В сучасному світі існує велика кількість територіальних спорів, зумовлених складними соціальними, історичними, політичними, національними чи географічними чинниками. Більшість справ МСС - це справи щодо вирішення територіальних спорів. Як приклад наведемо тільки декілька останніх справ МСС. 16 березня 2001 р. Суд прийняв рішення у справі щодо делімітації морських зон та територіальних проблем між Катаром (незалежне конституційне князівство з 1971 р. на Аравійському півострові в Азії) та Бахрейном (незалежна конституційна монархія з 1971 р. в Азії), що була найтривалішою справою в історії МСС. Вона торкалась суверенітету над Га-варськими островами, косяками (риб) та делімітації морських зон. На розгляді МСС тривалий час знаходилася справа сухопутного та морського кордону між Камеруном та Нігерією (Сатегооп V. Ш^егіа: Е^иаі;о^іа1 Сиіпеа ІП1;ЄГУЄПІП£). Камерун стверджував про свій суверенітет над півостровом Бакассі та частиною території в районі озера Чад, які були окуповані Нігерією, і просив Суд прийняти рішення про виведення нігерійських військ з території Камеруну і визначення відшкодування за матеріальну і нематеріальну шкоду. Нігерія відкидала такі вимоги. Скарга Камеруну проти Нігерії була подана ще в березні 1994 р. У лютому 1996 р. Камерун звернувся до Суду з проханням визначити тимчасові заходи після серйозних збройних сутичок між камерунськими та нігерійськими військами на півострові Бакассі. Суд прийняв таке рішення. 10 жовтня 2002 р. МСС прийняв рішення щодо сухопутного та морського кордону між Камеруном та Нігерією і зобов'язав 1 Закон України «Про державний кордон України» // ВВР.- 1992.- № 2.-Ст. 5. територія л О7 в міжнародному праві | О/
Нігерію вивести свою адміністрацію, військові сили та поліцію з території озера Чад, що підпадає під суверенітет Камеру, ну, та з півострова Бакассі. Він також зобов'язав Камерун залишити ті території вздовж сухопутного кордону від озера Чад до півострова Бакассі, які відповідно до рішення Суду підпадають під суверенітет Нігерії. На розгляді МСС також знаходиться справа щодо суверенітету над островами Пулау Лігітан (Риіаи Ьі£Ііап) та Пулау Сіпадан (Риіаи Зірайап) у морі Сулавесі (СеіеЬез 8еа) (Іпсіопезіа V. Маіаузіа), спільно подана на розгляд Суду у листопаді 1998 р. Суд відмовив Філіппінам у їх заяві щодо дозволу бути також стороною справи, оскільки територіальних інтересів щодо цих островів Філіппіни не мають. У грудні 2001 р. Нікарагуа подала скаргу проти Колумбії щодо суверенітету над островами Провіденсія, Сан Андрес та Санта Каталіна і прилеглими до них островами та щодо делі-мітаціії морської зони в західній частині Карибського моря. У травні 2002 р. Бенін і Нігер звернулися до МСС із спільною заявою щодо визначення кордону між ними у секторі річок Нігер та Мекроу. Як відомо, Україна ще має невирішені проблеми державного кордону з Румунією та Росією. Тривалий час відбувались переговори щодо договору про режим держкордону і угоди про делімітацію континентального шельфу та виключної економічної зони в Чорному морі з Румунією. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією було підписано 2 червня 1997 р. Згідно з обмінним листом міністрів закордонних справ обох країн, у разі, якщо переговори з проблем делімітації протягом двох років не завершаться укладанням відповідної угоди, то на прохання будь-якої із сторін справа про делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон може бути передана для вирішення до Міжнародного Суду ООН. Для такого звернення слід було обов'язково виконати низку певних передумов, зокрема набуття чинності договору про режим державного кордону '. Щодо належності острова Зміїний між сторонами жодних розбіжностей немає: Зміїний - це територія України. Однак оскільки статус Зміїного впливає на делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон, то тут позиції сторін суттєво відрізняються. Україна вважає, що Зміїний - острів, а отже, Україна має право на континентальний шельф та територіальні води, що підтверджується і міжнародною практикою щодо врегулювання подібних питань 2. До кінця 1 Костенко Ю. Шукати позиції, які б об'єднували... // Урядовий кур'єр.- 20 трав. 1999.- № 92-93.- С. 3. 2 Там само.
1999 року ця справа мала бути вирішена, в противному разі Румунія збиралась передати її до МСС, і саме для української сторони цей варіант небажаний. У ході першого офіційного візиту президента Румунії Константінеску до Києва у травні 1999 р. вдалося просунутися у вирішенні складних питань делімітації кордонів, а також за пропозицією президента Румунії щодо «спільного використання шельфів Чорного моря» '. Згадаємо також про територіальні претензії Росії щодо Севастополя. У 1993 р. Рада Безпеки ООН визнала, що постанова Верховної Ради Росії щодо російського статусу Севастополя не має юридичної чинності. У січні 2003 р. було підписано Договір про українсько-російський державний кордон, який визначив делімітацію сухопутного кордону між Україною та Росією. Проте значно більше проблем залишається у визначенні лінії розподілу в Азовському морі і Керченській протоці 2. Перспективи делімітації кордону в Азовському морі та Керченській протоці російська сторона пов'язує з необхідністю попереднього визначення правового статусу цих водних просторів 3. Між тим необлапітованість східного кордону України, його «прозорість» стають істотною перешкодою для відносин України з західними сусідами. Там справедливо нарікають на те, що наша держава стала транзитною територією, відстійником для нелегальних мігрантів, які прямують з Азії до Європи. Зрозуміло, що за таких умов запровадження візового режиму з Польщею, Чехією, Угорщиною та іншими державами було неминучим 4. Зауважимо, що з 1 березня 1999 р. громадяни країн Балтії можуть подорожувати європейськими державами Шенгенської зони без віз. Таке рішення ухвалив Шен-генський виконавчий комітет на останньому засіданні 1998 р. Водночас Латвія, Литва та Естонія зобов'язалися підписати угоду про репатріацію їх громадян, які незаконно облаштува-лися в країнах Європейського Союзу 5. У серпні 1999 р. було підписано Договір про держкордон між Україною та Молдовою, в якому знайдено компроміс щодо спірної придунайської ділянки в районі села Джурджулешти. Для Молдови це питання принципове: відспоривши в України 1 Олійник О. Зростання довіри // Урядовий кур'єр.- 29 трав. 1999.- № 99.- С. 1-2. 2 Бедричук Н, Кордон з РФ на суші та на морі // Голос України.- 17 черв. 1999.- № 109.- С. 4. 3 Тарасюк Б. Зовнішня політика має бути виважена і передбачувана, а Дипломатія - професійна // Голос України.— З лют. 1999.— № 19.— С. 4—5. 4 Там само. 5 Балтійцям не потрібні шенгенські візи // Голос України.— 5 січ. 1999.— № 1,- С. 4. рів придунайського берега, республіка фактично одержує вихід до Чорного моря. Навзамін Україна отримує 7 кіло-метрів автошляху Одеса - Ізмаїл біля села Копанка 1. Екс-спікер Верховної Ради України О. Ткаченко назвав це пору, шенням Конституції України, оскільки будь-які територіальні обміни можуть здійснюватись лише після всенародного референдуму. Позиція уряду - відбувся не обмін територіями, а уточнення лінії держкордону 2. 6 квітня 2000 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон та Додатковий протокол до Договору щодо передачі у власність Україні ділянки автомобільної дороги Одеса - Рені в районі населеного пункту Па-ланка Республіки Молдова, а також земельної ділянки, по якій вона проходить, і режиму їх експлуатації 3.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Територіальні спори» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
