продавця і покупця. До цих обставин відносять: землетруси, повені, пожежі, епідемії, аварії на транспорті, війни, окупацію тощо. Крім того, в контракті доцільно передбачити і юри-дичний форс-мажор, що може бути зумовлений такими рішеннями держави, як ембарго (заборона імпорту чи експорту товару), введення валютних обмежень та ін. Щоб запобігти непорозумінням, форс-мажорні обставини в до-говорі повинні бути точно означеними і взаємоузгодженими. На від-міну від покупця, продавець зацікавлений у розширенні переліку надзвичайних обставин, в тому числі і таких, що є звичайним ко-мерційним ризиком, як, наприклад, аварії на виробництві, несприят-лива кон’юнктура ринку, нестача сировини, енергії, страйк працівників підприємства, його банкрутство. Проте в міжнародній торгівлі ці обставини не визнаються форс-мажорними. У цьому розділі потрібно вказати, що при настанні надзвичай-них обставин строк виконання зобов’язань подовжується розмірно часу, протягом якого будуть діяти ці обставини. Прояв форс-мажорних обставин і строк їх дії повинні бути підтверджені Торго-вою палатою або іншими компетентними органами відповідної країни продавця, покупця або іншої нейтральної країни. Водночас потрібно вказати граничний строк, протягом якого термін виконан-ня договору автоматично подовжується з огляду на дію форс-мажорних обставин. Цей строк приймається сторонами з урахуван-ням терміну виконання контракту і характеру товару. На товари, що швидко псуються, цей термін буде меншим (до 15 — 30 днів) порів-няно з терміном на такі товари довгострокового зберігання, як ма-шини, обладнання, мінеральна сировина та ін. Якщо форс-мажорні обставини продовжуються довше вказаного у контракті граничного строку, то починаючи з дати його закінчення кожний із партнерів може відмовитися від своїх зобов’язань по уго-ді, не відшкодовуючи при цьому втрат, яких може зазнати інша сто-рона. Окремим пунктом цього розділу потрібно зазначити, що конт-рагент, для якого стало неможливим виконання зобов’язань по контракту через виникнення надзвичайних обставин, повинен про-тягом узгодженого терміну повідомити іншу сторону про їх настан-ня і припинення. В розділі «Санкції та рекламації» зазначається порядок засто-сування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань по контракту. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів передбачає, що в кон-тракті мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (в процентах від вартості недопоставленого товару або суми неопла-чених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін контракту при цьому, способи врегулювання рекламацій. Так, у контракті може передбачатися, що у випадку порушення продавцем строку поставки товару він платить штраф (Penalty) у ро-змірі певного процента вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, починаючи, скажімо, з 5-го дня по закінченні строку поставки. Загальна сума штрафу не повинна перевишувати певного процента від загальної вартості недопоставленого товару (скажімо, 10 %). У разі порушення покупцем строку оплати товару він зо-бов’язаний сплатити штраф продавцю в розмірі узгодженого процен-та від недовиплаченої суми за кожний день прострочення платежу. Виплата штрафів не звільняє контрагентів від виконання взятих ни-ми зобов’язань. За взаємною погодженістю сторін у цьому розділі може бути вказано, що при простроченні терміну поставки товару на обумов-лений період покупець має право розірвати договір і вимагати від продавця відшкодування втрат. Таким правом наділяється і прода-вець у разі прострочення покупцем платежу за товар на вказану в контракті кількість днів (місяців). Проте щоб цей пункт договору діяв, потрібно обумовити, що саме контрагенти розуміють під втра-тами (збитками). Статтею 74 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) дається тлумачення того, що слід розуміти під збитками, причиною яких є порушення однією зі сто-рін умов договору. Зокрема вказується, що такі збитки становлять суму, рівноцінну тим втратам, включаючи упущену вигоду, яких за-знала інша сторона внаслідок невиконання договору. Такі збитки не можуть перевищувати втрат, які передбачалися або повинні бути передбачені стороною — порушником договору в момент укладен-ня угоди як можливий наслідок її порушення, про які вона в той час знала або повинна була знати. У контракті потрібно передбачити, в яких випадках покупець має право на рекламацію (Claim). Такими випадками можуть бути: поставка товару з гіршими показниками якості, недотримання про-давцем асортименту продукції, некомлектність поставок, внутріш-ньотарне недовантаження товару. Водночас потрібно зазначити і способи врегулювання рекламації. Ними можуть бути: · надання знижки до ціни товару, яку в міжнародній торгівлі на-зивають рефакцією. У більшості випадків її рівень встановлюється в арбітражному суді, хоча може бути передбачений і в контракті; · допоставка товару, якщо було виявлено його недовантаження; · повернення товару покупцем продавцю і виплата останнім йо-го вартості готівкою; · заміна поставленого товару іншим, що відповідає умовам уго-ди. Продавець несе при цьому усі витрати, пов’язані з такою замі-ною (витрати на транспортування повернутого товару і заново пос-тавленого, митні витрати тощо); · виправлення дефекту товару за рахунок продавця; · допоставка більшої кількості товару, ніж це було передбачено контрактом, на суму сукупної знижки до ціни; · уцінка усієї партії товару пропорційно частці неякісного товару. Якщо продавець поставив товар кращої якості, ніж передбачало-ся контрактом (наприклад, більший вміст олії в соняшнику, клейко-вини у зерні), то покупець виплачує надбавку до ціни — боніфіка-цію, але за умови, що така виплата передбачалася контрактом. Крім строку, протягом якого покупець має право пред’явити рек-ламації, в контракті потрібно також передбачити термін, що надається продавцю для відповіді на них. Якщо протягом цього терміну від ньо-го такої відповіді не надійшло, претензія вважається визнаною ним. Для забезпечення об’єктивності претензій сторони можуть вказати в угоді, що всі рекламації (сертифікати якості, вагові сертифікати, ава-рійні експертизи тощо) складаються компетентними нейтральними організаціями країни покупця чи іншої країни. При цьому продавець має право на місці переконатися в обгрунтованості претензій. В розділі «Арбітраж» вказуються місце арбітражного суду, пов-на його назва, країна і матеріальне право, яке застосовуватиметься при розгляді спорів між контрагентами, які нерідко виникають при невиконанні або неналежному виконанні ними договірних зо-бов’язань або через неоднакове розуміння (трактування) умов кон-тракту. До міжнародного арбітражного (третейського) суду сторони звертаються лише тоді, коли розбіжності не вдалося подолати шля-хом двосторонніх переговорів. Міжнародні комерційні арбітражні суди розглядають спори між контрагентами на основі арбітражного застереження, зазначеного в контракті. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торго-во-промисловій палаті України рекомендує включати в контракт арбітражне застереження, в якому сказано, що будь-яке спірне пи-тання, що виникло по контракту або у зв’язку з ним, підлягає пере-дачі на розгляд і остаточне розв’язання у Міжнародний ко-мерційний суд при Торгово-промисловій палаті України. У цьому застереженні також рекомендується вказати на згоду сторін на те, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосо-вуватися Регламент даного суду, а правом, що регулює даний до-говір, є матеріальне право (цивільно-процесуальний кодекс) країни, вибраної за взаємною згодою сторін. Крім того, слід зазначити, чи арбітражний суд складається з одного чи з трьох арбітрів, місце проведення засідання суду, а також мову арбітражного розгляду. Арбітражний суд повідомляє сторони про своє рішення письмо-во. Воно є остаточним і не переглядається. Отже, сторони зо-бов’язані підкоритися цьому рішенню. В іншому разі воно буде приведене до виконання у примусовому порядку на основі екзеква-тури — наказу місцевого суду про виконання. Контрагенти по міжнародній угоді можуть звертатися для розв’язання своїх спорів не лише до постійно діючих міжнародних комерційних арбітражних судів, що функціонують при торгових па-латах, біржах, арбітражах (яким є, наприклад, Міжнародний ко-мерційний суд при ТПП України), а й до так званого арбітражного суду Ad hoc (ізольований, випадковий). Він створюється сторонами спеціально для розгляду їх спору і після завершення такого розгляду припиняє своє існування. У більшості випадків сторони звертаються до арбітражу Ad hoc у Стокгольмі як до визнаного світового центру швидкого і об’єктивного розгляду міжнародних спорів. Серед додаткових умов угоди, про які ми уже згадували, може бути вказано і про те, що одна зі сторін не може передавати свої права і обов’язки, що випливають із контракту, третім особам без письмової згоди іншої сторони. Тут також можна детально описати умови, за яких контракт може бути розірваний за згодою обох сторін або за ініціативою одного із контрагентів. У заключних положеннях контракту вказується, у скількох при-мірниках його складено, якою мовою і які до нього додаються специфікації, що розглядаються як невід’ємні складові цього доку-мента. В розділі «Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін» потрібно вказати повні юридичні адреси та повні поштові і платіжні реквізити (назва банку, номер рахунка) контрагентів кон-тракту. Необхідно зазначити, що українським контрагентом кожний роз-діл контракту повинен бути ретельно продуманий і зважений. Це необхідно, щоб уникнути невиправданих втрат у процесі виконання контракту. Саме відсутність в аграрних підприємств достатнього досвіду здійснення ЗЕД і, зокрема, в укладанні зовнішньоекономіч-них договорів, є нерідко причиною того, що вони зазнають значних збитків від невміння передбачити в угоді таких умов, які б не давали змоги іноземним контрагентам висувати необгрунтовані претензії. Прикладом недостатньої продуманості умов договору може ста-ти контракт, що був укладений 12 квітня 1996 р. між КСП «Го-голівське» Київської області та шотландською фірмою «Інтер про-дукт система ЛТД». Згідно з цим контрактом фірма через 15 днів після підписання угоди (тобто 27 квітня) мала поставити аграрному підприємству фрезу для обробітку грунту і насіння моркви, а КСП до 1 січня 1997 р. повинне було розрахуватися за куплений у фірми товар грошима, одержаними від реалізації врожаю. Шотландська фірма як досвідчений суб’єкт ЗЕД передбачила у контракті відпові-дальність КСП за несвоєчасну оплату поставлених ресурсів, у той час як український партнер через свою недосвідченість не наполіг записати в договорі відповідальність іноземного партнера за несво-єчасну поставку предмета договору. Коли настав час виконання умов договору, шотландська фірма не дотримала своїх зобов’язань, поставивши фрезу і насіння на два тижні пізніше обумовленого строку. З цієї причини КСП не змогло здійснити в оптимальні строки обробіток грунту і посів моркви, що, в свою чергу, призвело до істотного зниження її врожайності, а от-же, і до недоодержання запланованих ним прибутків. Саме через це підприємство не змогло розрахуватися зі своїм партнером. Однак шотландська фірма не вважає себе винною в ситуації, що склалася, і вимагає повернення боргу в міжнародному арбітражному суді.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНТРАКТ У ГАЛУЗІ ЗЕД: СУТЬ, ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ І ОСОБЛИВОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ БАРТЕРНИХ ОПЕРАЦІЙ» з дисципліни «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
