ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЯК СПЕЦІАЛІЗОВАНА СКЛАДОВА ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ
1. Загальні конституційні засади земельних прав громадян України спеціалізуються в галузевому та спеціальному законодавстві, зокрема, в земельному, аграрному та, певною мірою, в інших галузях законодавства. Цей рівень структуризації прав громадян має важливе теоретичне і практичне значення. Адже, завдяки цьому можна визначити реальну правосуб'єктність особи, коло і зміст її прав, конкретний стан гарантій цих прав. Між тим у нас і зараз права людини і громадянина здебільшого прийнято розглядати переважно через призму глобального: міжнародний, загальнодержавний, конституційний аспекти. Зокрема, широко відомі ґрунтовні наукові розробки в цих важливих аспектах професора П. М. Рабіновича та керованої ним Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Водночас в Україні досі майже немає монографічних досліджень, присвячених земельним, трудовим, майновим, пенсійним, житловим та іншим правам громадян. Реальний прояв провідного принципу правової держави про найвищу соціальну сутність людини може бути забезпечений через гарантування не лише загальних (конституційних), але й галузевих прав. Для селян це, насамперед, право на землі сільськогосподарського призначення. Йдеться про потребу наукового аналізу практичних аспектів реалізації високої конституційної ідеї домінування прав громадян у правовій державі, обов'язок держави не лише утвердити (задекларувати), а й конкретно забезпечити права і свободи людини. Особливо гостро ця потреба проглядається стосовно селянства, яке в Україні, не дивлячись на всю радикальну масштабність земельних і аграрних перетворень, залишається найбільш знедоленою верствою громадян. Держава й досі належно не оцінила високу соціальну місію селянства як годувальника суспільства та носія високих моральних традицій. З цього приводу показовим є досвід США, де державний підхід до розвитку саме фермерського господарства та забезпечення потреб селян вже на початковій стадії був настільки конкретно вагомим, що "відкрив шлях до промислового зростання Сполучених Штатів Америки на промис- РОЗДІЛ 6 лово найрозвинутішу країну світу"1. Український селянин теж "уособлює підвалини політичної та економічної стабільності держави'1", проте і досі залишається в стані фактично повністю не реалізованого статусу громадянина. Маючи на увазі права селян як громадян, С. Подолинський ще в XIX столітті писав, що "необхідно, щоб не було нічого вище громадян" . Ця теза звучить сучасно в демократичній, соціальній, правовій державі, якою проголосила себе Україна в ст. 1 Конституції. її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Поняття і сутність гарантій земельних прав громадян Україна, зокрема селян, проблема, яка вимагає всебічного спеціального наукового дослідження, що вже значною мірою започатковано М. В. Шульгою4. Вона також глибоко вивчається І.1. Каракашем . Аналізуючи проблему захисту прав людини за умов переходу до ринкових відносин, М. І. Козир справедливо наголошує, що головна мета нового законодавства в цій сфері - "Істотно розширити соціально-економічні права селян та посилити їх захист" . Свобода ринку не повинна бути альтернативою загальному демократичному процесу. Проблеми ефективності функціонування агропромислового комплексу в умовах нових форм власності на землі та сучасних організаційно-правових форм господарювання на пих землях повинні бути сфокусовані на реальному забезпеченні прав селян як громадян України, землевикористувачів, аграрних підприємців та носіїв найкращих соціальних та моральних традицій суспільства. На жаль, цим провідним аспектам сучасного правового статусу селянина в Україні мало приділяється уваги в навчальній літературі з земельного та аграрного права. Слід органічно поєднувати суто земельні та соціальні права селян. Адже їхня важка землеробська 1 Paarlberg, Den, American Farm Policy, N.Y., I964.-p.9. 2 Звернення Президента України Леоніда Кучми до селянства, до всього українського народу // Голос України. - 1995, 13 липня. 3 Подолинський С. Про хліборобство. Розмова третя. Як де земля поділена і як би тре ба було ЇЇ держати? - Відень, І 887. - С. 147. 4 Див.: Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельних отношений в совре- менньїхусловиях. -X.: Консулі, 1998.-С. 179та інші. 5 Див.: Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно- практическое пособие. - К.: Истина, 2004. - Глава VII. 6 Козьірь М. И. Защита прав человека в условиях перехода к ринку // Государство и право.- 1993.-№6. -С. 38. Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав праця повинна забезпечувати їм і належно високий рівень соціальних прав, зокрема на відпочинок, належну оплату праці та пенсійне забезпечення, на освіту тощо. У цих аспектах слід приймати комплексні (земельно-аграрні) законодавчі акти щодо селян. Слід особливу увагу привернути на ту обставину, що проведення земельної та аграрної реформ в Україні здебільшого обмежується проблемами реструктуризації колгоспів, колективних сільськогосподарських підприємств і виникнення на їхній базі нових організаційно-правових структур (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств тощо). До того ж, при цьому існує поширена практика поспішного перенесення зарубіжного досвіду на терени України, на що, стосовно Росії, правомірно звертає увагу Г. Ю. Бистров1. Між тим, радикальне реформування земельних відносин, особливо на сучасному етапі його розвитку, вимагає перенесення епіцентру на конкретні земельні права членів фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, працівників всіх аграрних структур. 2. Права громадян - це їхні певні можливості, забезпечені правом (конкретними нормативно-правовими актами). Якщо йдеться про права громадян України на землі сільськогосподарського призначення, то цей правовий інститут має багато характерних специфічних ознак. Вони породжені як загально-соціальною ознакою цього Інституту за умов правової держави, так і особливостями зазначеної категорії земель. Йдеться насамперед про суб'єктів земельних відносин. У радянський період існувала формула, за якою "землі сільськогосподарського призначення використовуються різними організаціями і підприємствами, а також окремими громадянами"2 (виділено нами). Громадяни в той же час не були основними суб'єктами сільськогосподарського землевикористання. Запрограмоване Конституцією України будівництво правової держави радикально змінює ситуацію. Адже правова держава - це, насамперед, держава забезпечення прав людини і громадянина. Це повною мірою стосується і земельних прав селян. 1 Див.: Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформ в зарубеж- ньіх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Минск: БГЗУ. -2001. - С. 4. 2 Ерофєее Б. В. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения. - М, 1957.-С. 13. 89 РОЗДІЛ 6 Необхідно погодитись з В. І. Семчиком, що "аграрна і земельна реформи не стали підґрунтям економічного і соціального відродження села, підвищення добробуту сільського населення, розв'язання продовольчої проблеми"1. Подальший процес реформування повинен, на наш погляд, враховувати такі фактори: 0 реформи здебільшого було обмежено проблемами реорганізації (за суттю - ліквідації) колгоспів та створення нових різноманітних аграрних товаровиробників на основі ліквідації не лише монопольної державної, але і колективної власності на землі сільськогосподарського призначення; 1 паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств формально сприяло виникненню значної кількості приватних власників на ці землі без фактичного забезпечення їхніх земельних і соціальних прав та державного стимулювання сільськогосподарського товаровиробництва. Сучасний етап радикального реформування села свій епіцентр повинен перенести на всебічне забезпечення прав членів новостворених аграрних суб'єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних аграрних підприємств тощо. Це повинно позначитись на всьому земельному І аграрному законодавстві. Воно має наповнитись принципово новим змістом, сутність і скерованість якого слід виводити з позицій прав селянина в сферах відносин власності, підприємницької діяльності, свободи господарювання на землях сільськогосподарського призначення. При цьому загальна демократична тенденція на гуманізацію нового законодавства не повинна входити в конфлікт з проблемою гарантованості соціальних прав селян.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЯК СПЕЦІАЛІЗОВАНА СКЛАДОВА ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
