Застосування міжнародного звичаєвого права у внутрішньодержавному праві
Яким чином застосовується у внутрішньо-жавному праві міжнародне звичаєве право? Практика держав тут є досить різною. У Кон-титуції СІЛА не йдеться про застосування міжнародного звичаєвого права, однак США, як і інші країни звичаєвого права, вважають міжнародне звичаєве право частиною права країни. Як пише Г. М. Даниленко, ця група країн є моністичною стосовно звичаю та дуалістичною стосовно договору 1. У СІЛА такий підхід був підтверджений ще в рішенні Верховного Суду США 1900 р. У справі ТНе Радиеіе НаЬапа 2, де було заявлено, що у випадку відсутності договору, який можна застосувати до справи виконавчого чи законодавчого акта чи до судового рішення, суди повинні звертатись до прецедентів та звичаїв цивілізованих націй; ...як достовірного підтвердження того, що є дійсно правом...». Канадський Верховний Суд у справі закордонних дипломатичних місій (Гогеі^п Ье£аііоп Сазе) щодо повноважень міста Отави та села Рокліф Парк оподатковувати закордонні дипломатичні місії та резиденції Верховних комісарів висловив декілька різних думок з питання застосування міжнародного звичаєвого права у внутрішньодержавному праві. Головний суддя Дафф висловив думку, що звичаєве право має інкорпоруватись законом. Існують загальні принципи щодо статусу власності іноземної держави, які були прийняті та адаптовані правом Англії, котре також є правом провінції Онтаріо, в незначній мірі зміненим канадським законом. Дафф також проаналізував існування та межі імунітетів закордонної держави, включаючи імунітет від оподаткування її власності за міжнародним правом. Суддя Ташеро також доходить висновку, що, оскільки практично в усіх провідних державах світу прийнята норма міжнародного права, згідно з якою власність закордонного уряду, зайнята його акредитованим представником, не може оподатковуватись Для державних чи муніципальних цілей, ця норма інкорпорується канадським законодавством. Однак, на відміну від головного судді, він вважає, що інкорпорація відбувається не статутом, а автоматично. Суддя Кервін вбачає відмінність між повноваженням (правом) накладати податки на закордонні представництва та повноваженням збирати їх. Він доходить висновку, що рада міста 1 Даниленко Г. М. Мсждународная защита прав человска. Вводньш курс: Учеб. пособие.- М.: Юристь, 2000.- С. 58. 2 175 И. 8. 677 (190 Оттави має право накладати податки на власність закордонних представництв урядів Франції, СІЛА та Бразилії, що знаходяться на її території, а рада села Рокліф Парк - на власність уряду СПІА на своїй території. Інша річ - сплачувати ці податки. Закордонні держави можуть самі обрати - сплачувати ці податки повністю чи частково, або, згідно з нормою міжнародної ввічливості, уряд Канади може продовжувати сплачувати їх. Коли виникають такі проблеми, їх слід вирішувати відповідно до тих норм міжнародного права, які стали частиною внутрішньодержавного права. Отже, на відміну від багатьох держав світу, в Конституціях яких сказано, що міжнародне право є частиною національного права, воно не є частиною національного права Канади.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Застосування міжнародного звичаєвого права у внутрішньодержавному праві» з дисципліни «Міжнародне публічне право»
