Під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин здійснюють діяльність, пов'язану з організацією та реалізацією міжнародного економічного співробітництва. Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. Міжнародні економічні організації мають імунітет, що є дуже важливим для їхньої діяльності. Згідно з Конвенцією про правовий статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5 грудня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли сама організація відмовляється від імунітету. Перші міжнародні організації (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок, таких як Рейн (1814) і Дунай (1856), Всесвітня Поштова Спілка (1874), Міжнародний комітет мір та ваг (1875), Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1885) та ін. Після Другої світової війни були утворені міжнародні економічні організації як універсального, так і регіонального характеру. Генеральна Асамблея ООН, поряд з вирішенням інших завдань, займається питаннями співробітництва держав у економічній, соціальній та інших сферах. Ще 1961 р. на 16-й сесії ГА ООН було прийнято резолюцію «Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку», в якій вперше було поставлене питання про скликання міжнародної економічної конференції в рамках ООН. 1963 р. 18-та сесія ГА ООН розглянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгівлі. 1964 р. у Женеві було скликано Першу конференцію ООН з торгівлі та розвитку. На 25-й сесії ГА ООН у 1970 р. було прийнято «Міжнародну стратегію розвитку», яка, зокрема, передбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються. 1974 р. на 29-й сесії ГА ООН було прийнято Хартію економічних прав та обов'язків держав». Того ж року на VI спеціальній сесії приймається Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку. На VII спеціальній сесії ГА ООН міжнародне О О 7 економічне право ^ .£ /
у 1975 р. знову розглядалось економічне питання - про розвиток і міжнародне економічне співробітництво. ЕКОСОР як один з головних органів ООН безпосередньо займається питаннями міжнародного економічного співробітництва. При ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних комісій ООН: Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (включає 35 країн); Економічна комісія ООН для Африки (50 країн); Економічна комісія ООН для Західної Азії; Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну. До Європейської економічної комісії (місцезнаходження - Женева), утвореної 1947 р. відповідно до резолюції 1-ї сесії ГА ООН 1945 р., крім європейських держав входять також США та Канада. У складі Комісії створено галузеві комітети з сільського господарства, вугілля, електроенергії, будівництва та містобудування, газу, чорної металургії тощо. Важливе місце в регулюванні міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Це не міжнародна економічна організація в повному розумінні, але постійний характер і форми її діяльності (проведення конференцій, створення постійних органів) зближують ГАТТ з такими організаціями. Так, один раз на рік скликається сесія ГАТТ, на якій кожна держава має один голос. Для вирішення оперативних питань створено Раду представників сторін, яка скликається двічі-тричі на рік. У межах ГАТТ функціонує Комітет з торгівлі та розвитку. Ця Угода була підписана 1947 р. 23 країнами світу і на сьогодні налічує понад 140 держав-учасниць. Україна є «спостерігачем» ГАТТ. Основними завданнями ГАТТ є лібералізація зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, усунення дискримінації тощо. До міжнародних економічних організацій, що займаються транснаціональними комерційними угодами, відносяться: • Велика сімка/ вісімка (О7/О8), що відає макроекономіч- ними питаннями, міжнародною торгівлею та зв'язками з краї нами, що розвиваються (її члени: Франція, США, Велика Бри танія, Німеччина, Японія, Італія, Канада, ЄС та Росія); • Міжнародна Торгова Палата (ІСС) має найвищий кон сультативний статус при ООН і сприяє міжнародній торгівлі та інвестиціям; • Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ІЖСТАБ), утво рена 1964 р., є основним органом ООН у сфері торгівлі та роз витку. Займається питаннями торгівлі, фінансів, технологій, інвестицій та сталого розвитку;
• Комісія у справах міжнародного торгового права (ІЛЧСГГПАЬ) з мандатом сприяти розвиткові поступової гармонізації та уніфікації права міжнародної торгівлі. В засіданні комісії бере участь 36 держав, що репрезентують різні географічні зони і основні економічні та правові системи світу. Комісія щорічно звітує Генеральній Асамблеї та подає свій звіт до ІЛМСТАБ. Комісія підготувала багато конвенцій, прийнятих конференціями, скликаними в рамках ООН; • Світова організація торгівлі (утворена на основі ГАТТ, прийнятої 1947 р. як багатосторонній договір для сприяння розвиткові торгівлі. 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ утво рив СОТ як міжнародну організацію, яка займається правила ми торгівлі між державами і підтримує багатосторонню систе му торгівлі через угоди СОТ, що торкаються торгівлі; • Міжнародна організація праці (МОП) розробляє конвенції та рекомендації, що встановлюють стандарти права на працю. До міжнародних фінансових організацій відносяться: • Міжнародний валютний фонд - інституція зі 182 органі зацій, які консультуються між собою для підтримання ста більної системи валютних операцій; • Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСБ), до складу якої входить 29 країн з ринковою економі кою, допомагає урядам скликати форуми для обговорення та вироблення економічної та соціальної політики. Займається проблемами конкурентного права, корпоративного управлін ня, економіки, торгівлі та електронної торгівлі; • Міжнародна фінансова корпорація (ІРС) входить до гру пи Світового Банку. Вона є найбільшим у світі джерелом по зик та фінансування проектів приватного сектору в країнах, що розвиваються; Серед регіональних економічних організацій, які створені в Європі, можна виділити: • Європейський Союз Ще в 1957 р. на основі Римського договору було утворено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), або «Спільний ринок», метою якого було створити митний союз у межах даної міжнародної організації, сформувати спільний ринок робочої сили, послуг та капіталів, проводити єдину торгову політику щодо інших країн, створити економічний та валютний союз тощо. Діяльність ЄЕС регулюється так званим «правом співтовариства», в основі якого Римський договір та інші договори. Зберігаючи свою самостійність, ЄЕС увійшло до складу Європейського Союзу, створеного відповідно до Маастрихтського договору, який набрав чинності 1993 р. Крім ЄЕС до складу
228
РОЗДІЛ 17
міжнародне економічне право
.
Європейського Союзу входять Європейське об'єднання вугілля і сталі та Європейське співтовариство з атомної енергії. Оскільки нові держави висловили своє бажання стати членами ЄС, були вироблені критерії прийому нових членів, а саме: демократичність і повага до прав людини; функціонуюча ринкова економіка; прийняття інтеграційного законодавства ЄС. Навесні 2000 р. розпочалися переговори про вступ до ЄС шести країн - Угорщини, Польщі, Чехії, Словенії, Естонії та Кіпру. Правовою та інституційною основою взаємовідносин України з ЄС є Угода про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною, яка набрала чинності у 1998 р. Одним з положень Угоди є зобов'язання недискримінації сторін щодо взаємної торгівлі. Але ЄС неодноразово звинувачував Україну у порушенні цього зобов'язання, у тому, що внутрішні акцизні збори для українського виробника харчових продуктів набагато нижчі, ніж для зарубіжного. Досить високими є реєстраційні збори для імпортних продуктів. Разом з тим, ЄС визнав те, що був неправий в обмеженні українського імпорту швейних виробів ', Відбуваються саміти Україна — ЄС, на яких підписуються угоди про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та європейськими співтовариствами. Однією з основних цілей зближення України з ЄС є розвиток торговельно-економічних відносин, доступ до європейського ринку, отримання новітніх технологій. Але економічні проблеми України затьмарюють перспективи між Києвом та Брюсселем. Україна ще й досі не може позбутися статусу-тавра держави з не-ринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях, що тягне за собою вкрай неприємні наслідки, передовсім обмеження експорту українських товарів2. Попри все, антидемпінгові розслідування поставок на європейський ринок українських товарів можуть мати і позитивне для України значення. Так, антидемпінгове розслідування поставок на європейський ринок українського карбаміду визнало горлівський концерн «Стирол» та черкаське ВАТ «Азот» ринковими підприємствами, тобто такими, що закуповують сировину і матеріали та послуги за ринковими цінами, контролюються приватним капіталом, використовують міжнародні стандарти бухобліку і відмовились від бартеру і взаємозаліків 3. На початку 2000 р. була прийнята Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України. Ця стратегія має певні особ- 1 Олійник О. Вступ до ЄС: добра ідея, для якої ще не настав час // Урядовий кур'єр.- 11 січ. 2000.- № 3.- С. 3. 2 Олійник О. Третій саміт Україна - ЄС // Урядовий кур'єр.- 22 лип. 1999.- № 135-136.- С. 3. 3 Малиновський Б. Нарешті Європа визнала, що в Україні є ринкові підприємства // Урядовий кур'єр.— 14 лист. 2000. 230 РОЗДІЛ 17
ливості порівняно з Угодою. Передовсім йдеться про політичний діалог, наприклад, у сфері запобігання конфліктам, роззброєння, ліквідації наслідків балканського конфлікту. Інший важливий момент — це співпраця в галузі юстиції та внутрішніх справ, боротьба з незаконною іміграцією, зокрема жінок, відмиванням грошей, наркобізнесом, торгівлею зброєю. У квітні 2000 р. інтеграцію України до ЄС було вперше визнано стратегічною метою урядової політики. • Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) Створена 1960 р. До її складу входить чотири держави — Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн. ЄАВТ - дієвий інструмент, який дає можливість використовувати режими вільної торгівлі між різними економічними угрупованнями, регіонами та окремими країнами. У свій час до цієї впливової економічної організації належало чимало сьогоднішніх членів ЄС, які із набуттям членства в ЄС вибули з ЄАВТ. Ця організація є одночасно своєрідним трампліном для вступу в ЄС, а з іншого - об'єднує й ті країни, які на певному етапі не виявляють бажання набути членства в Євросоюзі. Закономірно, що сьогодні з асоціацією активно співпрацюють держави Центральної та Східної Європи, Середземномор'я, які усвідомлюють економічну вигідність зв'язків з цією організацією. Це підтверджує чимало прикладів: з 1993 р., відтоді як набула чинності Угода про вільну торгівлю між Румунією та ЄАВТ, практично вся румунська промислова продукція, яка відвантажується до країн — членів ЄАВТ, не обкладається митом. Те саме стосується й частки експортованої румунської сільськогосподарської продукції. Водночас до деяких товарів, які імпортуються до Румунії з країн - членів ЄАВТ, митні тарифи застосовуються на загальних умовах, що, у свою чергу, сприяє захисту внутрішнього ринку Румунії та підтримці власного товаровиробника. Інший приклад - Латвія. Дія Угоди про вільну торгівлю між Латвійською республікою та ЄАВТ, що набула чинності у 1998 р., сприяє постійному зростанню обсягів взаємної зовнішньої торгівлі. Так, якщо у 1996 р. загальний товарообіг між Латвією та країнами ЄАВТ становив 77,1 млн дол. СІЛА, то у 1998 р. він зріс до 125,8 млн. Та одним з найбільш переконливих фактів є те, що починаючи з 1992 р. з ЄАВТ формалізували свої відносини понад 20 держав. Очевидно, що Україна не може стояти осторонь процесів, пов'язаних з ЄАВТ. У лютому 2000 р. Генеральний секретар ЄАВТ запропонував Україні розпочати переговори щодо підписання Декларації про співробітництво з ЄАВТ '. 1 Петренко С. Європейський вимір вільної торгівлі // Урядовий кур'єр.— 26 лют. 2000.- № 37.- С. 3. міжнародне лл і економічне право ^ О І
Держави визначають тільки загальний режим міжнародних економічних відносин. Вони можуть виступати і як суб'єкти міжнародних 17.3. приватноправових відносин, наприклад, при Держави придбанні власності, при укладенні договору гл/б'єкти • Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) Утворене 1992 р., об'єднує Албанію, Азербайджан, Болгарію, Вірменію, Грузію, Грецію, Молдову, Румунію, Росію) Туреччину, Україну. На сьогодні має свою керівну структуру? комісії за напрямками роботи, центр Чорноморських досліджень для аналітичної роботи, а з червня 1999 р.- і Банк чорноморського розвитку. Найважливішим напрямком роботи структур ЧЕС є визначення шляхів співпраці з Євросоюзом. У цьому аспекті важливою є роль Греції як члена ЄС. Головна мета кожної країни - залучення інвестицій для розвитку національних економік. • Економічний Союз СНД Утворений 1993 р. на основі договору про створення Економічного Союзу СНД. Його постійно діючий орган - Міждержавний економічний комітет, що є координуючим і виконавчим органом. Росія має 50 голосів, Україна - 14 тощо. 1992 р. було створено Економічний суд СНД. В лютому 2000 р. Кабінет Міністрів України затвердив із застереженням протокол про порядок взаємодії митних служб держав - учасниць СНД під час перевезення спеціальних вантажів і продукції військового призначення. Уряд України залишив за собою право не виконувати ті положення документа, «що допускають розгляд спірних питань в Економічному суді СНД». Серед азійських регіональних економічних організацій можна згадати: • Азійсько-Тихоокеанське Економічне Співробітництво (АРЕС) Утворене 1989 р., до складу якого входить 18 членів і діяльність якого спрямована на розвиток торговельного та економічного співробітництва в регіоні; • Асоціація Південно-Східних азійських держав (А8ЕАІЧ) Утворена 1967 р. в результаті підписання Бангкокської декларації Індонезією, Малайзією, Філіппінами, Сінгапуром і Таїландом. Пізніше її членами стали Брунеї Даруссалам, В'єтнам, Лаос, М'янма і Камбоджа. Було утворено зону вільної торгівлі цієї Асоціації. Існують і міжрегіональні економічні організації, як, наприклад, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка об'єднує 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки. На них припадає 70 % світових запасів нафти та 90 % експорту нафти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні економічні організації» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
