ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ФРАНЦІЇ
Якщо говорити про традиції централізації, то і сьогодні у Франції існують політичні, технічні та психологічні причини, котрі гальмують децентралізацію. Політичними причинами можна вважати побоювання того, що надто широка децентралізація, особливо якщо вона буде здійснюватися надто швидко і в межах колишніх провінцій, створить загрозу єдності держави, тим більше, що деякі радикали серед регіоналістів (наприклад, у Бретані) підігрівають такі побоювання. До технічних, причин можна віднести такий фактор, як віра підготовлених і добре освічених державних адміністраторів у те, що тільки вони можуть ефективно управляти, а обрані особи (депутати) для такого управління не готові. Психологічними причинами, що гальмують децентралізацію, є громадські настрої щодо справедливості. Багато людей досі вважають, що для забезпечення рівності прав громадян незалежно від місця їхнього проживання варто, аби ці рішення приймалися центральною владою і аби центральна влада займалася впровадженням цих рішень у життя. Попри такі настрої складний процес децентралізації, що розпочався в 1982 році, досить помірно прогресує і поступово зводить нанівець унітаристські традиції, тим паче, що глибока інтеграція в Європі також сприяє широкій децентралізації. (Цікавим тут є феномен "об'єднання Європи": при інтеграції держав всередині них досить помітні тенденції МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 6 2 63 до дезінтеграції. Регіони прагнуть інтегруватись в Європу самостійно, без згоди на те центрального уряду.) Закони 1982 - 1983 років, які сформували новий Адміністративний кодекс Франції, ввели принаймні три найбільш важливі нововведення, що різко підняли статус органів місцевого самоврядування: 1) було встановлено одноманітні правила адміністративного контролю за діями місцевих колективів з боку держави. А саме: однаковий контроль встановлювався стосовно рішень всіх місцевих органів - муніципальних, генеральних та окружних рад, мерів чи голів генеральних і окружних рад. Однак цей контроль здійснювався уже не на предмет доцільності , а лише на предмет законності, причому із застосуванням судових процедур. 2) префект перестав бути виконавчим органом департаменту як місцевого колективу, його функції перейшли до голови генеральної ради. Тепер департамент як самоврядний територіальний колектив став управлятися виключно виборними органами влади. 3) принципово змінився статус округу, який до 1982 року був лише громадським утворенням. Після реформи він також став управлятися виборним адміністративним органом. Найважливішим у Законі № 82-213 від 2 березня 1982 року була норма статті 1, яку можна вважати "пусковою кнопкою" процесу децентралізації: "Стаття 1. Комуни, департаменти та регіони є вільно керовані обраними радами. Закони визначатимуть розподіл компетенцій між комунами, департаментами, регіонами і державою, а також розподіл народних коштів, що випливає з нових правил місцевої податкової системи та передання державних кредитів територіальним громадам; організацію регіонів, статутні гарантії, які надаються персоналу територіальних громад, спосіб обрання і статут обранців, а також форми співпраці між комунами, департаментами та регіонами і розвиток участі громадян у місцевому житті". Велика французька адміністративна реформа проводилась поетапно. Черговий етап реформи почався з нових законів від 7 січня 1983 року і 22 червня 1983 року. Цими законами визначався новий перерозподіл компетенції між державою і територіальними колективами на користь останніх. Сьогодні законодавство Франції повністю регулює всі питання, що стосуються організації і діяльності місцевого самоврядування на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою. Всі ці закони об'єднані в Адміністративний кодекс, який є фактично "конституцією" місцевого самоврядування у Франції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ФРАНЦІЇ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
