З усіх податків, що стягуються місцевою владою, найпоширенішим є майновий податок. Однією з причин цього є, як зазначалося вище, те, що ухилитися від податку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад, будинки) досить важко. У деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування. Базою оподаткування можуть бути потенційна або продажна вартість землі або/ та споруд, рухомого майна або матеріальних капітальних активів. У 1989 році 22 країни, що є членами Організації економічного співробітництва й розвитку (крім Бельгії, Греції, Італії й Швеції), стягували такі податки. Майно може оцінюватися на основі вартості реального основного капіталу або річної вартості, або у інший спосіб. Як правило, такі заклади, як школи, лікарні, а також культові споруди виводяться з- під оподаткування. Дуже зручно покладати відповідальність за сплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується тільки у Франції та Великій Британії. У Франції майновий податок коригується відповідно до чисельності сім'ї. У Сполучених Штатах Америки і Великій Британії малозабезпечені власники або мешканці користуються податковими знижками. Житлова власність, як правило, оподатковується за нижчими ставками, ніж приміщення компаній, але зараз спостерігається загальна теденція до вирівнювання податків на ці два типи майна з причин економічного порядку. Незважаючи на те, що становить базу оподаткування, загалом податок стягується пропорційно до ринкової вартості майна, тобто ціни майна у разі його продажу. Це означає, що майнові податки не обмежуються лише фактично придбаним і проданим впродовж певного проміжку часу майном, а стягуються на основі визначення ціни на майно у разі його продажу. Цей тип бази оподаткування називається базою майнового податку на основі вартості реального основного капіталу, і саме вона застосовується найчастіше. З іншого боку, у деяких країнах база оподаткування визначається як річна орендна вартість майна, тобто сума доходу, одержаного від майна за якийсь проміжок часу. У 1988 році середня частка місцевих майнових податків у місцевих податкових надходженнях становила 50% у федеративних країнах і 30% МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 3 8 в унітарних країнах. У Нідерландах, Сполучених Штатах Америки і Канаді ця частка дорівнювала 70% місцевих податкових надходжень, а у Великій Британії вона становила 100%. Таким чином, у країнах західної демократії найпоширенішим податком, що встановлюється місцевою владою, е майновий податок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Майнові податки» з дисципліни «Місцеве самоврядування: світовий та український досвід»
