Комплексне дослідження подій у царині місцевого самоврядування в США навряд чи можливе, зважаючи на культурну різноманітність, відмінність рис народного господарства у різних регіонах цієї країни. Через це пропонований матеріал слід сприймати як спрощений опис. Втім, аби зрозуміти нинішній статус місцевого самоврядування у Сполучених Штатах, важливо мати уявлення про основні історичні події. Витоки місцевого самоврядування у Сполучених Штатах мають головним чином сільський характер. У кінці XVIII століття 95% населення країни мешкало у сільських районах. Дрібні поселення утворювалися по всьому великому континенту. Самодостатність і місцева автономія були основою цих ранніх поселень. У зв'язку з різноманітністю культур і відмінностями в регіональних економіках форми місцевого самоврядування набули різного типу у кожному з 50 штатів. Багато з цих форм місцевого самоврядування беруть свій початок у Європі. Наприклад, міські громади Нової Англії походять від європейських міських поселень. Місцеве самоврядування у зоні південних плантацій розвинулося з такої інституції, як британське графство (округ). Середньоатлантичні штати поєднують у собі риси обох інституцій — міських поселень і округів. На початку XIX століття розміри і масштаби місцевого самоврядування зросли. Це зростання призвело до більшого опертя на чиновників у керуванні громадами, а не на громадян, які б безпосередньо порядкували своїми справами. Втім, принцип місцевого самоврядування у цих громадах не втратив свого значення. Хоча в органах муніципального самоврядування стали працювати штатні службовці, громадяни зберегли свій вплив завдяки виборчому процесові. Близько 1820 року як у містах, так і в сільській місцевості набули поширення вибори (шляхом народного голосування) фінансових контролерів, генеральних прокурорів, завідувачів освітньої частини, керівників відомств, суддів, шерифів та інших чиновників місцевих органів влади. Водночас ці чиновники були мешканцями громад, керувати якими їх обирали, Хоча таке поширення інституту виборів мало на меті забезпечити дотримання принципу представницької демократії, воно мало деякі непередбачені наслідки, які стали виправданням майбутніх реформ. Наприклад, у багатьох міських районах були створені партійні апарати. Деякі виборні чиновники зловживали своїм правом призначати на посади. Вони винагороджували політичних прихильників через контроль за публічними посадами і видачу державних підрядів. Багато місцевих органів влади набули поганої слави через політичні маніпуляції і корупцію. Протидією цьому у 1870 році стали встановлені штатами обмеження і політика призначення нових службовців на грунті нейтральної МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 5 2 компетенції, а не партійної приналежності. Було зроблено спробу відмежувати адміністрацію від політики через створення рад і комісій із широкими повноваженнями, а не через окремих управлінців, особливо там, де йшлося про регулятивні функції. Такий перебіг подій призвів до надзвичайного подрібнення функцій і підзвітності за відсутності загального керівництва. Громадяни були збентежені великою кількістю місцевих органів. Як відповідь на це було здійснено спробу домогтися повного контролю через утворення сильних виконавчих органів влади: мер або голова виконавчої влади на вершині адміністративної піраміди із певною кількістю управлінь і відділів, які піддаються управлінню. Голови виконавчої влади мали помічників із кадрів і відповідні організаційні одиниці, які допомагали їм у плануванні, контролі і порядкуванні стосунками. Було встановлено чотирирічний термін перебування на посаді. У 1960-х роках деякі органи влади запровадили підхід до процесу складання бюджету і планування. Було здійснено спроби розмежувати розробку і схвалення законопроектів, нормативних актів і ключових рішень (наприклад, затвердження бюджету) і проведення та виконання політичного курсу. Відповідальність за перше покладалася на ради, а за останнє — на виконавчу владу. Такий перебіг подій був характерний для великих органів міської влади. Сільська влада тяжіла до збереження форм урядування, які давали значні повноваження членам ради у здійсненні власної політики і керуванні виконавчою владою. З 1960-х років ресурси великих міст різко скоротилися після того, як велика кількість їхніх мешканців — як громадян, так і юридичних осіб — перемістилася до передмість або нових громад. Отож, їхня здатність обслуговувати бідніших мешканців і відвертати серйозні порушення порядку, а також захищати власність різко знизилася. Муніципалітети стали більш залежними від субсидій, що надаються штатами і державою. У 1980-і роки фінансова "криза" охопила всю державу. Усі ці чинники і сьогодні залишаються важливими аспектами місцевого самоврядування у Сполучених Штатах. Громадяни вимагають ефективного, енергійного та ініціативного порядкування справами і удаються до виборчих урн для висловлення своєї думки про муніципальних керівників. Крім того, муніципальні керівники повинні зважати на значний тиск у напрямку подрібнення і фрагментації фінансової життєздатності. Однак слід наголосити, що це дуже спрощена модель історії самоврядування, і що багато сільських і міських районів мають дуже відмінні моделі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІСТОРІЯ МІСЬКОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
