ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, СКЛАД (ПРАВОВІ АСПЕКТИ)
1. У межах державного кордону в Україні є різні категорії земель. (ст. 19 ЗК України). Проте, найбільш цінною і суспільно важливою категорією земель є землі сільськогосподарського призначення. Не випадково в Земельних кодексах та в іншому законодавстві вони завжди ставляться на пріоритетне перше місце. Так це зроблено і в Земельному кодексі України 2001 р. Це зумовлено багатьма факторами біологічного, економічного, політичного та юридичного характеру. Україна продовжує залишатися великою аграрною державою. Вона була такою ще за часів неоліту; це продовжувалось і при трипільській культурі, а особливо за часів Київської Русі. Цьому сприяли унікально цінні родючі землі, природні умови ведення сільського господарства. На цій основі його піднесення спостерігалося ще в часи козацької доби. Адже в Україні історично першою галуззю суспільного виробництва було саме сільське господарство. Визнання сільського господарства базовою галуззю всієї економіки України за суттю має місце в Україні Й зараз у період проведення радикальних економічних перетворень. Почалися вони, як відомо, з реформування земельних відносин у аграрному секторі економіки, яке було проголошено Постановою Верховної Ради УРСР ще 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу".' Вона стала головною складовою аграрної реформи, а отже, і важливою базою всіх економічних ринкових перетворень. Зауважимо, що основним змістом земельної та аграрної реформ стало реформування відносин щодо використання земель сільськогосподарського Постанова Верховної Ради УРСР „Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - І 991. - № 10. призначення. Відтоді загальновизнаною стала теза про те, що від того, як йтимуть справи у сільському господарстві, залежитиме доля всіх Інших реформ в Україні. Про це, зокрема, йшлося на загальних зборах Академії аграрних наук, у виступі на цих зборах Президента України Л. Д. Кучми. На жаль, конкретні наслідки земельного реформування ще не дали належного масового позитивного результату для селян. їхні земельні права значною мірою спотворюються, ускладнюється юридичне оформлення прав власності на землі та оренди земельних ділянок. Землям сільськогосподарського призначення присвячена окрема спеціальна глава (п'ята) другого розділу Земельного кодексу України, яка вміщує 16 досить розгорнутих за змістом статей. Це значно більший об'єм матеріалу, аніж стосовно регламентації правового режиму інших категорій земель. Для цього є всі підстави. Землі сільськогосподарського призначення - первісне джерело будь-якого багатства суспільства. За умов гострої економічної кризи їхнє значення непомірно зростає, оскільки йдеться про продовольчу безпеку держави, про вирішення проблем життєзабезпечення громадян. Таким чином, можна говорити про незамінну, не лише економічну, а й соціальну функцію цих земель. Про величезну роль земель сільськогосподарського призначення для України свідчать й їх кількісні показники: із 60,3 млн гектарів усіх земель країни майже 70% (41,8 млн га) складають саме ці землі. З них, станом на 1 січня 2001 p., 33 млн га складають орні землі. Площі сільськогосподарських земельних угідь у різних частинах України коливаються від 37% (Закарпатська область) до 89% (Запорізька область). 2. Юридично важливе значення має правомірність терміну "землі сільськогосподарського призначення", який вживався попереднім Земельним кодексом УРСР і використовується Земельним кодексом України 2001 р. У ст. 22 чинного ЗК дається таке визначення поняття цих земель: "землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані (підкреслено нами - Н. Т.) для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені (підкреслено нами - Н. Т.) для цих цілей". Це визначення є Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) повнішим за те, яке вживалося раніше, проте, воно викликає істотні зауваження стосовно використання термінів "надані" та "призначені". По-перше, період адміністративного "надання" земель, враховуючи перехід до ринкової економіки, за суттю, в основному завершується, а тому надалі ці землі будуть не "надаватися", а "одержуватись" за допомогою таких правочинів, як купівля-продаж, дарування, міна, успадкування, застава. По-друге, ці землі не можуть ніким (у тому числі державними органами будь-якого рівня) бути суб'єктивно "призначені" як сільськогосподарські: вони об'єктивно, від природи є такими. По-третє, і це є головне, терміни "надаватися" та "призначатися" за їхньою адміністративно-правовою суттю самі по собі не випливають із природних властивостей земель сільськогосподарського призначення, не є об'єктивною характеристикою цих земель, а тому вони не відображають їхньої головної природної сутності - бути основним засобом виробництва продукції сільського господарства. Виходячи з цього, найбільш правильним слід вважати термін "сільськогосподарські землі", який широко використовується у більшості країн світу, а не "землі сільськогосподарського призначення". Поняття "сільськогосподарські землі" повинно базуватися на їхніх об'єктивних природних властивостях. Тому під цими землями слід розуміти найбільш суспільно цінну категорію земель, які за природними властивостями грунтів (родючістю) здатні бути основним засобом для вирощування сільськогосподарських культур (зерна, овочів тощо) за умов їхнього раціонального використання, а також для ведення тваринництва та інших сільськогосподарських галузей. Сільськогосподарські землі є найбільш цінною категорією земель. Саме вони складають основне багатство України і підлягають посиленій правовій охороні. Окрім цього терміну, в законодавстві може використовуватись і термін "землі, придатні для потреб сільського господарства" (землі для будівництва, тваринницьких приміщень, інфраструктури села тощо).1 3. Земельний кодекс України не є послідовним стосовно дотримання юридичної чистоти застосування термінів "земля" і "землі". Гак, вихідний ІІ-й розділ Кодексу, визначаючи склад та цільове призначення земель України (глави 4-13), цілком правильно застосовує термін
1 Відродження України повинно розпочатися з села // Голос України. - 1995, 8 лютого. 2 Указ Президента України „Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки" від 30травня 2001 р. //Урядовийкур'єр--2001, 2 червня. Детальніше див.: Титова Н. И, Продовольственная проблема: земля, труд (правовьіе аспекти).-Львов, 1989.-С З249 "землі". Але, з незрозумілих причин, у подальшому тексті (розділи III-V) вживає інший термін - "земля" і говорить про "Права на землю", про "Набуття і реалізацію права на землю", про "Гарантії прав на землю". Тим самим неправомірно ототожнюються юридично різні терміни "земля" і "землі11. „Земля" - це відокремлена від природного середовища працею людини частина (маса) речовини, помішена в якусь місткість (вагони, контейнери, мішки, пакети тощо). Це - частина матеріального світу, а не природного екологічного середовища, що є органічною, тісно взаємопов'язаною між собою сукупністю всіх природних компонентів. "Земля" - це об'єкт майновий, цивільно-правовий. Зовсім інше юридичне змістове навантаження несе на собі термін "землі" (аналогічно - води). Під ним слід розуміти саме природний компонент, не вилучений із довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий із водами, лісами, атмосферним повітрям та іншими природними ресурсами. Окрім того, землі як об'єкт правових відносин виконують різні функції: 0 політичну, визначаючи територіальні межі суверенності держав ної влади та створюючи основу економічної незалежності держави; 1 економічну, забезпечуючи базу для господарської діяльності; 2 соціальну, окреслюючи .місце та умови для життя людини; 3 екологічну як об'єктивний фактор безпечного для життя існу вання людини. Виконання всіх цих функцій забезпечується правом, різними його галузями: конституційним, адміністративним, цивільним, екологічним, земельним, аграрним. При цьому не слід ігнорувати істотні особливості земель як природного об'єкту і як об'єкту правових відносин, взяті в їхньому поєднанні. 4. Земельний кодекс України 2001 p., на відміну від попередніх Земельних кодексів, широко використовує термін "земельні ділянки", і це є однією з позитивних його характеристик. Проте, здебільшого він не робить істотної різниці між вживанням терміну "землі" і "земельна ділянка". Так наприклад, глава 5 ЗК України, з одного боку, правомірж використовує термін "землі", коли йдеться про більш узагальнюючії поняття, а "земельні ділянки" - коли про більш деталізовані. А з другогс боку, у ст. 34 невдало вживає термін "землі", маючи на увазі земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) Поняття земельної ділянки завжди передбачає чітку локалізованість земель сільськогосподарського призначення, їхню відносну визначеність і конкретність. "Земельна ділянка" - певна їхня складова. Заслуговує на законодавчу увагу визначення цього поняття, яке дає Н. В. Ільницька: "це - частина земель, яка, будучи безпосереднім об'єктом земельних правовідносин, має фіксовану площу, межі, місцерозташування, характеризується якісним станом, що відповідає її цільовому призначенню та притаманним їй правовим режимом".1 Принагідно зауважимо, що об'єктом права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, є не "земельний пай", підтверджений сертифікатом", а безпосередня, конкретна земельна ділянка, право на яку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними лише до виділення власникам земельних ділянок у натурі (на місцевості) та видачі зазначених державних актів. Ст. 79 Земельного кодексу України, характеризуючи земельну ділянку як об'єкт права власності, визначає, що - "це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами". Саме ці ознаки земельної ділянки надають їй конкретної реальності щодо кожного її власника. 5. Особлива економічна і соціальна роль земель сільськогосподарського призначення зумовлена їхніми унікальними природними факторами. Головний Із них - здатність родючості, тобто "виробництва" продукції, насамперед рослинництва, а також тваринництва та деякої іншої. При цьому йдеться про ґрунти як складову земель сільськогосподарського призначення, їхнє наукове визначення дає Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р. , пояснюючи термін "грунти" як "природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилось на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості" (ст. 1). Ґрунти, завдяки вмісту в них гумусу - комплексу специфічних органічних речовин - і є тим безпосереднім природним тілом і, водночас, специфічним об'єктом правових відносин, що зумовлюють родючість земель сільськогосподарського призначення (земельних Ділянок, сільськогосподарських угідь). Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспек-. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. - Київ, 2001. - С 8. уРядовий кур'єр. - 2003, б серпня. Враховуючи таку унікальну цінність ґрунтів, Земельний кодекс 2001 р. вперше правомірно визнав їх "об'єктом особливої охорони" (ст. 168). Тим самим ґрунти визнано самостійним об'єктом правових відносин, зокрема охоронних. У зв'язку з цим ЗК мав би дати юридичне визначення їхнього поняття, виходячи з того, що ґрунти (лат.: solum-terra; англ.: soil-land; франц.: sol-terra in; нім.: boden-land) - поверхневий родючий шар земель сільськогосподарського призначення (земельних ділянок, сільськогосподарських угідь), що характеризується наявністю в них гумусу - комплексу специфічних органічних речовин, які зумовлюють здатність забезпечувати необхідні передумови праці для вирощування сільськогосподарських культур (здатність родючості). Цим ґрунти відрізняються від гірської породи. Людина своєю працею може лише певною мірою впливати на природну родючість ґрунтів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, СКЛАД (ПРАВОВІ АСПЕКТИ)» з дисципліни «Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України»
