Структура ґрунтового покриву може бути різною. В Україні домінують чорноземи різних типів. Ст. 150 ЗК дає їм юридичну градацію, зараховує до "особливо цінних земель" і встановлює спеціальний порядок їхнього вилучення. Процеси приватизації земель загострюють проблему посиленої охорони ґрунтів України. Грунти є особливим об'єктом не лише аграрних, але й екологічних відносин.' Вони займають особливе місце серед природних ресурсів. Взаємодіючи з іншими природними компонентами (повітрям, водою, мінеральними та органічними речовинами тощо), ґрунти створюють т. зв. "зону життя", яка є наслідком їхньої природної родючості. Суспільно-корисну властивість родючості та прояв функції основного засобу виробництва продукції сільського господарства ґрунти реалізують за допомогою праці людини з використання земель сільськогосподарського призначення. 6. Новий основний земельний закон України використовує і ще один термін "угіддя", який є цілком правомірним для позначення певних складових земель сільськогосподарського призначення. Земельний кодекс виділив дві категорії угідь у землях сільськогосподарського призначення, а саме: а) сільськогосподарські угіддя та б) несільськогосподарські угіддя. Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) До сільськогосподарських угідь слід віднести, в першу чергу, ріллю (орні землі), а також сінокоси, випаси, залежі, земельні ділянки під садами, виноградниками та іншими багаторічними насадженнями. 1 коли йдеться про пріоритетність правового режиму земель сільськогосподарського призначення, то маються на увазі насамперед сільськогосподарські угіддя, як найбільш цінна продуктивна складова земель сільськогосподарського призначення. Цікаву наукову позицію з цього приводу висловлює Г. В. Чубуков, В. В. Янчук ще у 1982 р. дійшов висновку про те, що об'єктом земельних правовідносин є не лише кожна з категорій земель, взята по-окремо, але І кожний вид (підвид) земель у кожній категорії, наприклад орні угіддя. Під орними (сільськогосподарськими) угіддями - ріллею слід розуміти землі, які за їхніми природними властивостями можуть використовуватись для виробничих сільськогосподарських потреб. Таких властивостей їм надає їхня якісна характеристика, що зумовлюється функціональною дією гумусу - органічної складової ґрунтів. З огляду на це помилковим є вживання терміну "угіддя" стосовно господарських шляхів і прогонів, земель під господарськими будівлями і дворами, яке застосовується ЗК України у ст. 22 (п. б). 7. Як ми бачимо, землі сільськогосподарського призначення мають унікальні специфічні характеристики, є багатоструктурними за своїм складом, що слід глибше враховувати при регламентації їхнього правового режиму. Як відомо, дискусійною є проблема галузевої належності відносин Щодо регулювання використання цих земель. Існують при цьому дві доктрини: земельно-правова та цивільно-правова. На користь першої є Ціла низка факторів, які відображають істотні особливості цих земель, врахувати які покликано саме земельне (а не цивільне) законодавство України. До них, зокрема, належать наступні: ♦ Землі сільськогосподарського призначення є невід'ємною складовою процесу виробництва продуктів харчування; вони -незамінний елемент цього процесу, основний засіб виробництва.
1 На це, зокрема, звертає увагу Н. С. Гавриш; див.: Гавриш Н. С. Відповідальність за забруднення та засмічення грунтів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06.-Київ, 2001.-С. 4. 14 Див.: Комментарий к Земельному кодексу РоссийскоЙ Федерации / Под ред. Г. В. Чубукова, М. Ю. Тихомирова. - М., 2001. - С. 344-346. Див.: Янчук В. В. Правовой режим пахотньїх угодий (на материаллах Украинской ССР): Дисс... канд. юрид. наук: 12.00.06. - Одесса, 1982. - С. 17. 15
РОЗДІЛ 1 Якщо землі житлової та громадської забудови, промисловості, транспорту, інших (поза сільським господарством) галузей виробництва виконують роль просторового (територіального) базису, то в сільському господарстві землі - матеріальна виробнича основа та органічний фактор самого процесу виробництва. Завдяки природній властивості родючості, грунти за допомогою праці людини виробляють нову продукцію. У такий спосіб землі сільськогосподарського призначення водночас є основним засобом виробництва, предметом і загальною умовою сільськогосподарської праці. 4 Землі існують об'єктивно, вони не створюються працею люди ни. Тобто це - природний об'єкт, який виникає без впливу людини, на відміну від майна в поширеному цивілістичному розумінні. З цієї ж причини їх не можна "відтворити", створити штучно, вони не можуть бути "новоствореною річчю". 5 Класична цивілістична концепція, спрямована на правове регу лювання майнових відносин, визначає річчю предмет матеріального світу, яким не можуть бути землі. Річ як предмет матеріальний створена працею людини, існуюча ізольовано, безвідносно до сталих природних компонентів і зв'язків, може бути вилучена в особи, знищена, пошко джена. Землю фізично "вилучити" не можна. 6 Майно у цивілістичному розумінні завжди має споживчу та мінову вартість, яку легко встановити, виходячи з затрат праці та матеріалів, які вкладено в певну річ. Економічна і грошова вартість майна визначається, таким чином, обсягом і вартістю оречевленої праці людини, чого не можна зробити щодо земель. Тому не випадково їхня вартість підраховується за спеціальною методикою і носить назву нормативної (а не балансової) ціни. 7 Землі сільськогосподарського призначення, а точніше - грунти мають унікальну природну (а не створену людиною) властивість родю чості. Використання людиною цієї властивості в процесі сільськогоспо дарської праці є способом (джерелом) одержання продукції рослин ництва. При цьому ця праця не може бути реалізована "сама по собі", а лише в процесі землевикористання, тобто органічного поєднання праці людини з природними функціональними даними грунтів, їхньою здатністю родючості. А оскільки праця тут виступає не ізольовано, 1 Див.: Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. №213//Урядовий кур'єр. - 1995, 4 квітня. Землі сиіьськогооюдарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) відносини ці не можна вважати суто трудовими, вони є земельно-трудовими, І як такі вони не можуть регулюватись ані трудовим, ані цивільним законодавством, а переважно - земельним. 8 На відміну від матеріалізованих, завдяки праці людини, об'єктів, землі не можуть людиною ані зменшуватись, ані збільшуватись, в той час, як майнова шкода за цивільним законодавством означає здебільшого змен шення наявного майна; на відміну від речей (майна), яке має властивість зношуватись, зменшуватись, погіршуватись, виходити з господарського обігу, природні властивості земель залишаються стабільними. Землі є віч ними. При правильному їхньому використанні вони здатні навіть покращу вати свої якісні продуктивні властивості. 9 Водночас землі, на відміну від типових засобів виробництва, мають встановлену природою, а не людиною, обмеженість у просторі та постійність місцезнаходження, а тому їх не можна віднести до цивільної категорії нерухомого майна. Землі абсолютно не можна перемістити, в той час як нерухомі речі в принципі можуть бути переміщені (заборо няється це робити, виходячи із засад непропорційності збитків щодо їхнього призначення). Нерухомість майна в цивілістичному аспекті є відносною (будинок в принципі може бути пересунуто на інше місце). Нерухомість земель є абсолютною. 10 На відміну від майна, коли відсутність одних речей може бути за мінена іншими, землі є унікальними засобами виробництва. Вони й лише вони мають неповторну природну властивість продукувати сільськогоспо дарську продукцію, яка, в свою чергу, с основою життя та розвитку людства. Землі сільськогосподарського призначення є основою економічного розвитку держави, матеріального добробуту народу. За умов кризового стану суспільства, значення цих земель непомірно зростає: збільшується потреба їхнього раціонального використання та екологічно спрямованого посиленого захисту. Цілком ясно, що все це - завдання земельного, а не цивільного законодавства. ♦ Землі як елемент природного середовища, знаходяться в тісному органічному взаємозв'язку з іншими об'єктами природи: водами, ліса ми, надрами, атмосферним повітрям тощо. Все це одна група т. зв. при- родноресурсових відносин, де властивості кожного компоненту можуть ути реалізовані лише в їхній функціональній взаємодії. Отже, земельні Щносини, як і водні, лісові, надрові, просякнуті екологічнимгвимога-и, врахування яких не притаманно цивільному законодавству: .Дражлива функція екологічного та земельного законодавства. '" ~
16 17 РОЗДІЛ 1 11 Сільськогосподарські товаровиробники, за умов ринкових відно син, усе більше використовують землі для одержання прибутку, забезпе чення свосї аграрної підприємницької діяльності. З цим пов'язана інтен сифікація процесу землевикористання, що, в свою чергу, активізує потребу раціонального використання та охорони земель. Раціональність аграрного землевикористання включає охорону земель (грунтів) до свого безпосереднього змісту, а це, як зазначав видатний французький вчений Ж. Дорст, є однією з головних проблем, від вирішення якої залежить майбутнє людства. Зрозуміло, що ці відносини безпосередньо входять до змісту предмету земельного, а не цивільного, права. 12 У зв'язку з тим, що землі є специфічним природним чинником, а не майновим (речовим) об'єктом, існує спеціальна плата за їхнє вико ристання, яка регулюється спеціальним законом і мас дві специфічні форми: земельний податок і орендна плата. Земельний податок як форма плати за землі зумовлений не номінальною чи балансовою вартістю земель (таких оціночних понять щодо земель не існує), а пов'язаний з їхньою земельною кадастровою оцінкою і визначається частиною чистого доходу, який отримав землевикористач; вона не залежить від його витрат, зусиль і наслідків господарської діяльності. Спеціальними актами земельного (а не цивільного) законодавства визначається й орендна плата за землі. Вона встановлюється в договорі оренди земельної ділянки. Згідно з Законом України в редакції від 2 жовтня 2003 р. "Про оренду землі", орендна плата може встановлюватися не лише у грошовій формі, а Й у інших формах. Про земельно-правову природу договору оренди земельної ділянки свідчать Й інші спеціальні (а не загальноцивільні) умови цього договору: точна визначеність можливих сторін договору, їхні права та обов'язки, порядок укладення договору тощо. ♦ Площі земель сільськогосподарського призначення природно обмежені. Вони не можуть бути адміністративно ані збільшені, ані змен шені. Водночас, новим ЗК України передбачено проведення системи спостереження за якісним станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (моніторинг земель). Існують спеціальні методики проведення такого моніторингу1, а також спеціальні правила суцільної агрохімічної паспортизації, передбачені Указом Президента України від 2 ірудня 1995 р- 1 Див., наприклад, „Методику моніторингу земель, що перебувають у кризовому стані Українська ААН, Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського.-Х., 199S- Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти; Хе 11 IS /95. Отже, йдеться переважно про державний контроль за якісним станом земель сільськогосподарського призначення. Але методом державного (або іншого) перерозподілу структурного складу земель площі цих земель фактично не можуть бути змінені. Водночас, нераціональне використання земель може призводити до їхньої деградації, яка відбувається як наслідок "відповіді" природних факторів на нераціональну поведінку людини. Такі втрати сільськогосподарського виробництва повинні бути відшкодовані відповідно до ст. ст. 207-209 ЗК України. ♦ Існують істотні особливості в характері та способах відшкодування збитків, завданих земельними правопорушеннями. Це стосується як самих землевикористувачів, так і інших суб'єктів. Оскільки перші виступають у ролі товаровиробників, вони зобов'язані дбати про раціональне використання та охорону земель. А тому припинення права землекористування (у разі правопорушення) повинно здійснюватись без відшкодування вкладених у землі затрат. Універсальним правилом цивільного законодавства є відшкодування збитків у повному обсязі. Екологічні ж (у тому числі земельні) збитки є особливими. Вони не обмежуються сумою реальних збитків, у них завжди переважає втрачена вигода, яка у десятки разів перевищує реальні збитки. Вони не можуть бути відшкодовані у натурі. 1 саме головне: земельні збитки завдаються не лише власнику, а, що надзвичайно важливо, всьому суспільству. Наприклад, радіоактивне або інше забруднення грунтів призводить до вирощування токсично забрудненої сільськогосподарської продукції, що, у свою чергу, завдає шкоди здоров'ю людей. Така шкода, на відміну від цивільної, може проявляти себе не відразу, а через багато років. Внаслідок зазначеного, можна зробити висновок, що юридична природа збитків, завданих земельними правопорушеннями, зумовлена порушенням не цивільного, а земельного законодавства, і що самі землі не є навіть "особливим" майном, тобто "окремою річчю". ♦ Договір купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення за новим ЗК України правомірно є відповідно спеціалізованим, а тому, за його юридичною природою, не може бути віднесений до кате-°ри звичайних цивільно-правових договорів, хоча, безумовно, генетич-0 В1н з ними пов'язаний. Так, насамперед, до кола покупців цих земель е можуть входити іноземні громадяни, іноземні юридичні особи та °земні держави (ст. 22); обмежено право спадкування цих земель значеними особами (ст. 81).
18 19 РОЗДІЛ 1 Істотні правові обтяження прав власників передбачено при вико-І ристанні земельних ділянок, в тому числі при їхньому продажу (ст. 111)1 Нарешті, громадяни України та юридичні особи України можуть бути покупцями земель сільськогосподарського призначення лише за наяв-І ності суто земельно-правових умов: перші - мати сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займатися веден- ням товарного сільськогосподарського виробництва, а другі - якщо Їхні-І ми установчими документами передбачено ведення сільськогосподар- ського виробництва (ст. 130). Значно спеціалізованими (у земельно-правовому та екологічно-І правовому аспектах) є і підстави та порядок припинення прав на землі сільськогосподарського призначення. Отже, можна з впевненістю констатувати, що і договір купівлі-І продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, й Іншії правочини з цими землями, і за характером законодавчого регулювання (здебільшого Земельним, а не Цивільним кодексом) і за його змістом зумовлюють їхню земельно-правову природу. 13 Похідним від договору купівлі-продажу земельної ділянки є договір оренди земельної ділянки. Внаслідок цього, а також враховуючи особливості земель сільськогосподарського призначення, Цивільний кодекс України 2003 р. відокремив найм (оренду) земельної ділянки від загального правового регулювання відносин найму (оренди) і лише уі вихідних засадах закріпив їх у ст. 792, зазначивши, що "відносини щодої найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом". Такий спе-І ціальний закон України - "Про оренду землі" було прийнято 6 жовтня 1998 р. (діє в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 p.). Принагідної зауважимо, що для зазначених земельних відносин адекватним є терміні саме "оренда", а не "найм" земельної ділянки, оскільки остання є природним, а не майновим об'єктом. 14 Земельно-правовими засадами та екологічними вимогами просяк нуто і відносини юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства (Розділ VIII ЗК України). Відповідно до ст. 211 суб'єктні несуть відповідальність за такі специфічні правопорушення, як укладення угод із порушенням земельного законодавства; псування сільсько- господарських угідь, їхнє забруднення та засмічення; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; непроведенняі рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження проти-1 ерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень тощо. Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) ' Гхоча в новому Земельному кодексі йдеться лише про традиційні види юридичної відповідальності (цивільну, адміністративну або кримінальну), У ньому І в іншому законодавстві передбачається застосування таких санкцій, які не належать до санкцій цих видів відповідальності. Зокрема, глава 24 ЗК України передбачає відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам; глава 36 - відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. На підставі ст. 139 може бути проведено відчуження земельної ділянки за рішенням суду на земельних торгах і лише за певних умов. А договір купівлі такої ділянки є, як вже зазначалося, земельно-правовим за його суттю. Ст. 143 передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, у тому числі конфіскацію, примусове звернення стягнення на неї тощо. Зазначені санкції не можуть бути віднесені до санкцій класичних видів юридичної відповідальності і викликають потребу земельно-правової відповідальності за зазначені та інші земельні правопорушення. ♦ Нарешті, істотною особливістю найбільш характерної складової земельних правовідносин, а саме - у сфері сільськогосподарського землевикористання є їхній специфічний суб'єктний склад. Соціально персоніфікований склад суб'єктів земельних правовідносин - громадян України в особі селян найбільш характерний для земель сільськогосподарського призначення. їхній правовий статус як таких врегульований Земельним, а не Цивільним кодексом. ♦ Земельний кодекс України, на відміну від попередніх ЗК, значно зміцнив і розширив його публічно-правові засади. Це зумовлено базовим положенням Конституції України про те, що земля є основним націо нальним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Саме це надає правовому режиму земель публічно-правового характеру (навіть тим, які знаходяться на праві приватної власності). З цим пов'язана можливість обмеження та обтяження прав землевласників (Глава 18 ЗК), примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності (ст. 347 ЗК), консервації земель (ст. 172 ЗК) тощо.1 Спеціальне земельне та аграрне законодавство України повинно у Цьому аспекті йти у руслі теорії соціальної функції земельної влас- і(Осіі, яка в Україні запрограмована конституційною нормою про те, що ласшеть зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на щкоду лЮдИні і суспільству" (ст. 13). у .альн'ше Див.: ТитоваН. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів •Фант: деякі проблеми // Право України. - 2004. - № 3.
20 21 РОЗДІЛ і Соціальна спрямованістаграрної економіки України, що базується на використанні земель сільськогосподарського призначення, повинна бути більш конкретно врегульована земельним і аграрним законодавством України.іїк загальний принцип тенденція обмеження свободи власників із врахуванням соціальної функції земельної власності повинна бути врахована і цивільним законодавством. ІЗк справедливо зазначає Г. Ю. Бистров, "...законодавство країн з розвинутою ринковою аграрною економікою вже давно відмовилось від поняття земельної власності як необмеженого нічим права володільця розпоряджатися майном свавільно (us utendi et abutendi)" Теорія соціальної функції земельної власності, в першу чергу, притаманна землям сільськогосподарського призначення (сільськогосподарським землям) як найбільш вагомої суспільної категорії земель. Шляхом адміністративно-правового обмеження права приватної власності на такі землі, започаткованим ще Всймарською республікою Німеччини, зараз йде законодавство Франції, Австрії, Іспанії, Італії, багатьох інших країн із ринковою економікою. Загальним висновком з усього сказаного може бути висновок про те, що Земельний кодекс України 2001 р. можна охарактеризувати як перемогу земельно-правової концепції регламентації земельних відносин над цивільно-правовою. Це є законодавчим свідченням закріплення принципу пріоритету земельного права при регламентації земельних відносин. Йдеться про наявність спеціального законодавства у цій регламентації, а отже - про можливість застосування цивільного законодавства до земельних відносин лише в субсидіарному порядку. 8. Загальна економічна криза, яка існує в країні, істотні прора-хунки в способах, формах та термінах проведення земельної реформи негативно позначились на стані земель сільськогосподарського призначення (особливо їхньої найціннішої частини - орних земель). Продовжується використання малопродуктивних орних земель, включаючи схилові землі, внаслідок чого заростають площі еродованих земель, знижується родючість грунтів, що призводить до збитковості всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Як відомо, різко зменшилось внесення органічних і мінеральних добрив, значно зменшились обсяги 1 Бьістров Г. Е. Правовьіе проблеми земельной и аграрной реформ в зарубежньгх странах: теория, практика, итоги, перспективи. - Мннск: БГЗУ, 2001. - С. 72. 22 Землі січьськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) та інших протиерозійних робіт, знизилось впровадження ттахисної системи землеробства'. Загальна позитивна спрямованість реформування сільського гос-ства України, переведення його на рейки ринкової економіки - ятьмарюється тим, що вона проводиться однобічно, без реалізації осно- оположного принципу раціональності використання (а отже - і охо- пони) земель сільськогосподарського призначення. Земельна і аграрна реформи слід було розпочинати з вироблення їхньої чіткої наукової бази, встановлення еволюційних етапів їхньої реалізації, врахування не лише економічних, а й екологічних та соціальних засад. За їхньою відсутністю виникають певні небажані наслідки та прорахунки. З величезної низки законодавства про проведення земельної та аграрної реформ (переважно Указів Президента України) майже повністю випали правові норми екологічного характеру. Між тим, згідно з Законом України "Про охорону земель", одним із принципів державної політики у сфері охорони земель є "пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва" (ст. 3). Замість цього зроблено наголос на прискорене перетворення основного національного багатства на звичайнісіньке товарне майно. Це неправильне, однобічне, потворне розуміння аграрної ринкової економіки. Слід всебічно враховувати істотні особливості сільськогосподарського виробництва, його невигідне становище у товарних зв'язках при високій соціальній значущості продукції." Сільськогосподарські землі - основа існування держави. Слід погодитись із пропозицією В. В. Юрчишина та О. М. Онищенко про необхідність прийняття спеціального закону "Про сільське господарство України". Це повинен бути базовий консолідуючий нормативно-правовий акт про особливе значення всіх компонентів сільськогосподарського виробництва, починаючи від оцінки унікального значення земель - основного багатства народу України. Див.: Наказ Міністерства агропромислового комплексу України, Державного мітету по земельних ресурсах, Української академії аграрних наук „Про стан ористання орних чемель та першочергові заходи щодо їх охорони та підвищення родючості"від 23 грудня 1998 р. №377/139/143//Агрокомпас. - 1999.-№ 10. чкова Ц Регулювання сільськогосподарської діяльності і співвідношення з дЛЬНого та аграрного законодавства // Право України. - 1996. - № 7. - С.38. С ?плчасна аграр.а політика України: проблеми становлення. - Київ, 1996. -у .. ,'І Юрчишин В. Веління часу: потрібний Закон „Про сільське господарство країни" // Наш час. - 1997, 26 вересня. 9. На підставі Указу Президента України від З грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" способом "масової суцільної деколективізації" протягом, чотирьох місяців було ліквідовано колгоспи, розпайовано їхні землі розпочато формування нових власників земель сільськогосподарського призначення та інших землевикористувачів. Цей складний для селян процес слід було проводити на засадах еволюційності та добровільного вибору організаційно-правових форм господарювання на землі. Цс не виключас проведення з боку державних структур широкої роз'яснювальної роботи, надання юридичних консультацій, організації вивчення відповідного законодавства, а головне - надання реальної фінансової та матеріально-технічної допомоги новим господарюючим аграрним суб'єктам. На початок грудня 2002 р. приватну власність на землю оформили 43,5% власників сертифікатів на земельні паї або 2916514 селян (середній розмір паю складає 4,2 га). Проте, досі законодавчо не визначена, окрім фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, система організаційно-правових форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення. Практично з 11393 недержавних сільськогосподарських підприємств реформовано на засадах приватної власності на землі і майно 11328 господарств. Створено 14510 нових агроформувань ринкового типу, з них приватних підприємств (приватно-орендних) - 2966 (20,4%), товариств з обмеженою відповідальністю - 6047(41,7%), акціонерних товариств - 551 (3,8%), сільськогосподарських кооперативів - 3263 (22,5%), фермерських господарств - 1212 (8,4%) та інших суб'єкгів господарювання - 471 (3,2%).2 15 травня 2003 р. прийнято Закон України "Про особисте селянське господарство".3 Це - особливий суб'єкт аграрних відносин без створення юридичної особи, який базується на засадах членства фізичної особи або кількох осіб, що перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно здійснюють сільськогосподарську діяльність із метою задоволення особистих потреб шляхом використання земель сільськогосподарського призначення. На відміну від фермерського господарства, особисте селянське господарство не є підприємницькою структурою. Аналіз усіх нових організаційно-правових форм аграрного земле-використання дає можливість дійти таких висновків: Урядовий кур'єр- - 1999, 8 грудня. Юридичний вісник України. - 2000, 21-27 вересня. Урядовий кур'єр. - 2003, 11 червня. 24 Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) ТНа жаль, у процесі прискореного реформування аграрного а було створено відносно мало нових фермерських господарств і СЄКТ°ькогосподарських кооперативів, які є найбільш притаманними рин-С'ЛЬ«Й економіці організаційно-правовими формами використання земель сільськогосподарського призначення. -Що стосується орендних (приватно-орендних) підприємств, то лід зауважити, що оренда земель сільськогосподарського призначення може бути притаманна будь-якій формі аграрного господарювання, а тому вона не може виконувати роль фактору, що визначає відокремлену і самостійну організаційну юридичну структуру. До того ж фактор оренди є тимчасовим, а отже не постійно визначальним. 15 Стосовно т. зв. "товариств з обмеженою відповідальністю" та акціонерних товариств, то вони на сьогодні є різновидом господарських товариств, правовий статус яких регламентовано Законом України від 19 вересня 1993 р. (із численними наступними змінами), Господарським та Цивільним кодексами України, які не розраховані на аграрних суб'єктів, не враховують їхньої специфіки. За відсутності спеціального (аграрного) законодавства щодо них, вони можуть втратити ті істотні пільги, які мають аграрні суб'єкти. 16 Стосовно приватних аграрних підприємств, існування яких в принципі у ринковій економіці є цілком правомірним, то для визначення їхнього конкретного правового становища потрібен спеціальний закон.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ґрунти України - еталонно найцінніші у світі» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
