Друга опора Європейського Союзу: спільна закордонна та безпекова політика
Правовою основою співробітництва в цій галузі є розділ V Договору про ЄС (статті 11—28). Цілями співробітництва визнано: захист спільних цінностей, основоположних інте ресів, незалежності та єдності Союзу відповідно до принципів Статуту ООН; посилення безпеки Союзу; збереження миру та посилення міжнародної безпеки згідно з принципами Ста туту ООН, принципами Гельсінського заключного акта НБСЄ, цілями Паризької Хартії НБСЄ; сприяння міжна родній співпраці; розвиток і консолідація демократії, верхо венства права, поваги до прав людини й основних свобод. Співробітництво з питань безпекової політики передба чає поступове запровадження спільної політики з питань оборони, що в будь якому разі не повинна зашкоджувати зобов’язанням держав — членів ЄС у межах НАТО. У ме жах міжнародних організацій і конференцій держави чле Право Європейського Союзу 263 ни повинні координувати свої дії, дотримуватися спільних позицій, здійснювати обмін інформацією. Відносини держав членів та ЄС у межах другої опори ре гулюють такі види актів: принципи та загальні керівницт ва – політичні акти, що ухвалюються Європейською Радою та визначають пріоритети співробітництва; спільні стратегії — правові акти загального характеру, що ухвалюються Євро пейською Радою з метою встановлення цілей і засобів їх до сягнення. Вони потребують імплементації Радою ЄС, зокре ма шляхом прийняття спільних дій і спільних позицій; спільні дії — обов’язкові для держав членів правові акти, що ухвалюються Радою ЄС для регулювання конкретних ситу ацій, коли Союзу необхідно оперативно діяти; спільні позиції — правові акти, що ухвалюються Радою ЄС і визначають став лення Союзу до конкретного питання географічного або те матичного характеру; інші види правових і політичних актів, випадки прийняття та специфіка яких визначаються конк ретними положеннями розділу V Договору про ЄС. Співробітництво в рамках другої опори має інституційні особливості. Головним політичним органом є Рада ЄС, що забезпечує єдність, послідовність і ефективність дій Союзу. З питань, що охоплюються другою опорою, Союз представ ляє Президентство, тобто держава член, що головує в Раді ЄС. Високий представник із питань спільних зовнішньої пол ітики та політики безпеки, функції якого виконує генераль ний секретар Ради ЄС, повинен надавати допомогу Прези дентству. Повноваження Європейського Парламенту та Євро пейської Комісії набагато менші, ніж в рамках першої опори.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Друга опора Європейського Союзу: спільна закордонна та безпекова політика» з дисципліни «Міжнародне право»
